Главная | Обратная связь

Калькуляцію складають на продукцію основного та допоміжного виробництв щомісячно, за квартал і рік.

Калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) умовно можна поділити на три етапи. На першому етапі вираховується собівартість всієї випущеної про­дукції в цілому, на другому — фактична собівартість за кожним видом продукції, на третьому — собівартість одиниці продукції, виконаної роботи або наданої послуги.

Розрізняють такі види калькуляції:

а) за часом складання:

• планові — складають на основі прогресивних норм витрачання засобів виробництва та робочого часу й використовують як вихідні дані при вста­новленні ціни;

• кошторисні — стосуються нових видів продукції, робіт та послуг для роз­рахунку відпускних цін;

• нормативні — складають на основі існуючих норм використання засобів виробництва та робочого часу;

• звітні — відображають фактичні витрати за даними бухгалтерського обліку.

Перші три види калькуляції (їх ще називають попередніми) розробляють до початку виробництва продукції і використовують, складаючи план (кошторис). Звітні калькуляції необхідні для контролю за виконанням планових завдань із собівартості продукції і для виявлення резервів подальшого зниження витрат.

б) за рівнем охоплення витрат або місцем їх здійснення:

• галузеві — відображають рівень собівартості певного виду продукції у конкретній галузі (наприклад, собівартість електроенергії, транспортних перевезень тощо);

• повні — відображають витрати на виробництво та збут продукції;

• виробничі — складають за всіма статтями витрат на виробництво;

• внутрішньогосподарські — складаються на продукцію окремих цехів ос­новного та допоміжних виробництв;

• калькуляція змінних витрат — містить лише прямі витрати на виробництво.

в) за характером виробництва:

• періодичні — складають за певний період для розрахунку середньої собі­ вартості одного виробу;

• індивідуальні — складають лише після завершення виробництва окремо­го замовлення або групи виробів;

• проміжні — складають на окремі етапи робіт для об'єктів з тривалим ци­клом виробництва.

г) за властивостями калькуляційного об'єкта калькуляції поділяються на:

• загальні — відображають собівартість певного виду продукції загалом на підприємстві;

• за центрами витрат — це розрахунок собівартості продукції певного під­розділу підприємства.

Калькуляції складають на кожному підприємстві за встановленим перелі­ком статей витрат. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівар­тості продукції (робіт, послуг) установлює підприємство. З урахуванням вимог П(С)БО 16 промислові підприємства можуть використовувати такі калькуля­ційні статті:

• сировина і матеріали;

• покупні комплектувальні вироби, напівфабрикати, роботи і послуги ви­робничого характеру сторонніх підприємств і організацій;

• паливо і енергія на технологічні цілі;

• зворотні відходи (вираховуються);

• основна заробітна плата виробничих робітників;

• додаткова заробітна плата виробничих робітників;

• відрахування на соціальне страхування;

• витрати, пов'язані з підготовкою і освоєнням виробництва продукції;

• витрати на утримання і експлуатацію обладнання;

• цехові витрати;

• втрати внаслідок технічно неминучого браку;

• супутня продукція (вираховується);

• інші виробничі витрати.

Не включаються до собівартості виготовлених підприємством активів ви­трати, які безпосередньо не можна пов'язати з їх виробництвом. Наприклад, ви­трати на послуги банків, витрати на управління підприємством, на збут та інші. Такі витрати називаються витратами періоду і списуються у ті періоди, коли фа­ктично вони були здійснені.