 |
|
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО
Яремчук С.С.
МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ СОЦІОЛОГІЇ
ТА СУСПІЛЬСТВОЗНАВЧИХ ДИСЦИПЛІН
Навчальний посібник
Чернівці
Чернівецький національний університет
УДК
ББК
Я 722
Друкується за ухвалою вченої ради
Чернівецького національного університету
імені Юрія Федьковича
(протокол № 4 від 26.04.2012 р.)
Рецензенти:
Діденко О.В., доктор педагогічних наук, доцент, начальник кафедри прикордоннології Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького
Докаш В.І., доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри соціології Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
Медіна Т.В., кандидат соціологічних наук, доцент кафедри соціології Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
Яремчук С. С.
Я 722Методика викладання соціології та суспільствознавчих дисциплін : навч. посібник / С. С. Яремчук. – Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2012. – с.
У посібнику послідовно представлено всі методичні сторони викладання соціології та соціальних дисциплін, розпочинаючи з аналізу теоретико-методологічних основ викладання, окреслення структури й організації навчальної діяльності у ВНЗ та завершуючи репрезентацією конкретних методик викладання лекційних, семінарських занять, форм проведення самостійної роботи студентів, поточних та підсумкових форм контролю.
Для викладачів та студентів вищих навчальних закладів.
УДК
ББК
©Чернівецький національний
університет, 2012
© Яремчук С.С., 2012
ЗМІСТ
Передмова…………………………………………..……………..
Методичні рекомендації щодо навчальної роботи студентів..
Система контролю знань і рейтингової оцінки……………........
Тематичний план та навчальна програма дисципліни…………
Н.Е. 1.1. «Методика викладання соціології
та суспільствознавчих дисциплін» як навчальний курс ….
Семінарське заняття……………………………………..….........
Н.Е. 1.2. Соціальні дисципліни
у навчальному процесі України ………………......................
Семінарське заняття……………………………………………...
Н.Е. 1.3. Організаційні засади вищої освіти в Україні ….…
Семінарське заняття………………………………………………
Н.Е. 1.4. Зміст освіти із соціальних дисциплін
та особливості Болонського процесу в Україні …….…......
Семінарське заняття………………………………………….…..
Н.Е. 2.1. Педагогічні засоби викладання соціології
та соціальних дисциплін ……...................................................
Семінарське заняття…………………………………….…….....
Н.Е. 2.2. Методика підготовки і проведення лекцій
із соціальних дисциплін ………………..….…..........................
Семінарське заняття………………………………………….…..
Н.Е. 2.3. Методика підготовки і проведення
семінарських занять із соціальних дисциплін ……………..
Семінарське заняття………………………………….……..…....
Н.Е. 2.4 Самостійна робота студентів
із соціальних дисциплін……………………..……………….
Семінарське заняття……………………….………………..…...
Н.Е. 2.5 Контроль знань студентів
із соціальних дисциплін ……………………………………..
Семінарське заняття……………………….………………...…..
Термінологічний словник……………………………………..
Питання до модульного та рубіжного контролю…………...…
Навчально-методична література…………………………....
ПЕРЕДМОВА
Серед професорсько-викладацького складу вищої школи й досі поширена думка: „Для того, щоб викладати, досить знати свій предмет”. Безперечно, така умова – одна з найважливіших у викладацькій діяльності. Але одного цього недостатньо для удосконалення навчального процесу в сучасному виші. Крім цього, наведене вище формулювання не враховує досягнень сучасних педагогіки і психології. Тому радикальне поліпшення навчального процесу у вищій школі неможливе без перегляду методики викладання на базі найновіших досягнень.
2 серпня 1816 р. викладач філософії Ґеорґ Вільгельм Фридрих Гегель, стурбований станом викладання і вивчення цієї дисципліни у вищій школі Пруссії, направив королівському урядовому радникові професору фон Раумеру листа, в якому торкнувся низки актуальних проблем. Серед них – і проблеми методики викладання, від якої, на думку Геґеля, значною мірою залежить успіх викладача і студента. „Викладання філософії в університетах, як мені здається, – зазначав автор листа, – має забезпечити набуття певних знань, а це можливо лише тоді, коли викладання йтиме визначеним, методичним, таким, що включає й деталі, та впорядковувальним шляхом. Лише у такій формі ця наука, як і будь-яка інша, ставатиме доступною вивченню”. За Геґелем, увага до питань методики викладання філософії допоможе науково впорядкувати цю дисципліну, визначити стратегічний напрям викладання, зніме суперечність між вимогами держави до філософії і філософської освіти та наявним їх станом, що нікого не може задовольнити.
