Главная | Обратная связь

Тема 7 Основні етапи розвитку української державності

Цей урок розрахований на узагальнення і своєрідну корекцію вже набутих учнями при вивченні шкільного курсу історії знань під кутом зору юридичної дисципліни - історії держави і права України. Мова йде не про глибоке вивчення відповідного історико-юридичного матеріалу, а лише про створення цілісної картини розвитку вітчизня­ної державності. Іншими словами, учні об'єктивно не зможуть за один урок у деталях вивчити особливості кожного історичного етапу розвитку державних інститутів на території України, але їм цілком під силу за допомогою вчителя скласти уявлення про всі основні державні утворення, які тут існували, зрозуміти, як одні держави заступали інші, коли і за яких історичних обставин це відбувалося. Характеристика кожного з етапів розвитку української державності повинна мати суто юридичний зміст. На від­міну від уроків історії головна увага тут має приділятися не розвиткові суспільних рухів, науки або культури, а формам державного правління, державного устрою, політичного (державно-політичного) режиму, розвитку прав людини, конституціоналізму, парламентаризму тощо.

Стрижневою ідеєю цього уроку, як і попереднього, присвяченого закономірно­стям розвитку держави і права у світовому вимірі, має стати положення про прагнення людства до історичного прогресу, про невпинну демократизацію державних інститутів.

Структура дидактичного матеріалу та його обсяг, що використовується при викладанні цієї теми, в основному залежить від вчителя, його вміння правильно з методичної точки зору забезпечити засвоєння її змісту.

Слід, зокрема, врахувати краєзнавчий матеріал, пов'язаний з тим чи іншим державним утворенням на території України, який можна використати в даному випадку. Нарешті, самому вчителеві необхідно дуже старанно і, по змозі, детально засвоїти цей матеріал, оскільки він (педагог) здебільшого не має спеціальної юридичної підготовки, необхідної для вирішення проблем, що постають перед ним і його учнями у процесі вивчення цієї теми. Наявність історичної підготовки у цьому випадку, як не дивно, часто не допомагає, а заважає вчителю, оскільки дезорієнтує його, підсвідомо підштовхує до висвітлення не юридичних, а більш знайомих історичних аспектів теми.

Частину питань теми можна опанувати під час повторювально-узагальнюючого уроку наприкінці вивчення розділу І або на підсумковій конференції в кінці року.

Загалом ця тема потребує широкого застосування міжпредметних зв'язків з курсами української літератури, історії, географії, народознавства.

Мета уроку:Спираючись на раніше засвоєний матеріал, сформувати в учнів системне уявлення про поетапний розвиток української державності, виховувати почуття патріотизму і гордості за свою країну.

Формування на уроці навичок та умінь:Формувати в учнів на основі синтезу та аналізу знань, набутих на уроках історії України і правознавства, уміння давати історичну та юридичну характеристику конкретного етапу української державності, а також диференціювати держави від інших політико-правових територіальних утворень.

Тип уроку:Урок оволодіння новими знаннями.

Структура уроку:

1. Багатовікові державотворчі традиції українського народу.

2. Рабовласницькі держави Північного Причорномор'я.

3. Київська Русь, Галицько-Волинське князівство.

4. Литовсько-Руська держава і Річ Посполита.

5. Козацька державність.

6. Україна у складі Російської та Австро-Угорської імперій.

7. Державотворчі пошуки 1917-1920 рр.

8. Радянська Україна.

Методично-дидактичне забезпечення уроку:

1. Конституція України (преамбула).

2. Головною передумовою ефективного проведення уроку є найбільш повне використання змісту §7 підручника.

3. Історія Української Конституції / упорядники А. Г. Слюсаренко, М. В. Томенко (К..- Право, 1997).

4. Карта «Київська Русь в ІХ-ХШ ст.» та інші історичні карти.

5. Закон України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 р.

Основні терміни і поняття:державотворчі традиції, державне будівництво, державність, юридична історія, норманська теорія, пантюркістська теорія, ранньофеодаль­на держава, феодальна роздробленість, експансія, військово-адміністративна ор­ганізація, представницька установа, установчі збори, маріонетковий режим.

Хід уроку:

Починаючи вивчення §7, вчителеві варто звернути увагу учнів на те, що їм належить здійснити цікаву і корисну подорож у просторі і часі — «екскурсію» в історію дер­жави своєї Батьківщини.

Розкриваючи кожний із етапів державного будівництва, вчителеві доцільно показувати на карті державні утворення, що існували на території нашої країни, оскільки за­стосування методу наочності концентрує увагу учнів на вивченні матеріалу одночасно із встановленням певних географічних координат.

Під час аналізу кожної конкретної державної форми вчителю треба тактовно звернути увагу на деяку відмінність підходів істориків і юристів. Не слід, певно, оминати пи­тання і про те, що окремі положення шкільних підручників з історії не витримують кри­тики з юридичного боку. Учням, зокрема, слід чітко пояснити принципову відмінність держав, що існували на території нашої країни, від державних утворень, які мали лише деякі ознаки держави (прикладом останніх може бути «Запорізька Січ — козацька рес­публіка»).

Особливу увагу слід звернути на розвиток української державності після лютого 1917 р. (цей період у 9 класі учні ще не вивчали на уроках історії). При цьому не слід забувати про демократичні перетворення, які відбувалися за часів Тимчасового уряду, по­яснити складнощі періоду 1917-1920 рр., коли в межах однієї української території формально існувало дві державні структури, які боролися одна з одною. Вчителю, зокрема, не слід спрощувати історичну ситуацію і намагатися подати громадянську війну, організовану двома українськими демократичними урядами як «російсько-українську війну».

Останнім часом, як свідчить досвід, учні слабо орієнтуються в історії української радянської державності, не можуть дати чітку відповідь на питання, коли була вперше проголошена радянська влада на українській землі, коли Радянська Україна увійшла до складу СРСР тощо. Вчителю слід дати зважену (з врахуванням як позитивних, так і негативних рис) оцінку цьому етапу розвитку вітчизняної державності, звернути увагу учнів, що з юридичного боку сучасна Україна є правонаступницею Української РСР.

Загалом бажано, висвітлюючи кожний з основних етапів розвитку державності, звертати увагу на позитивний досвід, а не «розстрілювати минуле».

Домашнє завдання:

1. Опрацювати запитання і завдання до §7 підручника.

2. Скласти хронологічну таблицю держав, які існували на території сучасної України.