 |
|
Тема 4. Бухгалтерські рахунки і подвійний запис
1. Рахунки бухгалтерського обліку, їх призначення і будова.
2. Подвійне відображення операцій на рахунках, його суть та значення, кореспонденція рахунків.
3. Синтетичні і аналітичні рахунки, їх призначення та взаємозв’язок між ними.
4. Узагальнення даних бухгалтерського обліку в оборотних відомостях.
1. Для контролю за виробничою діяльністю підприємства необхідно систематично відображати рух окремих видів господарських активів, зміни джерел їх утворення у процесі господарської діяльності, виявляти результати господарських процесів, тобто вести облік кожної господарської операції, що здійснюється на підприємстві в певній (установленій) послідовності.
Відображати окремі господарські операції безпосередньо в бухгалтерському балансі незручно, оскільки після кожної з них треба було б складати новий бухгалтерський баланс. Крім того, баланс не може дати зведених відомостей про обсяг змін у кожній групі господарських активів і джерел їх утворення. І, нарешті, баланс відображає стан господарських активів лише у грошовому вимірнику, а необхідно ще вести облік матеріальних цінностей у натуральних вимірниках. Тому для поточного відображення змін господарських активів і джерел їх утворення, що відбуваються під впливом господарських операцій, у бухгалтерському обліку застосовують рахунки бухгалтерського обліку.
Суть рахунків бухгалтерського обліку полягає в групуванні господарських операцій за економічно однорідними ознаками з метою систематичного контролю за наявністю і змінами засобів та джерел їх утворення в процесі господарської діяльності.
Для кожного виду активів і пасивів відкриваються окремі рахунки, звідси вони дістали назву активний рахунок і пасивний рахунок. Наприклад: «Основні засоби», «Виробничі запаси», «Статутний капітал», «Виробництво», «Короткострокові позики», «Фінансові результати» і т.д.
На активних рахунках здійснюється обмін господарських засобів, тобто активів, а на пасивних рахунках здійснюється облік джерел їх утворення, тобто капітал і зобов”язання. Схематично рахунок бухгалтерського обліку прийнято зображати у вигляді двохсторонньої таблиці. В лівій частині її відображають збільшення засобів, а в правій частині їх зменшення. Ці частини прийнято називати умовними термінами, а саме:
Ліву – дебет
Праву – кредит
Початковий стан на рахунках бухгалтерського обліку називається початковим сальдо. В процесі господарської діяльності відбуваються зміни засобів підприємства і джерел їх формування. Ці зміни відображаються на рахунках, при цьому збільшення записують на дебеті, а зменшення - на кредиті. В будь-який момент за рахунками можна визначити кількісний стан засобів маючи початковий залишок та зміни протягом звітного періоду визначаючи його залишок на кінець звітного періоду, який називається кінцевим сальдо.
Рахунки обліку безпосередньо пов’язані з бухгалтерським балансом і відкриваються як для активних, так і для пасивних статей балансу. Відповідно до цього, розрізняють 2 види рахунків:
- активні
- пасивні
Активні рахунки призначені для обліку наявності і змін господарських засобів підприємства. Пасивні рахунки призначені для обліку наявності і змін джерел утворення господарських засобів.
До активних рахунків належать: основні засоби, каса, рахунки в банках і ін.
До пасивних рахунків належать: статутний капітал, розрахунки з оплати праці, і ін.
Приклад рахунка.
При відкритті рахунка в них записують початкові залишки, тобто сальдо, на підставі даних статей балансу. Активні рахунки завжди мають дебетове сальдо, а пасивні – кредитове.
Саме у цьому полягає один із взаємозв’язків між балансом рахунками. В кінці місяця підраховують підсумки записів операцій на дебеті, і кредиті рахунків, які називаються оборотами за рахунками. Обороти є дебетові і кредитові.
Дебетові обороти – це сума всіх операцій, відображених за дебетом рахунку.
Кредитові обороти – це сума всіх операцій, відображених за кредитом рахунків.
Після відображення операцій на рахунках визначають стан засобів та їх джерел на кінець звітного періоду, тобто встановлюють кінцеві залишки (сальдо) на рахунках.
