Главная | Обратная связь

Формування облікової політики підприємства.

- 1 -

Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» всі підприємства повинні вести бухгалтерський облік. За даними цього обліку складається вся звітність: фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник.

Бухгалтерський облік на підприємстві повинен вестися з дня реєст­рації підприємства до його ліквідації.

Відповідно до ст. 6 цього Закону порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності регулює Міністерство фінансів України. Цей дер­жавний орган розробляє План рахунків бухгалтерського обліку і порядок його застосування, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського об­ліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та скла­дання фінансової звітності тощо. Важливу організаційну роль в організації бух­галтерського обліку відіграє Державний комітет статистики України, який розробляє та узгоджує з Міністерством фінансів України форми звітності.

Згідно з п. 3 ст. 8 цього Закону № 996 керівництво підприємства відповідно до законодавства несе відповідальність за:

• організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах;

• збереження оброблених документів, реєстрів і звітності протягом устано­вленого терміну, але не менше трьох років.

До функцій керівництва підприємства також входить забезпечення обліко­вого процесу та формування облікового апарату. Обліковий процес полягає в реєстрації господарських операцій в момент їх здійснення (якщо це неможливо, то відразу після їх здійснення), оформлення первинних документів та реєстрації господарських операцій в бухгалтерії, відображення операцій шляхом подвійно­го запису на рахунках бухгалтерського обліку, узагальнення облікової інфор­мації в реєстрах. Завершальним етапом облікового процесу є складання на під­ставі даних бухгалтерського обліку фінансової та податкової звітності.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правиль­ного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма під­розділами, службами та працівниками, які причетні до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера з дотриманням порядку оформлення та подання до обліку відповідних документів. Відповідальність за несвоєчасне складання первин­них документів та реєстрів бухгалтерського обліку, а також недостовірність відо­бражених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Визначаючи організацію бухгалтерського обліку, керівництво підприємства самостійно:

• обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему реєстрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та з урахуванням особливос­тей діяльності й технології обробки облікових даних;

• визначає облікову політику підприємства, яка є невід'ємною частиною організації бухгалтерського обліку;

• розробляє систему і форму управлінського контролю господарських опера­цій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

• затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і реєстрів аналітичного обліку;

• може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення, які зобов'язані вести бухгалтерський облік з наступним включенням їх пока­зників до фінансової звітності підприємства.

Наказом керівника затверджується порядок організації бухгалтерського облі­ку (приклад наказу наведено в Додатку 1). Цим наказом, зокрема, визначається:

1) хто веде облік (чисельність, структура облікового апарату, його під­порядкованість і розміщення);

2) як ведеться облік (за допомогою яких рахунків, документів, форм об­ліку, які реєстри обліку використовуються, яка техніка ведення облі­ку та технологія обробки облікової інформації);

3) в які терміни та як здійснюється збір, оброблення, узагальнення та на­дання інформації;

4) план інвентаризації;

5) робочий план рахунків та їх кореспонденція тощо.

Технологія обробки облікової інформації, яка включає ручний чи комп'юте­рний спосіб, залежить від форми і методів бухгалтерського обліку, зазначених в наказі про організацію бухгалтерського обліку. Вибір тієї або іншої форми по­кладається на головного бухгалтера і керівника підприємства, що, звичайно, за­лежить від багатьох факторів, зокрема, матеріальної бази підприємства.

Первинний документ є, як відомо, основою бухгалтерського обліку, тому від правильного його оформлення і використання відповідних його форм зале­жить своєчасність, повнота та об'єктивність інформації, яка потрібна для управ­ління підприємством. В плані документації вказується перелік типових (уніфіко­ваних) та самостійно розроблених форм документів, складається розрахунок потреби в бланках, зазначаються форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності та перелік осіб, що мають право підпису первинних до­кументів. Грошові і розрахункові, фінансові і кредитні документи без підпису головного бухгалтера або уповноваженої ним на це особи вважаються недійсни­ми й не повинні прийматися до виконання. Підприємство повинне забезпечити необхідні заходи для запобігання несанкціонованому та непомітному виправлен­ню записів у первинних документах і реєстрах бухгалтерського обліку та забезпе­чити їх належне зберігання протягом встановленого терміну.

Для організування раціонального руху документів, тобто визначення опти­мальної кількості підрозділів і виконавців для проходження кожного первинного документа та строку його перебування в цих підрозділах, розробляється графік документообігу. Графік затверджується керівником підприємства. Він може бути оформлений у вигляді схеми чи переліку робіт зі створення, перевірки і обробки-документів, виконуваних кожним із підрозділів підприємства, а також всіма ви­конавцями із зазначенням взаємозв'язку і терміну виконання цих робіт.