Хоч як не дивно, але аналогічна проблема методичного забезпечення та упорядкованості викладання майже через 200 років гостро постала в Україні перед системою вивчення соціології та деяких інших соціальних дисциплін. Одразу зауважимо, що термін і досвід викладання соціології в українських вищих навчальних закладах незрівнянні з терміном і досвідом Західної Європи та США, де давно вже склалися методологічні способи викладання соціології, акумульовано і сепаровано викладацький досвід. Усього цього в Україні ще немає. Українська соціологія ще не стала невіддільним складником ані світового, ані хоча б європейського академічного соціологічного процесу та співтовариства соціологів.
Як загальноосвітню дисципліну, соціологію викладають у вищій школі України з початку 1990-х рр. За цей вельми короткий період з'явилися і перші труднощі та проблеми, і перші результати, напрацювання, досягнення. Разом із розвитком соціології прийшло розуміння передачі соціологічних знань, а отже підготовки професійних кадрів викладачів-соціологів і необхідності методики викладання соціології. Можна говорити, наприклад, про формування викладача нового типу, що здобув соціологічну освіту і став фахівцем у галузі соціології. У багатьох викристалізувався перший досвід викладання, соціологічної комунікації з колегами і студентами, з'явилися ознаки викладацької майстерності. Але масовий викладач соціології залишається неозброєним конче потрібними йому методиками. Він не має належної практики емпіричних соціологічних досліджень, бо, як правило, самостійно ними не займався (або ж займався спорадично й замало). Усе це становить неабиякий „мінус” у підготовці викладача соціології, оскільки без методичного забезпечення і без досвіду дослідницької роботи його можна кваліфікувати загалом лише як викладача-початківця.
За цей період вітчизняні спеціалісти написали чимало своїх та переклали й видали десятки закордонних підручників, посібників, монографій, словників. Регулярно проводяться наукові конференції, розпочато традицію соціологічних конгресів. Особливий імпульс для свого становлення і розвитку українська соціологія отримала після Указу Президента України „Про розвиток соціологічної науки в Україні” від 25 квітня 2001 р. Словом, є певний прогрес і в дослідницькій, і в освітній соціологічній царині. Але попри те, що викладання соціології має тривалу історію, методика викладання соціології знаходиться лише на початку свого становлення. Роботи з цієї галузі з’являються достатньо рідко і стосуються лише окремих аспектів.
В українських вищих навчальних закладах соціологію викладають без загальноприйнятих чи офіційно закріплених методик, по суті, за принципом „хто як може, як кому заманеться”. Методична справа не налагоджена, організованої активності в ній не спостерігається. Не проводяться міжвузівські методичні конференції, не захищаються дисертації з цієї проблематики. Отож, методична свідомість викладацького корпусу ще міцно спить або ж, прямо кажучи, перебуває десь на задвірках навчального процесу.
Можливо, декому здається достатнім те, що кожен викладач на практиці застосовує свою (індивідуальну) методику і цим забезпечує необхідний рівень викладання, підтримує свою майстерність, створює умови для успішного засвоєння студентами соціологічних знань. Але перш ніж застосувати якусь методику, слід попередньо її розробити, для чого потрібний певний запас педагогічних, дидактичних, психологічних та інших знань, хоча б і почерпнутих із власного досвіду. Чи займається пересічний викладач такого роду специфічною справою, а саме творенням і комплектуванням власної методики, невідомо. Принаймні, публікації з цієї тематики в соціологічній літературі надзвичайно рідкісні. Відзначимо в цьому плані піонерну для України роботу викладачів та науковців соціологічного факультету Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, яку вони проводять у галузі інноваційних методик викладання соціології і вже чимало тут досягли. Запропоновані ними методичні новації зорієнтовані головним чином на утвердження нової освітньої парадигми, побудованої переважно на трансляції західних традицій і систем організації навчання. Їх, безумовно, потрібно творчо запозичувати, але ж і самим належить активно братися за методичну роботу.
