Ішвю тонші» лт шшіі і лиш 19 страница
Отже, головним підсумком перебудовних процесів в історичній науці на тлі проголошення суверенітету, а згодом і державної незалежності України стало поступове звільнення частини колишніх радянських істориків від ідеологічного монізму тоталітарного минулого і дедалі чіткіший перехід до національно-державницької схеми історії України. Однак лише окремі історики виявилися готовими до науково-новаторського опрацювання «закритих» тем, до усунення так званих «білих плям» в історії. Домінуючим залишався «викривальний» підхід, зосередження уваги на сенсаційних відкриттях джерельної інформації без її належної аналітики. І все ж відроджувана українська історіографія ставала моральною опорою зростання національної свідомості українців, їх боротьби за розбудову незалежної України. __________ Загальні висновки Друга половина 1980-х — початок 1990-х рр. — це переломний рубіж у розвитку української історіографії, що започаткував її перехід від тоталітарного монізму і радянської схеми історичного процесу до плюралізму і національно-державницького розуміння української історії. Під впливом горбачовської перебудови, потужного руху опору тоталітарній системі, політичних змін у Центрально-Східній Європі зазнала краху марксистська парадигма історичного процесу, розвалився Радянський Союз, відновила свою державну незалежність Україна, що заклало засади для нової історіографічної ситуації. Не важко встановити взаємо-обумовленість корінних перемін у політичному житті українського суспільства і розвитку історичних знань. Історична наука не тільки змінювалася сама, а й дедалі відчутніше впливала на національно-культурне та державне відродження українського народу, на державотворчі процеси в Україні. Досягнення суверенітету і розбудова державної незалежності України об'єктивно диктували потребу в переосмисленні всієї історії українського народу, його визвольних змагань і багатовікової боротьби за національну державність, рішучого розриву з догматичним спадком радянської історіографії, неупереджено-го аналізу історичного досвіду, винесення уроків з минувшини, їх врахування при вирішенні нових завдань. Цю ідею блискуче символізувала назва однієї з перших перебудовних праць українських істориків «Про минуле — заради майбутнього» (1989). Курс на демократизацію суспільства, припинення переслідувань за політичними мотивами, ідеологічний плюралізм супроводжувалися долученням радянських істориків до надбань національної та світової історіографії, засвоєння її новітніх здобутків, що сприяло переосмисленню ними своїх поглядів, відмови їх частини від марксистської методології, очищенню від догматичних нашарувань тоталітарної доби. Переважна більшість радянських істориків, у т. ч. й колишніх істориків партії, які працювали в наукових інституціях та навчальних закладах України, поступово переорієнтовувалися на дослідження і викладання історії України та зарубіжних країн з позицій відновленої української державності. Однак це був складний і суперечливий процес, який не закінчився й досі. Запитання для самоконтролю 1. Висвітліть основні причини поглиблення кризи 2. Як позначилися перебудовні процеси в СРСР та «ок 3. Чим можна пояснити гальмування перебудови ро 4. Які чинники сприяли долученню радянських істо 5. Назвіть основні праці істориків української діаспо 6. Розкрийте вплив суверенізації України, руху за її 7. З'ясуйте, як відбувалося відродження національно- 8. Проаналізуйте зміни в проблематиці історичних 9. Наведіть приклади співробітництва колишніх радян 10. Висвітліть значення для утвердження національно-державницького спрямування історичних досліджень і викладання історії України книги О. Суб-тельного «Україна: Історія».
XVIII. 1 ХУШ.2. ч,5 ' іч ї , ^ ^ А' * > '' і істориків України ії України
ь І. ': ХУ1ІІ.З. к 1Р" І ', ісгьукраїнських істориків
^ч * Ч' '
ІСТОРИКИ УКРАЇНИ XIX- XXст. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|