 |
|
Тема 7. Загальні основи ринку. Суб’єкти регульованої ринкової економіки.
Лекція 6. Сутність ринку та умови його функціонування.
План:
1. Сутність ринку та умови функціонування. Функції ринку.
2. Структура ринку, його суб’єкти і об’єкти.
3. Інфраструктура ринку, її основні елементи.
4. Ринковий механізм організації суспільного виробництва.
1.Ринок є невід'ємною частиною товарного виробництва, бо воно лежить в основі ринкової економіки. В економічній теорії близько 200 визначень ринку, що говорить про складність і неоднозначність цього поняття.
Ринок – це комплексне поняття, що включає одночасно сферу обміну товарів, територію, де проходить обмін, систему товарно-грошових відносин, що складаються в процесі обміну. Як економічна категорія ринок - це система відносин обміну, що здійснюється на основі товарного виробництва та обміну.
Основними умовами формування ринкової економіки є:
1. Наявність вільного підприємництва і вільних товаровиробників, що самостійно розпоряджаються результатами та умовами виробництва і несуть повну економічну відповідальність за результати праці.
2. Вільна конкуренції.
3. Вільне ціноутворення.
Функції ринку
1. Регулююча - ринок регулює обсяги виробництва, розподіл засобів виробництва, робочої сили, капіталів між підприємствами, галузями. Це досягається через ринкову ціну.
2. Стимулююча - ринок заохочує виробництво потрібних товарів, змушує виробника поліпшувати якість, знижувати витрати. Ринок стимулює й споживача, змушуючи його шукати нові джерела доходів, що стимулює ділову активність.
3. Сануюча - ринок очищає економіку від слабких неконкурентоспроможних підприємств.
4. Інформаційна - ринок подає інформацію про наявність товарів і послуг.
5. Інтегруюча - ринок «зшиває» економіку в єдине ціле, забезпечуючи зв'язки господарських суб'єктів.
Об'єкти ринку: товари, послуги, гроші.
Суб'єкти ринку: домогосподарства, фірми, держава.
Структура ринку.
Її можна розглядати за різними критеріями:
а) за географічним принципом:
- регіональний,
- місцевий,
- національний.
б) за законністю:
- легальний,
- нелегальний.
в) за станом конкуренції :
- ринок досконалої конкуренції,
- ринок недосконалої конкуренції.
г) за об'єктами обміну:
- ринок засобів виробництва,
- споживчий ринок,
- ринок послуг,
- ринок капіталу (фондів),
- ринок цінних паперів,
- ринок валюти,
- ринок праці.
У кожному елементі можна виділити ринки окремих товарів і послуг.
Ринкова економіка має переваги і недоліки.
Позитивні риси:
- насиченість ринку, відсутність дефіциту,
- можливість вибору товару,
- висока економічна ефективність,
- раціональна структура економіки,
- ефективний механізм мотивації праці,
- саморегулювання економіки,
- економічна свобода.
Негативні риси:
- нестабільність, циклічний розвиток економіки,
- нездатність врегулювати зовнішні ефекти, зокрема забруднення навколишнього середовища,
- байдужість до проблем навколишнього середовища,
- відсутність ринкових механізмів, які стимулювали б виробництво суспільних благ і послуг,
- нерівномірний розподіл благ нації,
- нездатність перебороти монополізм в економіці.
Недоліки ринкової економіки вимагають втручання в неї держави.
Особливості становлення ринкової економіки в Україні:
- на момент проголошення незалежності Україна була переважно індустріальною державою з могутнім науково - технічним потенціалом, тому вона змушена обрати таку модель економіки, де переважають великі підприємства, акціонерна власність.
- для України найбільш прийнятною є модель соціально-орієнтованого ринку, тобто такого, де є механізм соціального захисту населення.
- для України неприйнятна модель повільного переходу до ринкової економіки, тому що вона прагне до євроінтеграції. Неможлива і шокова терапія, тому що для цього не було об'єктивних передумов.
- Україна змушена входити в ринкову економіку, долаючи кризу. Перехід до ринкової економіки супроводжується зміною структури виробництва на користь нових галузей.
Ринок функціонує через певну інфраструктуру.
3. Інфраструктура - це матеріально - технічна база ринку, тобто сукупність різних установ, які забезпечують рух товарів, капіталів, робочої сили.
Основні елементи інфраструктури:
- біржі: товарні, фондові, валютні, біржі праці,
- банківська система,
- небанківські установи,
- страхові компанії, інвестиційні фонди,
- митна система,
- інформаційні центри і агентства,
- рекламні агентства,
- юридичні контори,
- сервісні центри,
- торгові палати та ін.
Кожен структурний елемент ринку функціонує через певний елемент інфраструктури.
Ринок засобів виробництва функціонує через:
- товарні біржі,
- торгові будинки,
- ТПП,
- ярмарки, аукціони,
- торгово-промислові палати та ін.
Товарна біржа - оптовий товарний ринок. Угоди на реалізацію товару тут укладаються без попереднього огляду, за стандартами та зразками.
Види угод:
Спот-угода - на реально існуючий товар,
Ф'ючерсна - на майбутнє.
Посередники в угодах - брокери.
Біржа, як комерційне підприємство забезпечує брокерів приміщенням, зв'язком, здійснює облік операцій, розбір господарських суперечок. Для цього в структурі бірж створюються спеціалізовані комітети на чолі з директорами. Очолює біржу президент.
Товарні біржі бувають
- спеціалізовані,
- універсальні
Ринок цінних паперів функціонує через фондову біржу.