Звичайно, викладання соціології без загальнооб'єднавчої, базової методики в нашій, поки що колективістсько-аудиторній освітній системі – нонсенс. Це можна пояснити хіба що тим, що йдеться про початковий момент у цій справі, її перші кроки. А взагалі таке викладання руйнує цілісність соціологічної дисципліни через її безмежну суб'єктивацію та індивідуалізацію. Річ у тому, що у викладацькому процесі діє особлива закономірність: якщо ту саму дисципліну доводить до свідомості студентів масавикладачів та ще й кожен на основі тільки власної методики або й без неї („як хто може”), то це вже не одна й та сама дисципліна. Це – різні дисципліни, фраґментовані методичними розбіжностями, тими ж таки нестримними процесами суб'єктивування та індивідуалізації викладання. Тому не можна не говорити про загрозу спільного нерозуміння соціології з боку не лише студентів різних закладів, а й викладачів цих закладів.
Потрібні не тільки загальнопрограмні, загальнометодологічні, а й загальнометодичні основи викладання соціології. І цю потребу диктує самий викладацько-навчальний процес, який без надійних методичних опор неабияк фраґментується і так само фраґментує соціологічну дисципліну. Проте і стандартизація освіти в Україні, зокрема соціологічної, теж вимагає відповідних методик викладання, які б уможливили реалізацію освітніх стандартів на високому науковому рівні й одночасно стали базою для методичної творчості викладачів. Зауважимо, що такі методики не обов'язково схвалювати і затверджувати вищими освітніми інстанціями, як це практикувалося, наприклад, у колишньому СРСР. Достатньо було б того, щоб їх розробляли, випробовували й рекомендували викладацькому загалу науково-методичні центри, до компетенції яких входила б ця робота.
Актуальність вивчення курсу „Методика викладання соціології та суспільствознавчих дисциплін” насамперед зумовлена тим, що викладацька, педагогічна діяльність є одним із основних напрямів професійної реалізації студентів-соціологів. Згідно державних вимог кожен студент-соціолог має вивчити цю дисципліну, позаяк по закінченні вишу він отримує спеціальність „Магістр соціології” або „Соціолог. Викладач соціології”. Цей курс безпосередньо сприяє розвитку спеціальної професійної педагогічної підготовки студентів-соціологів як майбутніх викладачів суспільствознавчих дисциплін. Він підсумовує методичний зміст усіх навчальних курсів, які викладаються соціологам.
Мета навчальної дисципліни– сформувати у студентів уявлення про роботу викладача суспільствознавчих дисциплін, методичних принципів і засобів методичного забезпечення і організації навчального процесу, викладання суспільствознавчих дисциплін; теоретично і методично підготувати студентів до самостійної викладацької діяльності.
Завдання навчальної дисципліни:
– охарактеризувати особливості професійної діяльності викладача та до його особистості;
– ознайомити студентів з історією викладання соціології в Україні та зарубіжних країнах, з основними принципами та системами організації викладання соціології;
– розкрити основні форми організації і методичного забезпечення аудиторної та позааудиторної навчальної роботи по викладанню соціології та суспільствознавчих дисциплін;
– проаналізувати теоретичні і методичні особливості викладу основних розділів курсу соціології;
– підготувати студентів до педагогічної практики, до самостійної розробки основних методичних документів);
– відпрацювати прийоми встановлення контакту з різними видами аудиторії, як студентської, так і спеціальної професійної соціологічної.
Компетенції, яких має набути студент у результаті вивчення дисципліни:
Знати
- цілісне уявлення про соціологію та інші суспільствознавчі дисципліни та їх викладання;
- методичні вимоги, які висуваються до основних форм навчальної роботи по викладанню соціальних дисциплін;
- основні методичні вимоги при підготовці плануючих документів викладача;
- методичні особливості розкриття основних тем курсу соціології;
- технологію викладання соціології в контексті педагогічної діяльності;
Розуміти
- теоретичне і методологічне значення викладання соціології, її основні категорії, принципи і розділи;
- систему знань щодо основних форм навчання та контролю за якістю засвоєних знань;
- методологічні основи організації самостійної роботи студентів у процесі вивчення соціологічних дисциплін;
Вміти
- орієнтуватися в методичних особливостях основних форм навчальної роботи по викладанню соціальних дисциплін;
- формулювати й вирішувати педагогічні завдання при розробці і реалізації навчальних програм курсів суспільствознавчих дисциплін;
- практично працювати з педагогічними засобами (планами, програмами, підручниками, конспектами лекцій, планами семінарів тощо) для оцінки якості викладання суспільствознавчих дисциплін.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО