 |
|
Тема 2. Предмет і метод бухгалтерського обліку
1. Загальна характеристика предмета бухгалтерського обліку та його об’єкти.
2. Класифікація господарських засобів та джерел їх формування.
3. Господарські процеси як об’єкт бухгалтерського обліку.
4. Метод бухгалтерського обліку та характеристика його основних елементів.
1.Науковим фундаментом бухгалтерського обліку являється діалектичний метод пізнання та економічна теорія. Як і інші науки бухгалтерський облік має свій предмет і методи.
Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство повинно мати належні засоби. В процесі господарської діяльності проходить рух цих засобів, зміни в складі джерел їх утворення, відбуваються розрахункові, кредитні та інші відношення. В співвідношенні з цим, господарські засоби і джерела їх утворення, господарські процеси і їх результати являються основним об’єктом бухгалтерського обліку.
Таким чином, предметом бухгалтерського обліку є сукупність його об”єктів, а саме:
1. Господарські засоби, які перебувають у розпорядженні підприємств і джерела їх формування.
2. Суспільний продукт і затрати на його виробництво.
3. Процес розподілу суспільного продукту і зобов’язання та розрахунки, що виникають при цьому.
Створений в процесі виробництва суспільний продукт підлягає розподілу. Одна частина його спрямовується на відтворення спожитих в процесі виробництва предметів праці, а також на відтворення засобів праці, шляхом їх повного відновлення. Друга його частина спрямовується для оплати праці працівників на створення загально-державних фондів споживання – це у вигляді відрахувань до Пенсійного фонду, фонду соцстрахування, сплати податків від прибутку та ін. платежів до бюджету.
4.Процес обігу суспільного продукту, грошові кошти та розрахунково-кредитні операції, що виникають при цьому.
Для забезпечення безперервності процесу виробництва створений продукт підлягає обміну, тобто реалізації.
Обмін – це процес передачі продукту від виробника до споживача.
В сфері товарного обігу суспільний продукт надходить у сферу споживання. Споживання поділяють на:
А) Виробниче.
Б) невиробниче.
В) особисте.
Виробниче споживання характеризує використання частини суспільного продукту у вигляді засобів і предметів праці для потреб виробництва і в обліку відображається як важлива частина виробництва.
Невиробниче споживання здійснюється у ланках невиробничої сфери, призначених для задоволення потреб суспільства, а саме це державне управління і оборона України, освіта, наука, охорони здоров’я і ін. Об’єктами обліку в невиробничій сфері є бюджетні асигнування – це кошти, які виділені із державного бюджету для забезпечення діяльності вище перелічених ланок народного господарства і контроль за доцільністю їх використання.(див. рис.1)
Отже, предметом бухгалтерського обліку є процес розширеного суспільного відтворення, тобто виробництва, обміну і споживання суспільного продукту, а також використання господарських засобів у цих процесах, які узагальнюються в грошовому вимірнику для надання інформації, необхідних для управління і контролю.
З розвитком суспільства значення обліку безперервно зростає. Розширюється не лише сфера його використання, але і зміст самого предмета.
2.Кожне підприємство здійснює свою господарську діяльність на основі виробничо-фінансового плану, який визначає розмір і склад господарських засобів, потрібних для виконання виробничої діяльності в умовах (коли на діяльність підприємства діють прийняті законодавчі акти держави, використовуючи, головним чином, економічний механізм господарювання) ринкових відносин.
У зв’язку з необхідністю інформації про господарські засоби, де вони розміщені, як функціонують, за рахунок яких джерел утворилися і для чого призначені їх групують за 2-ма ознаками:
1. За функціональною участю в процесі діяльності.
2. За джерелами формування і цільовим призначенням.
В свою чергу за функціональною участю в процесі діяльності, господарські засоби підприємства поділяються на необоротні і оборотні активи, витрати майбутніх періодів (рис 1.4).
Активи- це ресурси підприємства, які мають активно працювати і давати прибуток.
