Главная | Обратная связь

Історична наука у другій половині XIX ст. Позитивізм

Соціально-політичні на ідейно-теоретичні умови розвитку історичної науки. Революції 1848-1849 рр. Завершення промислового перевороту в країнах Західної Європи та Америки. Реформи 60-70-х рр.XIX ст. у Росії. Національно-визвольні рухи і розвиток історичної науки. Криза романтизму. Розвиток природничих наук. Вплив консервативних, ліберальних і со­ціалістичних течій суспільної думки на історію як на точну науку і само­стійну наукову дисципліну.

Розвиток організаційних основ і джерельної бази історичної науки. Ви­кладання історії у вищій та середній школі. Виникнення науково-дослідних установ. Утворення нових періодичних видань, наукових історичних това­риств і об'єднань. Посилення зв'язків між науковими центрами та істори­ками різних країн. Утвердження практики міжнародних дискусій з актуаль­них проблем історії.

Позитивізм: методологія і напрямки історичних досліджень

Еволюція західноєвропейського лібералізму після революцій 1848-1849 рр. Посилення соціальних та національних протиріч. Бурхливий роз­виток природознавчих наук і формування позитивістської філософії. О.Конт як родоначальник позитивізму. "Позитивна" філософія Конта та її розвиток в історико-соціологічних теоріях і концепціях Г.Спенсера, Д.С.Мілля, І.Тена, Г.Т.Бокля. Вплив ідей Сен-Сімона і теорії Ч.Дарвіна на "позитивну філософію"історії. ідея закономірного розвитку історичного процесу. Філософи-позитивісти про основні "природні закони розвитку іс­торії та суспільства. Ідея взаємовпливу матеріальних і духовних чинників у розвитку суспільства. "Теорія факторів". "Загальний еволюціонізм" - ос­нова історичного процесу.

Позитивісти про необхідність створення точної об'єктивної історичної науки. Місце історії серед інших наук про природу і суспільство. Історія і соціологія. Завдання історичної науки. Проблеми відбору, класифікації і описання фактів. Поняття історичного факту в позитивістській історіогра­фії. Розвиток критики джерел. Фактографізм і уникнення історико-соціологічних узагальнень у працях істориків-позитивістів.

Проблематика і основні напрями позитивістської історіографії

Вплив позитивізму на становлення і розвиток історико-економічного напряму в історіографії. Економічна інтерпретація історії. Статистичний метод і його роль у вивченні історії. Позитивістська основа "старої" і "но­вої" історико-економічних шкіл у німецькій історіографії. Праці Б.Гільдебранта і Г.Шмоллера. Роль К.Лампрехта у розвитку історико-економічного напрямку в історичних науках. К.Бюхер і його періодизація розвитку світо­вої економіки і світової історії. Історико-економічний напрямок у французь­кій, англійській, російській і українській історіографії. Економічна історія у США.

Культурно-історичний напрямок у позитивістській історіографії. Німе­цька культурно-історична школа (Я.Буркхардт, Г.Фрейтаг). Культурно-історичні школи в Росії (В.Гер'є, М.С.Корелін, І.М.Гревс).

Наукові центри і школи позитивістської історіографії

Позитивістська історіографія в Англії. Основні явища суспільної думки. Виникнення соціального дарвінізму і колоніально-імперського мис­лення. Філософсько-соціологічна система Г.Спенсера. Різні типи і етапи розвитку суспільства в його вченні. Біологізація історичного процесу.

Кембриджська і Оксфордська історичні школи. Погляди У.Стеббса і Д.Актона. Історичні концепції позитивістів. Г.Т.Бокль – історик цивілізації. "Коротка історія англійського народу" Д.Р.Гріна як твір нового типу. Трактовка С.Гардинером англійської революції як релігійної пуританської ре­волюції.

Розвиток економічної історії в працях Т.Роджерса, У.Кеннігема, У.Ешлі. Проблема промислового перевороту в трактовці А.Тойнбі. Колоніальна політика у висвітлені Дж.Сілі, Дж.Фруда.

Наростання інтересу до соціальних проблем. Подружжя С. і Б.Вер­би - перші історики тред-юніонізму. Фабіанське товариство і ідеї промис­лової демократії. Е.Б.Бакс і перші спроби марксистської інтерпретації іс­торії.

Позитивістська історіографія у Франції. Основні тенденції в політи­ці і економіці. Розклад школи Реставрації. Позитивістські історичні школи. А.Токвіль та ідеї еволюційного континуітету в історії. Аграрна проблема у висвітлені Токвіля. Культурно-історична концепція І.Тена, його психологі­чний метод вивчення суспільства. Консервативна трактовка французької революції як розгулу диких пристрастей. Походження феодалізму і романо-германська проблема в працях Н.Д.Фюстеля де Куланжа

Ж.Мішле як один з останніх представників романтизму, його полеміка з Е.Кіне. "Зміна віх" у французькій історіографії у 70—90-ті роки, торжество позитивізму. Превалювання ліберально-республіканської школи А.Олара у вивчені революції. Історіографія зовнішньої політики у школі А.Сореля. А.Дебідур і дипломатична історія Європи XIX століття. "Вступ до вивчення історії" Ш.Ланглуа і Ш.Сеньобоса "біблія позитивізму".

Утвердження позитивізму в історіографії США. Розвиток історичної науки після Громадянської війни і послаблення романтизму. Політизація історичної думки в період війни і Реконструкції. X.Грілі і його "Американський конфлікт". Ідеї позитивізму в працях Х.Дж.Репера, вплив ідей Дарвіна і Спенсера на американську суспільно-політичну думку. Д.Родс і пропаган­да компромісу в історії.