Кінцеве сальдо визначають, виходячи з початкового сальдо і оборотів рахунків.
Для визначення залишку на кінець звітного періоду на активному рахунку до суми початкового дебетового залишку або сальдо додають суму дебетового обороту і від знайденої суми віднімають суму кредитового обороту.
В активних рахунках кінцевий залишок, як і початковий може бути тільки дебетовим. Саме він показує наявність відповідного виду засобів на звітну дату. Однак, в активних рахунках може бути:
1. Дебет більший за кредит, тобто сума початкового дебетового залишку і дебетового обороту більша за суму кредитового обороту, тоді різниця між ними показує кінцевий дебетовий залишок, а саме наявність засобів на кінець звітного періоду.
2. Дебет рівний кредиту, тобто сума початкового дебетового залишку і дебетового обороту дорівнює сумі кредитового обороту. В даному випадку кінцевого залишку не буде і рахунок вважається закритим.
На пасивних рахунках на кредиті відображають залишок джерел господарських засобів на початок звітного періоду і їх збільшення, а на дебеті відповідно зменшення джерел засобів. Для визначення залишку на кінець звітного періоду на пасивному рахунку необхідно до початкового кредитового сальдо додають суму кредитового обороту, тобто збільшення і від одержаної суми віднімають суму дебетового обороту, тобто зменшення.
На пасивних рахунках кінцевий залишок, як і початковий, може бути тільки кредитовим. Він свідчить про наявність певного виду джерел утворення засобів на звітну дату.
Існує ще один тип рахунків – активно-пасивні рахунки. На них одночасно обліковують господарські засоби і джерела їх утворення. Вони поєднують ознаки активних і пасивних рахунків. В цих рахунків є розгорнуте сальдо. Активно-пасивні рахунки мають призначення для обліку розрахункових операцій з підприємствами, організаціями, установами та особами, внаслідок яких заборгованість щодо даного господарства може бути дебіторською або кредиторською, тобто господарство виступає або як боржник, або як кредитор. Дебетові та кредитові обороти таких рахунків відображають різні розрахункові операції, дебет в одних випадках показує збільшення дебіторської заборгованості, в інших –зменшення кредиторської заборгованості, а кредит, навпаки, збільшення кредиторської і зменшення дебіторської заборгованості.
Тому для відображення дійсного стану дебіторської і кредиторської заборгованості залишки на таких рахунках відображають розгорнуто: дебіторську заборгованість – на дебеті, кредиторську – на кредиті. Цей залишок можливо визначити лише на підставі аналітичних рахунків (тобто визначають окремо підсумки дебіторів і кредиторів), які об»єднаються даними на синтетичному рахунку.
2.Подвійне відображення – це елемент методу бухгалтерського обліку, його методичних прийомів. Кожна господарська операція охоплює дві сторони. Господарські операції:
1. Видано з каси готівку на виплату зарплати в сумі 10000 грн. Взаємозв’язок, що виникає між рахунками в процесі господарської операції називається кореспонденцією рахунків, а рахунки, що пов”язані між собою цією кореспонденцією називаються кореспондуючими рахунками.
Для того, щоб здійснити запис господарської операції за рахунками необхідно їх класифікувати, тобто зробити розмітку рахунків, що дебетуються і що кредитуються, тобто провести, так звану контировку рахунків. Запис господарських операцій на дебет і кредит відповідних кореспондуючих рахунків називають також бухгалтерськими проводками.
В залежності від кількості кореспондуючих рахунків бухгалтерські проводки розрізняють прості і складні.
Проста – це проводка, в якій кореспондують два рахунки: один – дебетується, другий – кредитується на цю ж суму, тобто при цьому кореспондують між собою тільки два рахунки.
Складна – це та проводка, в якій кореспондують більше ніж два рахунки, при якому дебетують кілька рахунків і на загальну суму записів по дебету кредитують один рахунок, або навпаки, коли кредитують кілька рахунків і на загальну суму записів на кредиті дебетують один рахунок, тобто коли кореспондують між собою більш ніж два рахунки: наприклад, придбано у постачальників виробничі запаси на суму 5000 грн., ПДВ – 1000 грн.. Разом 6000 грн. Проводка: Дебет – виробничі запаси (20) на суму 6000 грн. і кредит – Розрахунки з постачальниками і підрядниками (63) на ту ж саму суму – 6000 грн., також по дебету одночасно відображають суму ПДВ – 1000 грн.
