Главная | Обратная связь

Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)

Так, за ініціативою Українського центру прав людини Української правничої фундації вони в 1998 р. розробили проект програми курсу "Права людини" для учнів серед­ніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів. Це бу­ла перша програма, що забезпечила можливість викла­дання у школах зазначеного курсу.

Важливим елементом у структурі правової освіти та ви­ховання у досліджуваний нами період якраз зайняв навча­льний курс "Права людини", який був забезпечений підруч­ником і вивчався у 10-11-х класах загальноосвітніх шкіл та для поглибленого вивчення (на основі цієї ж програми) у школах, ліцеях і гімназіях гуманітарного, насамперед, юри­дичного профілю [97, с 4-7; 260, с. 5-8; 262, с. 8-11].

Основне завдання курсу - виховання школярів у дусі цілковитої поваги до прав людини й основних свобод, у піднесенні культури прав людини, у ствердженні людсь­кої гідності та вартісності особистості. Вивчення курсу переконувало учнів, що життя у демократичному суспі­льстві залежить від свободи і незалежності його членів. Проте свобода і незалежність не могла бути самоціллю й кінцевою метою суспільства, це лише об'єктивно необ­хідні для демократичної співпраці умови. Саме це і нау­ково обґрунтовували зазначені науковці у своїй програмі.

Протягом 2003-2006 pp. вітчизняними вченими було на­писано низку наукових праць, де досліджувалися проблеми прав дитини, завдяки чому у великій кількості загальноосві­тніх навчальних закладах було запроваджено викладання однойменного навчального курсу [1, с 5-10; 278, с. 12-19]. Ці дослідження та навчально-методичні праці значно допо­могли вчителям правознавства України у забезпеченні ви­кладання курсу "Права дитини".

Крім того, необхідно зазначити праці О. І. Пометун [256, с 2-6; 261, с. 9-12]. її теоретичні дослідження присвячені проблемам викладання практичного права у школах Украї­ни. Зокрема, учена у межах програми "Практичне право" розробила і запровадила правовий курс під такою ж на­звою, що за рішенням Міністерства освіти і науки України в

Історіографія, джерельна та методологічна база дослідження

■швввввіїмваашврввааанвваа^ваввавввавваавява

досліджуваний нами період вивчався в окремих школах України у 8-му класі.

Разом із цим, дослідниця розглядала курс для школярів "Практичне право" у трьох аспектах - загальнолюдському, правовому і педагогічному. З погляду загальнолюдського підходу право не можна розглядати ізольовано від інших сфер життя людини. О. І. Пометун зазначає, що право є продуктом розвитку суспільства, живим організмом, живим явищем. Право виникло, щоб допомогти людям жити разом.

У своїх працях дослідниця доводить, що для справжнього розуміння, застосування і викладання права люди самі ма­ють ростити в собі почуття, співзвучні глибинній меті права, прагнути на тій основі побудувати спільну роботу, беручи участь у програмі "Практичне право". А це означало, що учасники програми у своєму реальному житті створювали справжню атмосферу живого права. Отже, можна сказати, що "Практичне право" - це філософія зміни свого життя.

Історіографія дослідження, яку ми характеризуємо у мо­нографії, буде неповною без аналізу досвіду вчителів. У цьому контексті заслуговує на увагу і науково-методична діяльність учителів-правознавців, які також заклали теоре­тичні основи педагогічної майстерності викладання право­знавства у школі, розвиваючи нові форми та методи ви­кладання однойменного предмету й інших предметів циклу правової підготовки [217; 218; 219; 220]. У досліджуваний період був накопичений чималий досвід викладання право­знавства у школі і майже кожна область України мала своїх педагогів-новаторів, які поширювали передовий досвід ви­кладання правознавства. Вивчення досвіду їх роботи із за­значеного предмета заслуговує на тему окремого наукового дослідження. Ми ж звертаємо увагу на наукові праці Т. О. Ремех, І. М. Гейко, О. Д. Наровлянського та ін. [261; 262]. Цим учителям-практикам належить орієнтоване те­матичне планування, методичні рекомендації і детальні розробки уроків із цього курсу, зокрема як комбіновані, так і нетрадиційні форми організації занять із правознавства: дискусії, юридичні практикуми, рольові ігри тощо. Вони довели, що використання різноманітних методичних при-

Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)

_{ваввввашмВЕВВВВ}^_{ввваввввваввв}^_{мвшааШ|ВВВВН}^_шшан

йомів на уроках правознавства сприяє формуванню в учнів уміння орієнтуватися в системі чинного законодавства, аналізувати зміст правових документів, застосовувати пра­вові знання для пояснення фактів навколишнього життя і вибору правомірної поведінки в різних життєвих ситуаціях.

Саме ними або за їх участю протягом 1991-2007 pp. створено у повному обсязі навчально-методичну базу для викладання предметів правового циклу у школі, яка також включає програмне забезпечення курсу правознавства [247, с. 18; 248, с 58-59; 249, с. 54-56; 250, с. 68-70], навчальні програми факультативних курсів [304, с 1-8; 305, с. 1-12; 306, с. 2-4; 429, с. 6-8], основні підручники та навчальні посібники, рекомендовані МОН України (ав­тори: О. Р. Михайленко [195], І. Б. Усенко [242; 243], 1.1. Котюк [142], В. С. Журавський [105]), додаткові підру­чники та навчальні посібники із шкільних правових курсів (автори: О. П. Мокрогуз [199], 1.1. Котюк [143; 144; 145], О. І. Пометун, І. М. Гейко [256; 333], Т. О. Ремех, [262], В. Т. Машіка [189], С В. Дрожжина [92] та інші [190, с 69-73]. Заслуговує на увагу й методична література з ку­рсу, яка постійно оновлюється й удосконалюється і значно допомагає вчителю при підготовці до проведення щоден­них занять у межах загальноосвітнього навчального закла­ду [125; 200]. Варто зазначити і про електронні методичні матеріали зі шкільного курсу правознавства [86, с 2-15].

Важливими в історіографії шкільної правової освіти стали проблеми концептуального визначення правової освіти населення, які вивчали В. Ф. Годованець, В. М. Кампо, В. Г. Тертичний [49, с 27-30]. Досліджуючи Програму правової освіти населення України 1995 p., вони дійшли висновку, що в ній ідеться не так про правову освіту, як про правову просвіту населення України. З огляду на це вчені висловили думку, що в перспективі має йтися про підготовку Концепції пра­вової просвіти, а не правової освіти громадян України, з метою надання їм послуг у справі набуття ними необ­хідних для життєзабезпечення правових знань.