Формування англосаксонської школи. Апологетичні мотиви в працях її представників (Герберт Адамс, Д.Фіске, Д.Мак Мастер). Культурна і дип­ломатична історія Генрі Адамса.

Позитивізм і ідеологія Рісорджіменто в Італії. Провідна роль філоло­гічної школи. Проблеми національного об'єднання і відродження. Скла­дання експансіоністського направлення. А.Оріані – пропагандист колоніа­льної політики. Марксистська інтерпретація історії в працях А.Лабріоли.

Іспанська історіографія в останній третині XIX ст. Католицька школа та її виразник М.Менендес Пелайо. Консервативно-монархічна кон­цепція А.Кановаса. Посилення позитивізму в кінці XIX ст. Критика прові­денціалізму в працях Р.Альтаміри. Демократичні тенденції: Ф.Г. Маргаль. Історіографія Каталонії.

Пореформена російська історіографія. Початок вивчення нової історії в російських університетах. Західна історіографія в оцінках М.М.Петрова. Проблеми німецької і французької історії (В.В.Бауер і В.І.Герьє). Вчення М.Я.Данилевського про культурно-історичні типи в історії. Формування соціально-економічного направлення. Праці І.В.Лучицького про револю­ційний рух у Франції. "Російська школа" у вивченні Великої французької революції (М.І.Карєєв, І.В.Лучицький, М.М.Ковалевський, П.А.Кропоткін). Узагальнююча історія Західної Європи М.І.Карєєва.

В.О.Ключевський та його школа. Теорія фактів та її розвиток у позитивістських працях Ключевського. Відмова від ідеї органічного розвитку істо­ричного процесу. Співвідношення історії і соціології, загальної і "місцевої історії". Поняття, суспільних класів і їх взаємодії в історичному розвитку. Розробка Ключевським загальної концепції історії Росії. Історичні погляди П.М.Мілюкова, П.Н.Павлова-Сильванського, А.А.Корнілова, М.О.Рожкова. П.Ф.Платанова. Вплив позитивістської методології історії на народницьку історіографію. Історія народу як об'єкт вивчення. Тематика історичних творів і досліджень істориків-народників П.Л.Лаврова. М.К.Михайловського, В.І.Семевського.

Проблема нової історії і історичного пізнання в працях Г.В.Плеханова, його апологія якобінської диктатури і увага до питань соціальної і націо­нальної психології.

Австрійська соціологічна думка. Біологічна трактова історії Л.Гумполовичем. Г.Ратценхофер і розуміння історії як боротьби рас. Консервати­вні і ліберальні концепції революції 1848 р. Австромаксистська концепція культурно-національної автономії.

Позитивізм в угорській історичній науці. Праці Д.Паупера, Х.Марцалі. "Історія угорського селянства" І.Ачаді.

Польська історіографія. Варшавська (Т.Корзон, Т.Смоленський) і Краківська (Ю.Шуйський, М.Бобринський) історичні школи, їх загальні ри­си та відмінні особливості Полеміка між Варшавською і Краківською (В.Ка­лина, Ю.Шуйський, С.Смолька) історичними школами. Польська історія в романах Г.Сенкевича.

Позитивістська течія у чеській історіографії (Я.Голл, А.Резек, Й.Пекарж. Консервативний і ліберальний напрямки в Чехії. Критика В.Томеком романтичних концепцій консервативних позицій. Я.Голл – засновник пози­тивістського направлення. Історико-соціологічна концепція Т.Масарика.

Словацька історіографія (Ф.Сасинек). Елементи романтизму у трактовці історії Словаччини Ю.Богго.

Зародження румунської національної історіографії. Н.Белческу і М.Когелничан. Романтична школа Б.Хасдеу. Складання позитивістської концепції. Узагальнюючі праці А.Ксенопола. "Критична школа" Д.Ончула і І.Богдана.

Становлення історичної науки у Сербії (В.Караджич, С.Маркович). Критичний напрямок у сербській історіографії (І.Рувару, С.Новакович). Хорватсь­ка (Ф.Рачкі, Т.Смічиклас), словенська (А.Линхарт, Ф.Кос) історіографія.

Історична наука в Болгарії (З.Стоянов, Д.Страшиміров, І.Шишманов). Елементи просвітництва, романтизму і позитивізму в болгарській історіографії. Творчість М.Дринова. Концепція болгарського відродження З.Стоянова.

Формування національної історіографії в країнах Латинської Амери­ки. Ліберально-буржуазний і консервативний напрямки. Дискусія про спів­відношення автохтонної і європейської основ в історичних долях латино­американських народів. Проблем "цивілізація-варварство"

Провідні представники ліберальні історіографії – В.Ф.Лопес (Аргенти­на), Д.Б.Араа (Чилі), Х.С'єра (Мексика), Ж.Ф.Роша Помбу (Бразилія). Косервативо-клерикальні напрямки – Р.Вальдес Сотомайер і А.ВІвес (Чілі), Ф.Бульнес (Мексика), Ж.Олівейра Ліма (Бразилія).

Психологічні (Х.Мехія) і расово-біологічні (Х.Абреу Капістрану) інтер­претації історичного процесу. Ідеї революційного демократизму (А.Моліна Енрікес, Е.да Кунья Х.Марті).

Ідеї позитивізму в історіографії країн Азії.