До необоротних активів належать(рис. 2):
- основні засоби – це матеріальні активи, які функціонують в натуральній формі у всіх сферах діяльності протягом тривалого часу більше 1-го року від дати введення їх в експлуатацію. Вартість основних засобів зменшується поступово з їх фізичним і моральним зношуванням;
- нематеріальні активи – це необоротні довгострокові активи, які не мають матеріальної форми, але мають вартість і можуть приносити підприємствам дохід. До них належать: вартість придбаних підприємством прав на користування природними ресурсами, товарними знаками, об’єктами інтелектуальної власності (патенти, винаходи) та ін. правами, які визнані об’єктом права власності даного підприємства.
- довгострокові фінансові інвестиції – це фінансові вкладення в цінні папери, акції, облігації, інших підприємств на період більше 1-го року з метою одержання доходів, дивідендів, певних процентів.
- інші необоротні активи – це довгострокова дебіторська заборгованість фізичних і юридичних осіб, отримання якої очікується підприємством після 12-ти місяців з дати балансу. Це є відстрочені податкові активи та ін. активи.
До оборотних активів належать грошові кошти та їх еквіваленти, які необмежені у використанні, а також інші активи, які призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або протягом 12-ти місяців з дати балансу. Під операційним циклом розуміють проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отримання коштів від реалізації виробленої з них продукції (див. табл. 3).
До складу оборотних активів належать:
1. Грошові кошти в касі та на рахунках в банках, кошти які заблоковані на рахунках до оборотних активів не включаються.
2. Короткострокові фінансові інвестиції – це ті, які будуть реалізовані протягом терміну, що не перевищує 1 рік.
3. Дебіторська заборгованість – належить до оборотних активів, сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати складання фінансової звітності. Іншими словами дебіторська заборгованість – це заборгованість різних підприємств і фізичних осіб перед підприємством.
4. Запаси: виробничі запаси (матеріали, паливо, запасні частини, насіння та корми); тварини на вирощуванні та відгодівлі; МШП, терміном служби до одного року; незавершене виробництво – це предмети що перебувають у незавершеному виробничому процесі (незавершене виробництво у рослинництві – витрати поточного року пуд урожай наступного року; готова продукція – це закінчена в обробці продукція, що відповідає встановленим технічним умовам, знаходиться на складі підприємства-виробника; товари – продукти праці, вироблені й призначені для реалізації.
5. Витрати майбутніх періодів – це витрати, які мали місце в поточному або попередніх періодах, але відносяться до наступних звітних періодів аванс орендної плати, оплата передплати спеціальної літератури, витрати на освоєння виробів тощо.
Крім складу і розміщення підприємству необхідно знати за рахунок чого будуть формуватись господарські засоби (див. рис. 4).
Джерела формування господарських засобів поділяються на групи:
1. Джерела власних засобів.
2. Джерела залучених засобів.
До джерел власних засобів належать:
А) власний капітал(див. рис. 5);
Б) забезпечення майбутніх витрат і платежів(див. рис. 6) ;
В) нерозподілений прибуток;
Г) цільове фінансування і цільові надходження.
До власного капіталу належать:
А) статутний капіталу це розмір коштів, наданих підприємству державою для виконання встановленого йому державного плану;
Б) пайовий капіталу це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності;
В) додатковий капіталу це сума до оцінки активів, безкоштовно одержане майно від інших осіб та інші види;
Г) резервний капіталу підприємства створюють відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку;
Д) нерозподілений прибуток це прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг). Прибуток утворюється з доходів від реалізації за вирахуванням повної собівартості.
Е) Неоплачений капітал –це заборгованість засновників (учасників) господарського товариства за внесками до статутного капіталу.
Є) Вилучений капітал – це сума викуплених власних акцій (часток) у акціонерів з метою їх перепродажу, анулювання (зменшення) Статутного капіталу.
До джерел залучених засобів належать: зобов’язання по розрахунках, які виникають в процесі господарської діяльності підприємств.
Зобов’язання - це заборгованість підприємства яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої приведе до зменшення ресурсів підприємства.
Заборгованість підприємства іншим підприємствам, фізичним та юридичним особам називається кредиторською заборгованістю, а конкретні підприємства, фізичні та юридичні особи – кредиторами).
В свою чергу зобов”язання поділяється на:
- довгострокові
- поточні
До довгострокових належать(табл.7):
А) довгострокові кредити банків;
Б) довгострокові фінансові зобов”язання;
В) інші довгострокові зобов’язання.