Взаємозв’язок рахунків бухгалтерського обліку, що виникає внаслідок відображення на них господарських операцій подвійним записом, називається кореспонденцією рахунків, а самі рахунки – кореспондуючими.
Для правильного складання кореспонденції рахунків доцільно розглянути 4 питання:
1. Які рахунки беруть участь в даній операції?
2. Які це рахунки активні чи пасивні?
3. Які зміни викликає господарська операція за кожним рахунком?
4. Куди записати цю операцію : в дебет чи в кредит рахунка?
Подвійний запис є способом відображення господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку, при якому кожна операція відображається по дебету одного та кредиту другого рахунку в одній і тій же сумі.
Отже, правильна кореспонденція між рахунками бухгалтерського обліку має виняткове значення для організації бухгалтерського обліку як певна система і порядок облікових записів.
3. За способом групування та узагальнення облікових даних виділяють такі бухгалтерські рахунки:
1. Рахунки 1-го порядку – синтетичні;
2. 2-го порядку (субрахунки);
3. 3-го порядку (аналітичні).
Синтетичними рахунками називають такі рахунки, які дають узагальнену інформацію за економічно-однорідними групами активів, зобов”язань, капіталу та господарських процесів у грошовому виразі.
Інформація на синтетичному рахунку відображається тільки в грошовому вимірнику. Кожний синтетичний рахунок має свій код (10 –Основні засоби).
Облік, який здійснюється за допомогою синтетичних рахунків називається синтетичним обліком.
Для проміжного групування даних про об’єкти обліку в складі синтетичних рахунків існують субрахунки.
На підприємствах виникає потреба у додатковому групуванні однорідних аналітичних рахунків у межах синтетичного рахунку для одержання узагальнених показників (по групі аналітичних рахунків), необхідних для складання балансу і окремих форм звітності, економічного аналізу й оперативного керівництва діяльністю підприємства. Субрахунки,як правило, відкривають до синтетичних рахунків, що мають багато рахунків аналітичного обліку.
Наприклад, до синтетичного рахунку «Виробничі запаси» аналітичні рахунки групують за однорідними видами на субрахунках: «Сировина та матеріали», Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби», «Паливо», «Тара і тарні матеріали», «Будівельні матеріали», «Запасні частини», «Матеріали сільськогосподарського призначення» та ін.
Подальшою деталізацією субрахунків є аналітичні рахунки, які відображають стан і рух кожного виду господарських активів за назвою, місцем зберігання, відповідальними особами тощо, як в натуральних, так і в грошовому вимірниках.
Аналітичні рахунки дають детальнішу інформацію про наявність і зміни кожного виду засобів і джерел їх формування, здійснення певних господарських процесів. Облік, який здійснюється на аналітичних рахунках називається аналітичним обліком. В аналітичному обліку поряд з грошовим використовують натуральні і трудові вимірники. Для ведення обліку за аналітичними рахунками доцільно дотримуватись наступних правил:
1. Кількість аналітичних рахунків визначається потребами підприємства.
2. Відображення господарських операцій на аналітичних і синтетичних рахунках повинно здійснюватися ідентично.
3. Загальна сума залишків на аналітичних рахунках повинна дорівнювати залишку синтетичного рахунку.
4. В кінці звітного періоду записи на аналітичних рахунках звіряють з синтетичними за допомогою складання оборотної відомості.
5. Аналітичний облік ведеться в книгах, картках або відомостях.
6. Правильність облікових записів, на аналітичних рахунках періодично перевіряється за допомогою інвентаризації.
Взаємозв’язок бухгалтерських рахунків і балансу полягає в тому, що:
1. Кожній статті балансу відповідає окремий рахунок.
2. Відповідно статтям балансу рахунки поділяються на активні і пасивні.