Звіряння облікових документів з фактичною наявністю активів проводиться при інвентаризації. Якщо наявність і обсяг деяких товарно-матеріальних ціннос­тей можна визначити різними способами, то необхідно запропонувати способи їх оцінки. Графік проведення інвентаризацій затверджує керівник. Цей графік обо­в'язково зазначається в наказі про облікову політику.

Специфіка і обсяг діяльності кожного підприємства зумовлюють необхідність розробки робочого Плану рахунків. Міністерством фінансів України розроблений План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господар­ських операцій підприємств і організацій, який є типовим для підприємств всіх форм власності. Цей План містить значну кількість альтернативних варіантів облі­ку за багатьма розділами і напрямками. В робочому Плані рахунків потрібно пе­редбачити необхідний цьому підприємству перелік рахунків першого та другого порядку, а також додаткову систему рахунків та реєстрів аналітичного обліку із збереженням нумерації Плану рахунків. Порядок ведення аналітичного обліку та кореспонденція рахунків, не наведених в Інструкції про застосування Плану раху­нків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських опера­цій підприємств і організацій, встановлюється підприємством відповідно до норм чинного законодавства та власних управлінських потреб.

- 2 -

Бухгалтерський облік як важливе інформаційне джерело для управління під­приємством та зовнішніх користувачів повинен бути відповідно організований. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві передбачає розробку його облікової політики.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звіт­ність в Україні" та п. 3 П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» облі­кова політика — це сукупність принципів, методів і процедур, що використову­ється підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Основне призначення облікової політики полягає в:

• упорядкуванні облікового процесу на підприємстві;

• методологічному та методичному відображенні майна підприємства, господарських операцій та результатів його діяльності;

• наданні бухгалтерському обліку планомірності та цілеспрямованості;

• забезпеченні ефективності обліку.

Облікова політика будь-якого підприємства повинна дотримуватись принци­пів організації бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Кожне підприємство, спираючись на згаданий Закон України та національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, самостійно визначає свою облікову політику, яку воно повинно застосовувати постійно, тобто із року в рік. Відповідно до П(С)БО 1 облікова політика розкривається у примітках до фінансових звітів, де підприємство повинно висвітлювати обрану облікову політику через опис принципів оцінки статей звітності та методів обліку за окремими статтями звітності.

Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених П(С)БО 6 „Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", і повинна бути обґрунто­вана та розкрита у фінансовій звітності. Такими випадками можуть бути:

• доповнення та зміни в статуті підприємства;

• зміна вимог органу, що затверджує П(С)БО,

• якщо зміни сприятимуть більш повному та об'єктивному відображенню
операцій або подій у фінансовій звітності підприємства.

Якщо відбулися зміни облікової політики, то у примітках до фінансової зві­тності слід розкрити причини і сутність змін. Крім того, вони повинні бути обгру­нтовані і оформлені наказом керівника.

Встановлення облікової політики для подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій, та для подій або операцій, які рані­ше не відбувалися, не вважається зміною облікової політики.

На вибір облікової політики підприємства чинить вплив значна кількість різноманітних факторів, основними з яких є:

• специфіка та обсяги діяльності;

• організаційно-правова побудова;

• стратегія і тактика фінансово-господарського розвитку;

• аспекти системи оподаткування;

• свобода в прийнятті рішень з питань ціноутворення та вибору партнерів;

• забезпеченість технічними засобами функцій менеджменту;

• рівень інформаційного забезпечення підприємства;

• рівень кваліфікації бухгалтерських працівників;

• чисельність працівників на підприємстві та кількість матеріально відпові­дальних осіб;

• віддаленість структурних одиниць тощо.

Зміст облікової політики оформляється спеціальним наказом або розпоряджен­ням про облікову політику, що затверджується керівником підприємства. Важливим аспектом формування наказу про облікову політику є розкриття методики ведення обліку окремих фактів господарської діяльності, якщо чинні стандарти та інші нор­мативні акти не містять конкретних рекомендацій щодо правил їх обліку. Особливу увагу приділяють визначенню тих методів (способів) ведення обліку, без відомостей про використання яких зовнішніми та внутрішніми користувачами бухгалтерської інформації неможлива об'єктивна оцінка фінансового стану, руху грошових коштів чи визначення кінцевих фінансових результатів діяльності підприємства.

Особливості ведення бухгалтерського обліку, які обрані підприємством при визначенні його облікової політики, застосовуються з 1 січня нового року всіма структурними підрозділами незалежно від місця їх знаходження, включаючи виді­лені на окремий баланс. Подання інформації про облікову політику та її зміни у фінансовій звітності забезпечує можливість зіставлення фінансових звітів одного підприємства за різні звітні періоди, а також фінансових звітів різних підприємств.