Главная | Обратная связь

Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)

ний досвід викладання курсу у провідному педагогічному ВНЗ України - Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова, де упродовж тривалих років сфо­рмувалася своя наукова школа методики викладання пра­вознавства, яку й очолює відомий український учений, іс­торик, педагог професор Б. І. Андрусишин.

Варто звернути увагу і на важливий висновок, який ро­блять науковці: не підручник чи посібник, а живий педаго­гічний, практичний досвід щоденної праці у школі є запо­рукою професійного становлення вчителя правознавства.

Чималий внесок у розробку проблеми викладання шкільного курсу правознавства зроблено й іншими ві­домими дослідниками [169, с 14-16; 170, с. 9-10; 184, с. 21-23; 185, с. 3-15; 166, с. 26-29; 187, с. 25-30; 188, с. 92-93; 189, с. 4-9].

Проблеми нового етапу розвитку шкільної освіти і підго­товки майбутнього вчителя досліджувала О. Я. Савченко [330, с. 2-5]. Вона науково обґрунтувала, що сучасний учи­тель має реалізувати у своїй професії розвинене педагогіч­не мислення, етичну компетентність, готовність не лише виконувати функції вчителя-предметника, а й брати від­повідальність за розв'язання багатьох інших завдань.

На думку дослідниці, найперше, на що слід звернути ува­гу у ВНЗ це те, щоб майбутній учитель не діставав уявлення про лаковану, абстрактну школу, а набував якнайбільше знань про реальний стан сучасного шкільництва, а ще кра­ще з прогнозом на майбутнє. Стрижнем професійної підго­товки вчителя будь-якої спеціальності мала стати фундаме­нтальність і водночас гнучкість змісту, що повинен забезпе­чити випереджаючу підготовку фахівця.

Крім уже окреслених вище проблем дослідження шкільної правової освіти, існують й інші не менш важливі аспекти їх вивчення. Без них наше дослідження було б неповне, оскі­льки саме вони стосуються змісту шкільної правової освіти та викладання курсу правознавства у загальноосвітніх на­вчальних закладах. Теоретичне підґрунтя викладання пра­вознавства у школі розробляли О. М. Мироненко та І. Б. Усенко. Вони підготували одну з перших програм із

ЗО

Історіографія, джерельна та методологічна база дослідження

шкільного курсу правознавства [194, с 37-49]. Головним завданням програми курсу "Основи держави і права Украї­ни" стало відродження національної самобутності українсь­кої школи, організований, систематичний, цілеспрямований вплив на учнівську молодь, який формував би основи її правового світогляду, систему правових уявлень, правові переконання, настанови, почуття й емоції, навички і потре­би активної правомірної поведінки у повсякденному житті.

Розробкою теоретичних питань викладання правознав­ства у школі займалися В. Ф. Опришко, В. А. Гринчишин, С. Е. Демський, які були авторами Програми курсу "Осно­ви української держави і права", що стала альтернативою для школи порівняно з попередніми розробками українсь­ких учених [233, с 21-30]. Програма була одним із перших кроків, спрямованих на поліпшення стану правового на­вчання школярів із шкільного курсу "Основи української держави і права", яку науковці побудували з урахуванням результатів розвитку юридичної науки та нового законо­давства України у 1992 p., практики його застосування в умовах шкільного життя.

Теоретичні основи викладання курсу "Основи право­знавства" для 9-11 класів з поглибленим вивченням права у вищих професійних училищах розробляла Н. О. Ткачова [355, с 16-32]. Саме вона теоретично обґрунтувала викла­дання однойменного курсу у старших класах та вищих професійних училищах [356, с 23-37]. Альтернативою цій програмі стали теоретичні розробки 1.1. Котюка й О. І. Котюка [146, с 50-55]. У 2002 р. вони підготували проект програми "Правознавство для ліцеїв, гімназій, кла­сів з поглибленим вивченням правознавства". Ця програма мала нову структуру курсу. Навчання правознавству роз­починалося зі вступу до правознавства, а потім вивчалися основи теорії держави і права, основи публічного права України, основи приватного права України.

Значний внесок у розробку теоретичних основ шкіль­ної правової освіти зробили українські науковці-правники, зокрема: В. Н. Денисов, П. М. Рабінович, В. С. Семенов, І. Б. Усенко, А. Г. Заблоцька [82, с 2-25].

зі