3. При відкритті рахунків початкові залишки засобів і джерел їх утворення записуються на рахунках в тій стороні, на якій вони і відображені в балансі.
Запис господарської операції здійснюється в хронологічній послідовності її виникнення носить назву хронологічний. Такий запис ведуть у спеціальних відомостях або журналах, які називаються реєстраційними.
Хронологічний запис фіксує однорідні операції без їх групування за однорідними економічними ознаками.
Систематичним записом називається відображення господарської операції на рахунках бухгалтерського обліку. Між хронологічним і систематичним записами існує певний зв’язок. Він полягає в тому, що підсумок хронологічних записів повинен дорівнювати підсумкам оборотів по дебету чи кредиту всіх рахунків.
Хронологічний і систематичний облік при певних формах бухгалтерського обліку ведуть паралельно в окремих облікових реєстрах. Проте, при журнально-ордерній формі хронологічний і систематичний облік поєднують в одному комбінованому обліковому реєстрі, що зменшує обсяг облікової роботи і робить облікові записи наочнішими.
4. Для узагальнення інформації облікових записів і перевірки правильності, в кінці облікового періоду складають оборотні відомості. Їх складають на підставі записів на синтетичних і аналітичних рахунках. В них показують обороти по Дебету і Кредиту рахунків, а також залишки на початку і кінець звітного місяця. Оборотні відомості є кількох видів:
1. Оборотна відомість за синтетичними рахунками.
| Назва рахунка | Сальдо початкове | Обороти за місяць | Сальдо кінцеве | |||
| Дт | Кт | Дт | Кт | Дт | Кт | |
| Основні засоби | ||||||
| Всього |
Підсумковий рахунковий оборот відомості складається з 3-ьох пар рівних підсумків. Рівність підсумків дебетових і кредитових залишків на початок місяця зумовлена рівність підсумків активу і пасиву балансу, який є підставою для записів початкових залишків на активних і пасивних рахунках.
Рівність підсумків оборотів до Дебетових у кредитових рахунків зумовлена подвійним записом операцій, згідно з яким кожна операція записується в однорідній сумі і Дебет і кредит різних рахунків.
Третя рівність залишків за Дебетом і кредитом рахунків на кінець місяця зумовлена двома попередніми рівностями. Якщо залишки на рахунках рівні між собою, а також рівні суми оборотів, то і залишки активних і пасивних рахунків на кінець місяця в підсумку повинні бути рівні між собою.
В оборотних відомостях звичайної форми приводяться дані про залишки і обороти, але відсутня кореспонденція рахунків, що ускладнює контроль за правильністю облікових записів. Більш ефективно в грошовому відношенні є шахова оборотна відомість. В ній обороти по кожному рахунку приводяться не лише в цілому, але деталізуються із використанням кореспонденції рахунків.
Оборотні відомості за аналітичними рахунками призначаються для перевірки правильності, повноти ведення обліку та за станом і рухом окремих видів засобів.
Оборотні відомості по аналітичних рахунках складаються по кожній групі аналітичних рахунків, що відкриті до синтетичного рахунку, з метою перевірки правильності облікових записів.
Оборотні відомості за аналітичними рахунками за змістом можуть відрізнятись між собою. Це зумовлено тим, що облік в даних аналітичних рахунках ведеться в одних аналітичних рахунках ведеться лише в грошових вимірниках, а в інших – в натуральних і грошових, тому в оборотних відомостях передбачаються окремі графи для запису кількості, ціни і вартості. Для відображення залишків в таких відомостях використовують тільки одну графу (по Дт).
Аналітичний облік розрахунків і джерел засобів ведуть тільки в грошових вимірниках, в них не буде граф для відображення кількісного вимірника.
Оборотна відомість за аналітичними рахунками (для обліку розрахунків і джерел засобів)
| Назва аналітичного рахунка | Сальдо початкове | Обороти за місяць | Сальдо кінцеве | |||
| Дт | Кт | Дт | Кт | Дт | Кт | |
| ......... | ||||||
| Всього |
Оскільки записи на синтетичних і аналітичних рахунках роблять паралельно на підставі даних і тих же господарських операцій, то при правильних облікових записах підсумки оборотів і залишків і оборотні відомості за аналітичними рахунками повинні дорівнювати сумам оборотів і залишку відповідних синтетичних рахунків.