Поточні зобов’язання – це інформація про зобов’язання, які будуть погашені протягом року. До складу поточних зобов”язань належать зобов”язання, які підлягають погашенню на вимогу кредиторів, а також та частина зобов’язань, яка буде погашена протягом операційного циклу, або протягом 12-ти місяців, починаючи з дати балансу(табл. 7а).
До них належать:
А) короткострокові кредити банків;
Б) кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги (поточні зобов”язання по розрахунках з бюджетом та позабюджетних платежах, по оплаті праці, по страхуванню і ряду інших операцій);
В) інші поточні зобов’язання.
3.Основним призначенням підприємств сфери матеріального виробництва є виробництво готової продукції, товарів тощо. Тому для забезпечення безперебійності виробництва повинні здійснюватися процеси постачання необхідними засобами виробництва і реалізації (збуту) виробленої продукції, товарів, робіт і послуг.
Бухгалтерський облік відображаючи три господарські процеси виробництва, постачання і реалізації забезпечує інформацію, необхідну для управління цим кругообігом.
Об’єктами облікув процесі виробництва є затрати підприємства на виробництво продукції, а також обсяг виробленої продукції в натуральних і вартісних вимірниках та її собівартості.
Об’єктами обліку в процесі постачання є затрати на придбання, транспортування, навантаження та розвантаження придбаних засобів і предметів праці, що дає змогу визначити фактичну собівартість придбаних запасів, а також розрахунки з постачальниками та іншими підприємствами, які виникають в процесі постачання.
Об’єктами обліку в процесі реалізації є обсяг реалізованої продукції в натуральному і грошовому виразі, повна її собівартість, витрати, пов”язані з реалізацією, фінансові результати від реалізації, а також розрахунки з покупцями, бюджетом, банками та іншими господарюючими суб’єктами, що виникають в процесі реалізації.
4. Бухгалтерський облік має свої, властиві тільки йому способи дослідження, що зумовлені особливостями його предмету. Метод бухгалтерського обліку становить сукупність прийомів і способів, які відображають стан та рух господарських засобів і їх джерел в процесі господарської діяльності підприємств.
Як підсумок, основними способами або елементами методу бухгалтерського обліку є (рис. 1.5):
1. Документування - спосіб первинного відображення об’єктів бухгалтерського обліку, який дозволяє проводити суцільний і безперервний метод спостереження за ними.
2. Інвентаризація – це спосіб періодичної перевірки даних бухгалтерського обліку з фактичною наявністю засобів підприємства. При цьому виявляють надлишки або нестачі господарських засобів, а також здійснюють контроль за їх збереженням і використанням.
3. Оцінка – це спосіб грошового вимірювання господарських засобів і джерел їх утворення, господарських процесів та їх результатів. За допомогою оцінки натуральні і трудові показники переводять у грошові. Це дає змогу підприємству визначити загальний обсяг основних і оборотних засобів.
4. Калькуляція (обчислення собівартості). Для управління господарськими процесами необхідний суворий контроль за всіма матеріалами, трудовими і фінансовими витратами. При цьому необхідно визначити не тільки загальний розмір кожного виду витрат, а й суму їх по кожному конкретному об’єкту, тобто визначити собівартість одиниці продукції.
5. Система рахунків – спосіб систематизації та поточного відображення стану та руху господарських засобів і їх джерел, господарських процесів і їх результатів для оперативного контролю за ними.
6. Спосіб подвійного запису (подвійного відображення) – це спосіб подвійного відображення господарських операцій на мінімум двох рахунках бухгалтерського обліку, дебеті одного і кредиті іншого.
7. Бухгалтерський баланс це спостереження і контроль за наявністю і використанням засобів виробництва і джерел їх утворення. Таке спостереження забезпечує застосування способу балансового узагальнення (бухгалтерського балансу), за допомогою якого періодично порівнюють сукупність засобів господарства в грошовому виміру з джерелами їх призначення.
8. Звітність це системи узагальнених і взаємопов’язаних показників діяльності підприємства за звітний період. Звітність завершує поточний облік і повністю зумовлена його даними.
Перелічені окремі елементи методу бухгалтерського обліку тісно взаємопов’язані між собою і становлять метод бухгалтерського обліку тільки в своїй єдності.