Главная | Обратная связь

Завдання, права та обов'язки суб'єкта господарського права

Кожен з видів суб'єктів господарського права має свої певні завдання. Підприємство здійснює виробничо-господарську діяль­ність, банк — кредитну, розрахункову та іншу діяльність, орган державної виконавчої влади — управлінську діяльність в еконо­міці і т. ін. Правовою формою, в якій врегульовано завдання суб'єктів господарського права, є їхні статутні господарсько-пра­вові акти — установчі документи (установчий договір і статут), статут державного або іншого підприємства, положення (про міністерство, про державний комітет). Виходячи із завдань, ста­тутні акти врегульовують такі поняття, як цілі і предмет діяль­ності суб'єкта господарського права (функції щодо органів

управління).

Підприємства згідно із законом мають право здійснювати будь-які види законної господарської діяльності: виробничої, науково-дослідної, комерційної та ін. Всі підприємства є комер­ційними організаціями, їх статутними цілями завжди виступає здійснення певної господарської діяльності з метою одержання прибутку. Прибуток — основний узагальнюючий показник фі­нансових результатів господарської діяльності підприємства (статті 1 і 18 Закону України "Про підприємства в Україні", ст. 1 Закону України "Про підприємництво"). Це є майно, яке у ви­значеному статутом порядку присвоює власник (власники) під­приємства.

Право визначати цілі і предмет діяльності підприємства нале­жить його засновникам, які виходять при цьому із своїх підпри­ємницьких можливостей. Закон дозволяє вносити до статуту будь-яку кількість видів діяльності, не забороненої законом.

Юридичним засобом досягнення завдань і цілей суб'єкта гос­подарського права виступають його права, захист яких гарантує

-58-

 

держава. Права суб'єктів визначаються господарським законо­давством залежно від їхніх видів: права підприємств, об'єднань підприємств, фінансових і посередницьких інститутів, органів державної виконавчої влади.

Права суб'єктів можна класифікувати відповідно до їхнього змісту.

Засновницькі права грунтуються на загальній нормі права власності, згідно з якою власник "може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності" (ст. 4 Закону України "Про власність"). Ця норма де­талізована статтями 5 і 6 Закону України "Про підприємництво" та ст. 5 Закону України "Про підприємства в Україні". Заснов­ницькі права включають право на вільний вибір засновниками/ підприємства видів діяльності, право на вибір організаційно-пра­вової форми підприємства, право на прийняття рішення про створення підприємства, право змінювати у встановленому по­рядку як діяльність, так і форму підприємства. За загальним пра­вилом, ці та інші засновницькі права належать власникові (влас­никам).

Права в галузі управління. Підприємства й інші суб'єкти гос­подарського права самостійно управляють своєю діяльністю та справами. Порядок здійснення управління регулюється статут­ними актами згідно з принципами, визначеними законодавством. Основним є принцип поєднання прав власника на господарське використання свого майна з самоуправлінням трудового колек­тиву. Власник здійснює свої управлінські права як безпосередньо (кооператив, колективне підприємство), так і через уповноважені ним органи (державні підприємства, господарські товариства). Власник і уповноважений ним орган у порядку, передбаченому статутними актами, можуть делегувати свої управлінські права органові управління.

До управлінських належать, зокрема, права:

— самостійно визначати структуру підприємства, тобто кіль­кість і склад його структурних підрозділів, включаючи так звані відокремлені підрозділи: філії, представництва, відділення тощо;

— приймати і змінювати статут, інші установчі документи;

— затверджувати положення про структурні підрозділи;

— формувати органи управління і контролювати їхню діяль­ність, призначати посадових осіб, визначати їхні обов'язки тощо.

Склад і юридична природа органів підприємства залежать від того, до якої власності воно належить. Конкретно це питання ви­значають статутні акти. Наприклад, підприємства — суб'єкти права колективної власності — мають вищі керівні та виконавчі органи. Перший — це загальні збори (наприклад, загальні збори акціонерів товариства) або конференція. Виконавчі функції у та-

-59-

ких підприємствах здійснюють правління. Правління обирається власниками підприємств на загальних зборах, які визначають і затверджують у статуті повноваження цього органу. Правління обирає зі свого складу голову, заступників. Функції голови (за­ступників) можуть по черзі виконувати члени правління. Керів­ники підприємств державної власності наймаються (признача­ються) уповноваженими органами згідно з контрактною систе­мою.

Управлінські функції і повноваження мають також трудові колективи державних підприємств (ст. 15 Закону України "Про підприємства в Україні"). Реалізуються повноваження трудового колективу згідно зі статутом загальними зборами (конферен­цією) або виборним органом (рада підприємства, рада трудового колективу), члени якого обираються зборами (2/3 голосів) тер­міном на 2—3 роки.

