Главная | Обратная связь

Використання українознавства у виховній роботі позашкільних установ.

У системі освіти діє розгалужена мережа позашкільних за­кладів, які мають на меті доповнити роботу школи, допомог­ти учням виявити та розвинути природні задатки, здібності і схильності. Серед них Центри дитячої творчості, будинки шко­ляра, станції юних техніків, екологічні станції і станції юних натуралістів, туристичні станції, музичні, художні і спортивні школи, клуби за місцем проживання тощо.

Важливе місце займає організація методичної роботи з пра­цівниками шкіл, яка дає можливість організувати навчання за­ступників директорів шкіл з виховної роботи, педагогів-організаторів, класних керівників, керівників гуртків та ін.

На семінарах з педагогічними працівниками шкіл вивчають сучасні досягнення психолого-педагогічних наук, обмінюються досвідом, виробляють підходи до організації виховної роботи з дітьми, обговорюють методичні поради і рекомендації щодо ор­ганізації виховної роботи, плани роботи тощо.

Значне місце в роботі позашкільних установ займає органі­зація учнівських гуртків та Малих академій мистецтв: хореографічних, фольклорних, вокаль­них, хорових, інструментальних, образотворчих, витинанки, ху­дожньої вишивки, крою та шиття, лозоплетіння, писанкарства і багато інших. Гуртки організовуються як в позашкільних закла­дах, так і в школах. Розробляючи програми роботи гуртків, їх керівники мають можливість закласти в них твори, характерні українцям, певним регіонам держави, показати їх зв'язок із сві­товою культурою. Підсумком роботи гуртків, академій є виставки кращих ро­біт, звітні концерти, огляди-конкурси, ярмарки, свята і т. п.

Значне місце в діяльності позашкільних установ займає ор­ганізація пошукової роботи школярів. Ця діяльність здійсню­ється в кількох напрямках: організація пошукової роботи гуртківцями позашкільного закладу; координація пошукової роботи, що проводиться школами; навчання керівників і учасників гурт­ків; проведення звітів; обмін досвідом роботи. До цієї роботи залучаються вчителі, учні, батьки, представники громадських організацій.

Могутнім засобом виховання патріотизму є вивчення при­роди свого краю, його історії, намагання побачити її в долях лю­дей, повернути забуті імена, включитися в збереження пам'ят­ників української національної історії й культури, навколишньої природи. Цікавими формами роботи тут є ігри-подорожі, екологічні стежини, археологічні дослідження і т. п.

Аналіз показує, що використання українознавства в системі позаурочної виховної роботи дозволяє ефективніше впливати на формування особистості школяра, виховувати достойних грома­дян самостійної Української держави.

ВИСНОВОК

Важко переоцінити роль того вкладу у розвиток народної педагогіки, який здійснив Мирослав Гнатович Стельмахович. За ті плоди, які принесли ідеї та праці академіка, його сміливо можна ставити в ряд з Пантелеймоном Кулішем, Олександром Духновичем, Борисом Грінченком, Григорієм Ващенком, Василем Сухомлинським та іншими синами українського народу, причетними до творення української національної педагогіки.

Мирослав Гнатович не тільки вказує на роль українознавства, як могутнього педагогічного засобу виховання учнів, а й вніс значний вклад в обґрунтування його концептуального і змістового параметрів, впровадження в практику національної школи в умовах українського державотворення. Доречно зауважити, що професор М. Стельмахович був одним із авторів концепції «Педагогіка народознавства», в якій ще в не так далекому «радянському» 1990 році відзначалося, що «… український народ має високо результативний досвід навчання і виховання підростаючих поколінь, в основі якого лежить народознавчий підхід».

…

Список використаних джерел