 |
|
Лекція 4. Власності, її місце та роль в економічній системі.
План:
1. Власність, її місце і роль в економічній системі. Економічний зміст та юридична форма власності.
2. Типи та форми власності.
3. Роздержавлення та приватизація власності в Україні.
1.Основою будь-якої економічної системи є відносини власності. Вони об'єктивно складаються між людьми у виробництві щодо приводу привласнення матеріальних благ і послуг, тому що не можна здійснити процес виробництва без привласнення. Спочатку відносини власності складалися у формі певних історичних звичаїв. З появою держави люди створювали юридичні закони, що закріплювали право власності. Тому власність у юридичному розумінні - це майнові відносини, закріплені в правових нормах. Правові відносини власності закріпляють за певними суб'єктами права володіння, користування й розпорядження майном. Тому юридичне розуміння власності суб'єктивне.
Власність в економічному розумінні – це складний комплекс господарських відносин, що об'єктивно складаються між людьми у виробництві з приводу привласнення, використання та економічної реалізації результатів і умов виробництва.
Привласнення – це такі відносини між людьми, коли людина ставиться до речі як до своєй. Протилежне привласненню - відчуження. Власність повинна економічно реалізуватися, тобто принести власникові дохід у певній формі. Якщо цього немає, то відносини власності формальні, вона перетворюється в нічийну.
Об'єкти власності: засоби виробництва і предмети споживання.
Суб'єкти: індивід, колектив, все суспільство в особі держави.
Відносини власності складаються безпосередньо в процесі виробництва в момент поєднання речових та особистих факторів виробництва за умови обмеженості ресурсів.
Роль відносин власності в тім, що вони становлять основу, ядро економічної системи, основні виробничі відносини тому що:
- визначають характер економічної системи;
- класову структуру суспільства;
- характер поєднання факторів виробництва;
- характер відносин розподілу, обміну, споживання;
- мету й мотиви розвитку виробництва.
Таким чином, власність – це не річ, не відношення людини до речі, а відносини між людьми з приводу речей. Відносини власності розгортаються через всю економічну систему, пронизують всю систему виробничих відносин і проявляються через економічні інтереси.
2. Історичні типи власності:
- общинна;
- приватна;
- суспільна;
Зараз у країнах зі змішаною економічною системою існує два основних типи власності:
1. Приватна – виражає такі відносини між людьми, за яких результати й умови виробництва привласнюються індивідуально.
Її форми:
- індивідуальна;
- сімейна;
- особлива колективна: акціонерна, кооперативна.
2. Державна – виражає такі відносини між людьми, за яких результати й умови виробництва привласнюються спільно, всіма членами суспільства (державою).
Її форми:
- загальнодержавна;
- комунальна, тобто власність адміністративно - територіальних одиниць: міста, району, села.
Є інша типологія власності, за якою у суспільну власність включають державну і колективну.
НТР привела до появи нового виду власності - інтелектуальної, котра може бути і державною і приватною.
Змішана економіка характеризується розмаїттям типів і форм власності, що має об'єктивні причини:
1.Неоднаковий рівень розвитку продуктивних сил у різних галузях і сферах економіки:
2. З розвитком НТП у виробництві йде процес концентрації (укрупнення) підприємств та їх диференціація (великі підприємства розпадаються на малі). У зв'язку із цим структура виробництва перебудовується, ускладнюється, з'являються нові ланки, нові суб'єкти й форми власності. За наявності різноманітних типів і форм власності вони взаємодіють, переплітаються, доповнюють одна іншу, створюють конкурентне середовище, повніше реалізуються економічно.
3.На момент проголошення незалежності, тобто в 1991 році в Україні склалася така структура власності:
- державна власність 
90%;
- колгоспно-кооперативна;
- власність громадських організацій;
- особиста власність.
Монополія, тобто виключне право держави на власність, ліквідувала конкуренцію, відчужувала трудящих від власності, стримувала НТП.
Зміна економічної системи в Україні почалася з перетворення відносин власності шляхом роздержавлення і приватизації.
Роздержавлення – перетворення державної власності в недержавну.
Воно означає:
- скорочення державного сектора економіки;
- ліквідацію монополії держави на власність;
- скорочення втручання держави в економіку.
Шляхи роздержавлення власності:
1). Комерціалізація державних підприємств, тобто надання їм більшої самостійності, звільнення від опіки держави.
2). Приватизація – тобто відчуження державного майна на користь фізичних і недержавних юридичних осіб.
При цьому повинна зберігатися й державна власність, що пояснюється двома причинами:
1). Треба усувати слабкі ланки в економіці;
2). Треба стимулювати НПТ, зокрема шляхом державного фінансування фундаментальної науки.
Принципи приватизації:
- законність;
- пільги трудовим колективам;
(першочерговий викуп підприємства за конкурсом та виплатою;
право працівників першочергової купівлі акцій за номіналом);
- рівність прав покупців;
- пріоритет українським громадянам;
- безкоштовна передача частини майна громадянам;
- дотримання антимонопольно-конкурентного законодавства.
Державна програма приватизації в Україні передбачає кілька способів приватизації:
- оренда із правом викупу майна;
- продаж з аукціону;
- продаж за комерційним конкурсом;
- продаж за некомерційному конкурсі;
- акціонування;
- продаж на виплату.
Першочерговій приватизації в Україні підлягають дві групи об'єктів:
1).Ті, що працюють на споживача (торгівля, громадське харчування).
2).Ті, що стримують стабілізацію державного бюджету (збиткові, незавершене будівництво).
Не підлягають приватизації:
- золотий і валютний запаси;
- майно Збройних сил;
- майно органів державної влади і управління;
- об'єкти науки і культури, що фінансуються з бюджету (школи, лікарні);
- атомні електростанції;
- комплекси з виробництва зброї, наркотичних речовин та ін.
Оцінка вартості підприємств, що приватизуються, здійснюється за відновною вартістю основних виробничих фондів і оборотних коштів з врахуванням їхньої потенційної рентабельності та ринкових цін на майно.
В Україні в результаті реформування відносин власності шляхом роздержавлення і приватизації, практично завершилася мала та середня приватизація і почалася приватизація великих об'єктів як «Криворіжсталь», «Укртелеком» та інші).
Склалися й законодавчо закріплені такі форми власності:
- приватна;
- колективна;
- державна.
Допускається існування також змішаних форм власності, власності інших держав, власності міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав.
Основні поняття:
Соціально-економічна формація. Економічна система. Продуктивні сили. Економічні відносини. Господарський механізм. Власність. Тип, форма, вид власності. Структура відносин власності. Суб’єкти власності. Об’єкти власності. Право власності. Плюралізм форм власності. Суспільна власність. Приватна власність. Корпоративна власність. Державна власність. Муніципальна власність. Колективна власність. Кооперативна власність. Інтелектуальна власність. Роздержавлення власності. Приватизація власності.