Главная | Обратная связь

Умови дійсності угоди

Угода має відповідати вимогам закону щодо:

— дієздатності сторін (див. §28 цього посібника);

— єдності волі і волевиявлення;

— форми;

— змісту.

За формою угоди можуть бути:

1) усними; як правило, в такій формі укладаються угоди, що виконуються під час їх укладення;

2) письмовими.

В свою чергу, письмові угоди укладаються:

а) в простій письмовій формі;

б) в нотаріальній формі.

Крім цього, деякі договори підлягають державній реєстрації. Вади будь-якої зі складових угоди призводять до її недійсності.

Недійсними є такі угоди:

Нікчемні, недійсність яких прямо встановлена законом і не вимагає додаткового встановлення цього в суді. До таких угод належать такі:

1) що не відповідають вимогам закону (ст. 48 ЦК);

2) укладені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ст. 49 ЦК);

3) укладені неповнолітнім, який не досяг 15 років, крім дрібних побутових угод

(ст. 51ЦК)_;

4) укладені громадянином, визнаним недієздатним (ст. 52 ЦК);

5) укладені без додержання нотаріальної форми, якщо нотаріальна форма угоди є обов'язковою (ст. 47 ЦК);

6) мнимі та удавані угоди (ст. 58 ЦК).

Заперечними угодами, тобто такими, недійсність яких визнається лише судом, є:

1) угоди, укладені неповнолітнім віком від 15 до 18 років без згоди його батьків (усиновителів) або піклувальника (ст. 53 ЦК);

2) угоди, укладені громадянином, обмеженим у дієздатності внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами без згоди піклувальника (ст. 54 ЦК);

3) угоди, укладені громадянином хоч і дієздатним, але який у момент її укладення перебував у такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ни­ми, тобто нездатним розуміти значення своїх дій (ст. 55 ЦК);

4) угоди, укладені внаслідок помилки, що має істотне значення (ст. 56 ЦК);

5) угоди, укладені внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з іншою стороною, а також угода, яку громадянин був змуше­ний укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин (ст. 57 ЦК).

Встановлення, зміна або припинення цивільних правовідносин є неодмінними ха­рактеристиками договору. Для укладання договору необхідне волевиявлення сторін, які його укладають.

Договір— це юридичний факт і правова підстава для виникнення зобов'язання. Усі договірні відносини є зобов'язальними, але не всі зобов'язальні відносини є до­говірними.

Значна частина зобов'язань виникає не з договору, а внаслідок інших юридичних фактів:

— адміністративного акта;

— рятування суспільного і приватного майна;

— знахідки, скарбу тощо;

— неправомірних дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує настаннізобов'язально-правових наслідків.

Отже, підставами виникнення зобов'язань є два види дій: правомірні і неправомірні.

Змістомбудь-якого договору є права і обов'язки сторін, встановлені ним. У про­цесі укладання договору розрізняють дві послідовні стадії: пропозиція укласти договір — оферта; прийняття пропозиції — акцепт.

Основні види договорів (за змістом): Договори, спрямовані на:

1. Перехід права власності на річ, або перехід повного господарського відання чи оперативного управління (договори купівлі-продажу, міни, дарування).

2. Надання іншим особам права користуватись майном (договори майнового най­му, оренди, житлового найму, прокату, безоплатного користування майном).

3. Договори, спрямовані на надання послуг (договори доручення, перевезення, комісії, схову тощо).

4. Договори про виконання певних робіт (договір підряду).

5. Договори, що регулюють розрахункові і кредитні відносини.

6. Договори особистого і майнового страхування.

7. Договори про створення і використання результатів інтелектуальної творчості.

8. Договори про створення і використання результатів науково-технічної діяль­ності (об'єктів промислової власності).

9. Договори про сумісну діяльність.

10. Установчі договори.

11. Договори, спрямовані на забезпечення виконання зобов'язань (договори заста­ви, поруки, гарантії).

Хід уроку:

Порядок розкриття теми відповідає підручникові і наведеному вище опорному конспекту.

Завершуючи урок, вчитель може запропонувати учням відповісти на кілька контрольних запитань, наприклад:

Які угоди визнаються удаваними, нікчемними і заперечними?

Чим відрізняється договір від угоди?

Що таке оферта і акцепт?

Домашнє завдання:

1. Використовуючи опорний конспект, опрацювати §28А, запитання і завдання до нього.

Враховуючи, що юридична задача, запропонована учням в підручнику, може вик­ликати певні труднощі, пропонуємо правильний варіант відповіді на завдання 3: Згідно зі ст. 78 Кодексу про шлюб та сім'ю України, якщо у неповнолітніх є належ­не їм майно, батьки управляють нимігк опікуни (якщо неповнолітньому немає 15 років) і піклувальники (над майном неповнолітнього віком від 15 до 18 років) без спеціально­го на те призначення, але з додержанням відповідних правил про опіку і піклування. Згідно зі ст. 145 цього Кодексу опікун не вправі без дозволу органів опіки і піклу­вання укладати угоди, якщо вони виходять за межі побутових. Такими угодами, зокрема, є договори, що потребують нотаріального посвідчення і спеціальної реєстрації. Договір купівлі-продажу жилого будинку згідно зі ст. 227 ЦК повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. Отже, батьки не мали права продавати дім, який належить їх сину, без згоди орга­ну опіки. У зв'язку з цим ця угода є недійсною на підставі ст. 48 ЦК, яка встановлює, що недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх. Згідно з частиною другою цієї статті за недійсною угодою кожна зі сторін зо­бов'язана повернути іншій стороні все одержане за угодою, а при неможливості, повер­нути одержане в натурі відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом. Отже, за цією угодою сторони мають повер­нути все одержане ними в натурі.