Оборотні відомості по аналітичних рахунках не мають трьох пар рівностей підсумків, тому що відкриваються тільки до одного синтетичного рахунка.
Тема 5. Класифікація і план рахунків бухгалтерського обліку
1. Класифікація рахунків за економічним змістом.
2. Класифікація рахунків за призначенням і структурою.
3. Характеристика плану рахунків бухгалтерського обліку.
1. Класифікація рахунків – це науково-обгрунтоване групування рахунків за будь-якими однорідними суттєвими ознаками. Рахунки бухгалтерського обліку класифікують за економічним змістом та за призначенням і структурою.
Групування господарських активів та їх джерел, господарських процесів та їх результатів здійснюється відповідно до їх економічного змісту. Класифікація за економічним змістом встановлює, що саме обліковується на даному рахунку, які конкретно об’єкти відображаються на ньому, залежно від економічного змісту в процесі господарської діяльності. Таким чином, всі рахунки за економічним змістом можуть бути зведені у відповідні групи та види. Економічний зміст рахунків є основою побудови всієї системи рахунків бухгалтерського обліку та найважливішою ознакою їх класифікації.
Рахунки бухгалтерського обліку за економічним змістом поділяються на 3 групи:
1. Рахунки обліку господарських засобів або активів підприємства і процесів.
2. Рахунки обліку джерел формування господарських засобів або пасивів підприємства.
3. Рахунки для обліку господарських процесів, витрат, доходів та їх результатів.
Рахунки для обліку господарських активів (активні), використовуються для обліку та контролю за наявністю і рухом господарських активів у процесі виробництва, обігу, розподілу і невиробничого споживання.
В залежності від функціональної участі в процесі діяльності активи підприємства поділяються на:
- необоротні активи.
- оборотні активи.
Для обліку оборотних активів використовують рахунки наступних груп:
1. Рахунки обліку запасів.
2. Рахунки обліку коштів, розрахунків і інших активів.
Для обліку джерел формування активів призначені рахунки які поділяють на 2 групи:
1. Рахунки обліку джерел власних засобів.
2. Рахунки обліку джерел залучених коштів.
Для обліку джерел власних засобів підприємства використовують рахунки обліку власного капіталу, а саме: статутний, пайовий, додатковий, резервний капітали, нерозподілений прибуток.
Для обліку джерел залучених коштів використовують рахунки:
1. Рахунки обліку довгострокових зобов”язань.
2. Рахунки обліку поточних зобов”язань.
Для обліку господарських процесів і їх результатів використовують рахунки:
1. Рахунки обліку процесу виробництва.
2. Рахунки обліку процесу реалізації.
3. Рахунки обліку отриманих результатів діяльності.
2. Не менш значущою є класифікація рахунків за призначенням та структурою. Зміст і призначення рахунків, у свою чергу, визначають побудову рахунків або їх структуру, тобто характер і значення їх дебетових і кредитових записів, місце у балансі тощо.
Класифікація за призначенням і структурою показує для чого, для одержання якої інформації призначені ті, або інші рахунки, та яка їх структура, тобто зміст дебету і кредиту і характеристика залишку на рахунку та його відображення в балансі.
За призначенням і структурою рахунки бухгалтерського обліку поділяються на такі групи:
1. Основні
2. Регулюючі
3. Операційні
4. Транзитні
5. Позабалансові
Основні рахунки в бухгалтерському обліку використовують для контролю за наявністю і змінами господарських засобів та джерел їх утворення, які є основою господарської діяльності і які характеризують майновий стан підприємства. Вони служать основою для складання бухгалтерського балансу. В свою чергу вони поділяються на підгрупи:
- матеріальні
- грошові
- розрахункові
- власного капіталу
Матеріальні рахунки призначені для обліку наявності і руху матеріальних ресурсів підприємства. Це є активні рахунки. В аналітичному обліку запаси ведуться не тільки в грошовому, але і в натуральному вимірниках. Наприклад: основні засоби, довгострокові біологічні активи, виробничі запаси, поточні біологічні активи, МШП, продукція с.г. виробництва і і т.д.
