 |
|
НАВЧАЛЬНИЙ ЕЛЕМЕНТ 1.1.
«МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ СОЦІОЛОГІЇ ТА СОЦІАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН» ЯК НАВЧАЛЬНИЙ КУРС
План:
1. Об'єкт і предмет «Методики викладання…».
2. Структура та функції «Методики викладання…».
3. Значення та основні види методів навчання.
4. Інтерактивні методи навчання.
1. Об'єкт і предмет «Методики викладання…».
Кожна наука має об'єкт і предмет пізнання. Об'єктом є сфера об'єктивної реальності, на яку спрямоване наукове пізнання, – природа, суспільство чи їх складові. Предмет вивчення становить певний аспект об'єкта, на якому зосереджена конкретна наука. Один і той самий об'єкт, наприклад суспільство, може бути спільним для багатьох наук, тоді як кожна з них має лише їй притаманний предмет. Науки різняться за предметом, а групи наук – за об'єктом (зокрема, природничі, суспільні, гуманітарні і технічні).
Перше знайомство з будь-якою наукою починається з визначення її предмета та основних завдань. Що ж вивчає методика викладання? З одного боку, відповідь на це питання здається простою і очевидною, оскільки зрозуміло, що мова йде про процес навчання і викладання, який усім добре відомий, що і створює у слухачів дещо спрощене уявлення про цей предмет, адже студентам доводиться говорити про речі повсякденні і звичні, наприклад, що таке лекція чи семінар, в чому полягає специфіка заліку чи іспиту і т. ін.
Але ця простота і легкість швидко зникають, коли студенти від чистої теорії переходять до практичних занять, коли необхідно самому підготувати текст лекції, а тим більше прочитати її в ході педагогічної практики. Як би добре не був підготовлений слухач теоретично (в області своєї спеціальності), він відчуває величезні труднощі в перші роки своєї педагогічної діяльності, відчуваючи явний дефіцит методичних навичок і тієї психологічної готовності до педагогічної діяльності, які ці навички забезпечують. Слід зазначити, що багато випускників вузів, отримавши кваліфікацію викладача, прийшовши до навчального закладу і зіткнувшись із першими труднощами педагогічної діяльності, змушені відмовлятися від цієї кар'єри, переходячи на іншу роботу, де вони звільняються від «тягот» педагогічної творчості.
Методика викладання вбирає в себе, узагальнює і конкретизує досвід педагогічної діяльності, в чому проявляється її теоретичний статус, і крім того методика як практична (прикладна) наука прагне виробити ряд конкретних положень, знання яких є необхідною передумовою становлення педагога.
Методика викладання загалом – це педагогічна наука. Об'єктом дослідження методики викладання соціальнихдисциплін є навчальний процес із цих дисциплін. Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затверджене наказом Міністерства освіти України № 161 від 02.06.1993 р., містить таке визначення навчального процесу: Навчальний процес у ВНЗ – це система організаційних і дидактичних заходів, спрямованих на реалізацію змісту освіти на певному освітньому або кваліфікаційному рівні відповідно до державних стандартів освіти.
Навчально-виховний процес забезпечує можливість:
- здобуття особою знань, умінь і навичок у гуманітарній, соціальній, науково-природничій і технічній сферах;
- інтелектуального, морального, духовного, естетичного і фізичного розвитку особи, що сприяє формуванню знаючої, вмілої та вихованої особистості.
Кожна наука досліджує не всю багатоманітність виявів предмета, а найсуттєвіше в ньому, передусім стійкі, повторювані зв'язки між різними його складовими. Тому методику викладання суспільствознавчихдисциплін можна трактувати як науку про закономірності навчально-виховного процесу із соціальнихдисциплін. Однак таке визначення предмета методики є надто загальним і потребує конкретизації. Для цього необхідно з'ясувати, як методика пов'язана з іншими науками.
Педагогіка(грец. paidagogike, від paidos – дитина і ago – веду, виховую) – наука про виховання і навчання людини. Її основними складовими є теорія виховання і теорія навчання (дидактика). Дидактика(грец. didaktikos – повчальний) розкриває закономірності засвоєння знань, умінь і навичок та формування переконань, визначає обсяг і структуру змісту освіти, удосконалює методи та організаційні форми навчання, його виховний вплив на учнів.
Освітаяк складова дидактики – процес і результат засвоєння систематизованих знань, умінь і навичок, а навчання (у навчальному закладі) є основним шляхом здобування освіти. Інакше кажучи, навчання – засіб реалізації завдань освіти. Навчанняу вузькому сенсі слова означає діяльність тих, хто навчається (учнів, студентів), у широкому – також і викладання, тобто діяльність тих, хто навчає (учителів, викладачів). Викладання – це процес передачі знань, процес навчання.
Методологія – вчення про методи взагалі, їх гносеологічну природу, логічну структуру і пізнавальні функції, а також про систему методів, які використовуються в тій чи іншій науці.
Методика(грец. methodike, від methodos – спосіб пізнання, спосіб дії) – це сукупність способів або прийомів виконання певної роботи (дослідницької, навчальної, виховної тощо). Методика як складова педагогіки – розділ педагогіки, що вивчає і формує правила та методи викладання навчального предмета.