Майнові права суб'єктів поділяються на загальні та спеціальні.

Загальні майнові права підприємств, господарських об'єднань врегульовано на підставі статей 20—30 і 37 Закону України "Про власність". До них можна віднести права:

— мати на підставі певного речового права (титулу) основні фонди, обігові кошти, інші цінності, вартість яких відображаєть­ся на самостійному балансі підприємства. Згідно із законами, статутами підприємств та укладеними угодами майно належить підприємствам, іншим суб'єктам на праві власності або на праві повного господарського відання. Майно державної власності за­кріплюється за державними підприємствами і належить їм на праві повного господарського відання;

— вести господарську та комерційну діяльність; бути у зв'язку з цим позивачем та відповідачем у суді, арбітражному суді, захи­щати свої майнові права та інтереси від імені підприємства;

— розпоряджатися майном. Підприємство, якщо інше не пе­редбачено його статутом, має право: продавати (обмінювати) майно іншим організаціям, здавати в оренду, заставляти, надава­ти тимчасово у безоплатне користування, списувати зношені ос­новні фонди з балансу;

— набувати на законних підставах майно. Підприємство від­повідно до свого статуту має право купувати, орендувати, одер­жувати у будь-який інший правомірний спосіб майно (рухоме і нерухоме), використовувати його, поліпшувати і т. ін.

Похідними від зазначених та інших майнових прав є договір­но-майнові права підприємств. Це права укладати засновницькі, господарські договори та інші контракти (і нести щодо них від­повідальність); видавати заставні та інші фінансові зобов'язання; позичати гроші; інвестувати і реінвестувати кошти підприємства;

-60-

одержувати рухоме і нерухоме майно як гарантію оплати боргу та ін.

Крім розглянутих загальних прав, підприємства мають і спе­ціальні майнові права у сфері випуску і обігу цінних паперів: ак­цій, облігацій підприємств, приватизаційних паперів, ощадних, інвестиційних сертифікатів, векселів. Ці права є спеціальними, тому що обумовлені спеціальною правосуб'єктністю підприємств як емітентів цінних паперів. Підприємство має право випускати і реалізовувати лише ті види цінних паперів, які спеціально ви­значені законом, зокрема акціонерні товариства — акції, облігації, інші підприємства — облігації.

За аналогічною схемою систематизуються обов'язки підпри­ємств.

При заснуванні підприємства зобов'язані (законом) затвер­джувати (перезатверджувати) установчі документи; у встановле­ному законом порядку реєструватися як суб'єкти підприємни­цької діяльності; на діяльність, що підлягає ліцензуванню, під­приємства зобов'язані одержувати спеціальні дозволи (ліцензії).

У процесі господарювання закон зобов'язує підприємства:

— виконувати господарські зобов'язання, обумовлені держав­ними контрактами та державними замовленнями, іншими дого­ворами;

— забезпечувати необхідну якість продукції, робіт, послуг;

— вести бухгалтерський облік (самостійні бухгалтерські ба­ланси) своєї роботи, надавати органам державної статистики пе­редбачену законом звітність;

— подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено законом. Органам вико­навчої влади та іншим користувачам фінансова звітність пода­ється відповідно до законодавства;

— своєчасно подавати податковим органам декларації про свої доходи, інші податкові документи, сплачувати податки, інші обов'язкові платежі;

— не допускати недобросовісної конкуренції, інших порушень антимонопольного законодавства, прав та інтересів споживачів, будь-яких інших осіб.

Суб'єкти господарювання мають також обов'язки, передбачені природоохоронним законодавством. Стаття 4 Закону України "Про підприємництво" та ст. 31 Закону України "Про підприєм­ства в Україні" зобов'язують їх:

• раціонально використовувати природні ресурси;

• охороняти довкілля від забруднення, іншого шкідливого впливу;

-61-

• своїм коштом відшкодовувати витрати на відновлення та охорону природних ресурсів тощо.

За порушення своїх обов'язків підприємство несе майнову та іншу відповідальність, встановлену законом, а також передбаче­ну договорами.

Завдання та запитання на закріплення вивченого

1. Назвіть істотні ознаки суб'єкта господарського права.

2. Дайте визначення поняття суб'єкта господарського права.

3. Назвіть основні види суб'єктів господарського права.

4. Що таке підприємство?

5. Що таке об'єднання підприємств?

6. Які ви знаєте фінансові та посередницькі інститути?

7. Назвіть основні види органів управління — суб'єктів господар­ського права.

8. У чому полягає особливість правового статусу фізичної особи — підприємця?

9. У чому полягають засновницькі права підприємств?

10. Розкрийте зміст управлінських прав суб'єкта господарського права.

11. Які ви знаєте майнові права суб'єкта господарського права?

12. Назвіть основні обов'язки підприємства.

Розділ V Правовий статус підприємств