Грошові рахунки призначені для обліку і контролю за наявністю і рухом грошових коштів та грошових документів підприємства. Вони активі, записи в аналітичному обліку ведуться тільки в грошовому вимірнику. Наприклад: каса, рахунки в банках, інші кошти.
Розрахункові рахунки призначені для обліку і контролю за розрахунковими відносинами даного підприємства з іншими підприємствами, організаціями та особами. Наприклад: довгострокова дебіторська заборгованість, розрахунки з покупцями та замовниками, розрахунки з різними дебіторами, короткострокові векселі одержані, а також рахунки 5,6 класів. В свою чергу, вони поділяються на:
- активні
- пасивні
-активно-пасивні
Активні розрахункові рахунки призначені для обліку дебіторської заборгованості і розрахунків по ній.
Пасивні рахунки призначені для обліку розрахункових відносин з кредиторами, тобто за зобов’язаннями даного підприємства перед іншими підприємствами, організаціями і особами.
Активно-пасивні рахунки призначені для обліку розрахунків з такими підприємствами, організаціями та особами, характер заборгованості яких змінюється, тобто стосовно даного підприємства вони можуть виступати як дебітори, і як кредитори.
Рахунки власного капіталу призначені для обліку джерел власних господарських засобів. Всі вони пасиви.
Регулюючі рахунки призначені для регулювання або уточнення оцінки господарських засобів та джерел їх формування, які обліковуються на основних рахунках. Регулюючі можуть біти як синтетичні, так і аналітичні рахунки і субрахунки. Залежно від того, збільшують чи зменшують регулюючі рахунки залишок рахунків, що регулюються, вони поділяються на доповнюючі і контрарні (контрактивні і контрпасивні).
Доповнюючі рахунки завжди збільшують суму залишку рахунків, що регулюються. Застосовуються вони в тих випадках, коли матеріальні цінності на основних рахунках відображаються в оцінці меншій від фактичної вартості їх придбання. До них належить аналітичний рахунок ТЗВ до рахункам Виробничі запаси контрарні рахунки на відміну від доповнюючих зменшують оцінку залишку активів або їх джерел, що обліковуються на відповідних основних рахунках, які регулюються. Контрактивні – це протипоставлені активним рахункам і контрпасивні – пасивним. До контрактивних належать рахунки „Знос необоротних активів” відповідно до рахунків 10, 11,12.
До контрпасивних належать рахунок 46 „Неоплачений капітал”, або 45 „Вилучений капітал”, до рахунку Статутний капітал (40) або субрахунок „Прибутки використані в звітному періоді” до субрахунку 44 „Прибуток нерозподілений”.
Регулюючі контрпасивні рахунки використовуються у тих випадках, коли залишки відповідних джерел засобів відображаються в сумі більшій фактичної її величини.
Операційні рахунки призначені для обліку витрат, доходів і результатів діяльності підприємства. В свою чергу за призначенням і структурою вони поділяються на збірно-розподільчі, бюджетно-розподільчі, калькуляційні і результативні.
Збірно-розподільчі рахунки призначені для обліку попереднього збирання накладних витрат, які пов”язані з організацією, обслуговуванням, управлінням виробничими підрозділами, з метою наступного розподілу їх між відповідними об’єктами. Такі витрати протягом звітного періоду попередньо відображаються на дебеті збірно-розподільчих рахунків, записують з кредиту цих рахунків на дебет „Виробництво” і розподіляють між об’єктами калькулювання в пропорційно-встановленому базисі. Після списання облічених затрат збірно-розподільчі рахунки закриваються, залишку не мають, а тому в балансі не відображають (91,92,93).
Бюджетно-розподільчі використовуються для розмежування витрат і доходів між суміжними звітними періодами з метою рівномірного включення у затрати виробництва або відображення в обліку одержаних доходів. Вони є активні і пасивні. До активних належать 39, а до пасивних 69.