Отже, методика викладання соціальнихдисциплін як сукупність способів, прийомів, правил і методів викладання є складовою педагогіки (передусім дидактики), водночас як методика викладання соціальнихдисциплін – складовою цих дисциплін. Це означає, що методика викладання соціальнихдисциплін – проміжна між педагогікою і соціальнимидисциплінами наука, завдання якої полягає в тому, щоб у навчальному процесі за допомогою інструментарію педагогіки (дидактики) розкривати зміст соціальнихдисциплін. Такий інструментарій охоплює передусім теорії педагогічних цілей, методів, засобів і форм навчання. Залежно від характеру проблеми, яку потрібно розв'язати, виявляється переважний вплив то однієї, то іншої складової методики: в окресленні цілей і змісту навчально-виховного процесу – соціальнихдисциплін, у виборі педагогічних засобів досягнення визначених цілей – педагогіки. З огляду на це можна дати наступне визначення методики викладання соціальних дисциплін – це наука про цілі, зміст, методи, засоби і форми викладання соціальнихдисциплін. Звідси, предмет методики викладання охоплює цілі, зміст, методи, засоби і форми викладання.
2. Структура та функції «Методики викладання…».
Структура «Методики викладання…».
Органічна єдність соціальнихнаук і відмінності, притаманні предмету і змісту кожної з них, зумовлюють те, що в методиці їх викладання поєднується загальне, особливе й одиничне, відповідно до чого розрізняють загальну, особливу й часткову методики викладання соціальнихдисциплін.
Загальна методика охоплює загальну характеристику цілей, методів, засобів і форм викладання всіх соціальнихдисциплін.
Особлива методика – це методика викладання кожної окремої соціальнихдисципліни (історії України, філософії, соціології, політології та ін.). Вона передбачає застосування визначених загальною методикою педагогічних засобів щодо розкриття змісту окремої соціальноїдисципліни.
Викладання кожної такої дисципліни здійснюється на основі часткових методик, якими є методика читання окремих лекцій, проведення окремих семінарських занять, викладання й вивчення певних розділів, тем навчальної дисципліни тощо.
Загальна методика викладання соціальнихдисциплін, тобто загальна характеристика цілей, методів, засобів, форм їх викладання, передбачає з'ясування особливостей предмета кожної із соціальнихнаук.
Функції «Методики викладання…».
Функціональний потенціал методики викладання соціології є виявом її структурної композиції, ролі та місця в системі соціологічного пізнання, викладання та навчання, а також у співвідношенні із суміжними з нею науками. Якщо методика викладання – науково-дослідницька, навчальна і прикладна дисципліна, то звідси цілком зрозумілими є три основні її функції: пізнавальна, освітня і технологічна (обслуговуюча).
Пізнавальна полягає в науковому вивченні практики викладання соціології, узагальненні та сепарації викладацького методичного досвіду, обґрунтуванні принципів, методів і прийомів навчання, умов творчої роботи викладачів, особливостей комунікації їх з аудиторією, студентською групою, індивідуальними суб'єктами навчання. Реалізується ця функція також через процес створення методичних посібників, підручників, нагромадження банків даних тощо. Звісно, для виконання цих завдань потрібні відповідно підготовлені спеціалісти-методисти.
З пізнавальною функцією органічно пов'язана евристична функція методики, здатність її відкривати і кристалізувати нове у практиці викладання, викладацькому досвіді, в доведенні новацій до свідомості викладачів.
Освітня функція методики викладання соціології реалізується у навчальному процесі. Ще раз наголосимо: той, кого готують до викладацької діяльності, має вивчати методику викладання дисциплін свого профілю. З опанування методики викладання соціології як навчальної дисципліни починається процес озброєння майбутніх викладачів методичними знаннями і прийомами.
Прикладна функція методики пов'язана із застосуванням останньої у практиці викладання і вивчення соціології, технологічним обслуговуванням цієї практики. Коротше кажучи, це перетворення методичних знань на технологію конкретного навчально-викладацького процесу. Одного лише теоретичного знання методики викладання викладачеві недостатньо. Йому потрібний власний досвід практичного її застосування, який уможливив би і уточнення та збагачення знання методики, адаптацію її до конкретних ситуацій навчального процесу.
Можна говорити також про інші функції методики викладання соціології – інформаційну, дисциплінуючу, оптимізувальну тощо. Вони забезпечують викладача особливою інформацією, дисциплінують його (виробляє звичку дотримуватися того мінімуму дидактичних вимог, який потрібен для підтримання стабільної якості викладацької роботи), оптимізують навчальний процес, налаштовуючи викладача на „ефект продуктивності” – передання максимуму сучасних соціологічних знань за мінімум часу.
Зрозуміло, ефективним засобом методика викладання соціології може бути визнана лише в тому разі, коли її функції реалізуються в єдності, системно.
Функції методики викладання для викладача.
Методику викладання соціології можна розробляти тільки як вивчення досвіду викладання та навчання, перетворення його на спільне надбання. Натомість для викладача методика – це, по-перше, форма його самосвідомості як фахівця, особливий вимір його професійної майстерності. Методично озброєний викладач – майстер своєї справи, не озброєний – з майстерністю може розминатися. По-друге, методика для викладача – це інструмент його психологічно-педагогічного впливу на аудиторію, дохідливого розкриття дисциплінарного змісту курсу чи спецкурсу, який він викладає. По-третє, методика ознайомлює викладача із закономірностями викладацько-навчального процесу, новітніми техніками викладання. По-четверте, методика для викладача – це особливий елемент його професійної освіти; той, кого готують до викладацької діяльності, повинен вивчати методику викладання своєї дисципліни. Нарешті, по-п'яте, методика для викладача – це сума інструментальних знань, які він має передати студентам як суб'єктам навчального процесу.
Студент теж має опанувати певні методики самонавчання (організації самостійної роботи, підготовки до семінарських занять, опрацювання наукової літератури тощо). Звісно, ці методики загалом є продуктом взаємодії викладача і студента, але більшою мірою залежать від авторства останнього як одного з каналів формування та реалізації духовно-творчого потенціалу студента.