Калькуляційні рахунки – це рахунки, які призначені для обліку сукупності витрат, пов’язаних з виробничим процесом і визначенням фактичної собівартості виготовлення продукції, виконаних робіт.
На дебеті калькуляційних рахунків відображають всі затрати, що пов”язані з виробництвом продукції (23,15), а з Кредиту цих рахунків списують фактичну собівартість випущеної з виробництва продукції, виконаних робіт чи наданих послуг.
Дебетове сальдо калькуляційних рахунків показує затрати у незавершене виробництво.
Калькуляційні рахунки використовуються для відображення та порівняння витрат і доходів. Це операційно-результативні і фінансові результати (79) . На кредиті 79 рахунка на кінець звітного періоду списують суми доходів, одержаних від операційної, інвестиційного та фінансової діяльності підприємств в кореспонденції з дебетом рахунків „Доходи від реалізації”, „Доходи від участі в капіталі”, а на дебеті 79 рахунка на кінець звітного періоду списують собівартість реалізації продукції, товарів, послуг і робіт з кредитом рахунка 90 „Собівартість реалізації”. Витрати по реалізації з кредиту рахунка 93 „Витрати на збут” і ін. витрати і втрати з кредиту інших рахунків.
Порівнянням дебетового і кредитового оборотів по рах. 79 визначають суму прибутку або збитку, яка списується на рахунок 44.
Позабалансові. До позабалансових рахунків належать рахунки, на яких обліковуються цінності, що тимчасово знаходяться у підприємстві і йому не належать. Вони не включаються до балансу, тому обліковуються поза балансом на позабалансових рахунках.
Особливістю цих рахунків є те, що вони не кореспондують між собою ні з балансовими рахунками, правило подвійного запису на них не поширюється, а господарські операції на цих рахунках відображаються одинарним записом, тільки по дебету або тільки по кредиту відповідного рахунка. Це означає що при прийнятті об’єкта на облік позабалансового рахунка тільки дебетується, без кредитування іншого рахунка, а при списанні – тільки кредитується.
3. План рахунків – це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, які використовуються для відображення фінансово-господарської діяльності підприємства.
В даний час застосовується план рахунків який розроблений і затверджений Мінфіном України 30.11.1999 р. наказ № 291. Він є обов’язковим для всіх підприємств, установ і організацій (крім бюджетних).
У плані рахунків кожному синтетичному рахунку та субрахунку, крім назви, в якій відображається їх економічний зміст, присвоюється певний умовний номер – код. У ньому за десятковою системою наведені коди (номери), найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) та субрахунків (рахунків другого порядку). Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою – номер синтетичного рахунку, третьою – номер субрахунку.
Рахунки в Плані за економічним змістом згруповані у дев’ять класів:
1. Необоротні активи 1-19
2. Запаси 20-28
3. Грошові кошти, розрахунки та інші активи 30-39
4. Власний капітал і забезпечення зобов”язань 40-49
5. Довгострокові зобов”язанння 50-55
6. Поточні зобов’язання 60-69
7. Доходи і результати діяльності 70-79
8. Витрати за елементами 80-89
9. Витрати діяльності 90-99
Рахунки 1-6 пов”язані зі структурою балансу, а саме 1-3 класу з розділами активу та 4-6 з розділами пасиву. Рахунки 8-го класу можуть використовувати за розпорядженням керівника, а можуть і не використовувати.
Всі інші класи рахунків є обов’язковими для використання.
Крім балансових рахунків використовуються і позабалансові рахунки (рахунки класу 0) які призначені для обліку активів які не належать підприємству, а також умовних зобов”язань, одержаних і виданих забезпечень.
Для забезпечення правильного використання плану рахунків при відображенні господарських операцій, розроблено і затверджено інструкцію щодо його застосування, в якій визначено призначення, структуру кожного рахунка, типова кореспонденція рахунків, даються вказівки щодо організації аналітичного обліку.
План рахунків та інструкція щодо його застосування спрямовані забезпечити єдність відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках. В інструкції наведена коротка інформація щодо характеристики і призначення синтетичних рахунків і субрахунків, типова схема реєстрації та групування інформації про господарські операції (кореспонденція рахунків першого порядку – синтетичних рахунків).