Функції фондової біржі:
- акумулює тимчасово вільні кошти і вкладає їх в економіку;
- сприяє переливанню капіталу;
- формує курс цінних паперів.
Посередники на фондових біржах - брокери (маклери) і ділери.
Ринок робочої сили функціонує через бірж праці.
Функції біржі праці:
- облік вільних робочих місць і вакансій,
- облік безробітних,
- допомога безробітним у працевлаштуванні та підприємствам у підборі кадрів,
- матеріальна допомога безробітним,
- організація перекваліфікації,
- кваліфікаційна експертиза та ін.
Біржі праці будують свою роботу на принципах добровільності, рівноправного співробітництва, довіри та гуманності.
4.Мікроекономіку цікавить ринок як економічна форма організації суспільного виробництва, що ґрунтується на свободі підприємництва, конкуренції, ціноутворення, комерційному характері зв'язків між господарюючими суб'єктами.
Ринкова економіка ефективна тому, що має свій механізм саморегулювання, який функціонує на основі об'єктивних економічних законів.
Ринковий механізм – це така форма організації суспільного виробництва, за якої індивідуальні виробники і споживачі взаємодіють через ринок з метою вирішення трьох основних проблем економіки: Що? Як? Для кого виробляти?
Проблема “Що виробляти?” вирішується ринком щодня шляхом голосування грошовою одиницею споживача, тобто виробляється те, що купують, що користується попитом.
Проблема “Як виробляти?” вирішується за допомогою конкуренції: виробляти треба так, щоб витримати цінову конкуренцію та вкластись у ринкову ціну: скорочувати витрати, поліпшувати якість продукції, послуг.
Проблема “Для кого виробляти?” вирішується з врахуванням доходів споживачів.
Таким чином за словами американського економіста Поля Семюельсона “ринкова економіка управляється двома монархами: споживачем і рівнем техніки.” Від споживача залежить попит, а від рівня техніки - пропозиція: витрати, якість продукції, обсяг випуску.
Велика роль прибутку у функціонуванні ринкового механізму. Прибуток визначає винагороду та зиск за результати підприємницької діяльності, змушує переливати капітал з низькоприбуткових галузей у високоприбуткові, використовувати передові методи виробництва.
Таким чином, основні елементи ринкового механізму саморегулювання економіки це:
- ринкова ціна;
- попит і пропозиція;
- конкуренція.
Високо оцінюючи регулюючу роль ринку класична політекономія, зокрема Адам Сміт назвав її принципом “невидимої руки”: кожен суб'єкт ринкової економіки ставить свою мету, переслідує свою власну вигоду, а ринок немов би невидимою рукою змушує його робити те, що вигідно всьому суспільству. Наприклад: бізнесмен ставить мету дістати більший прибуток, а ринок змушує його знижувати витрати, підвищувати якість, урізноманітнювати асортимент. Робітник ставить мету одержати більшу зарплату. Ринок змушує його краще працювати, підвищувати кваліфікацію, перекваліфіковуватись, що вигідно всьому суспільству.
2. Основоположним атрибутом ринкової економіки є конкуренція.
Конкуренція (від латинського конкурро – зіштовхуватися) – це суперництво, економічна боротьба суб'єктів ринкового господарства за кращі умови виробництва та купівлі-продажу товарів з метою одержання максимального прибутку.
Вона виникає з появою товарного господарства за якого суб'єкти є економічно незалежними. У ринковій економіці конкуренція свідомо використається державою як рушійна сила економічного та соціального прогресу. Позитивна роль конкуренції в економіці виявляється через її функції:
- спілкування та узгодження інтересів господарюючих суб'єктів;
- вимагає знижувати витрати виробництва, підвищувати якість продукції шляхом впровадження досягнень НТП;
- балансує попит та пропозицію, і, в кінцевому підсумку, все суспільне виробництво та споживання;
- формує ринкову ціну.
Конкуренція пронизує всю систему виробництва й купівлі-продажу товарів і проявляється в різних формах, які з часом урізноманітнюються:
а) історично розрізняють:
- внутрішньогалузеву й міжгалузеву конкуренцію.
б) за змістом конкуренція буває:
- цінова;
- нецінова.
в) за суб'єктами:
- конкуренція продавців;
- конкуренція покупців.
г) за методами:
- добросовісна;
- недобросовісна.
д) за станом:
- досконала, тобто чиста;
- недосконала.
3. Конкуренція породжує монополію, бо веде до концентрації виробництва та капіталу, а це - об'єктивна економічна основа для монополізму.
Монополія (монос – один, полео - продаю) в самому загальному вигляді означає виключне право на володіння чим-небудь, або виконання певних дій, що належить одній особі, групі осіб або державі.
В економічному розумінні монополія – це велике підприємство, фірма, що зосереджує основну масу виробництва та збуту якось продукту і панує на ринку з метою одержання монопольного прибутку.
Таким чином, основна ознака монополізму - панування на ринку.
Розрізняють такі види монополій:
1. Природна:
Вона встановлюється на рідкісні елементи: землю, корисні копалини, та є стійкою.
2. Штучна:
Вона може бути: випадкова, загальна, стійка (картелі, синдикати, трести, концерни).
Монополія губить ринок, бо обмежує або знищує конкуренцію. Ринок не наповнюється товарами, не вдосконалюється якість продукції, стримується НТП, тому що прибуток досягається за рахунок монопольних цін:
- монопольно-високих (на продукцію монополій);
- монопольно-низьких (на сировину для монополій).
Для боротьби з монополізмом держави з ринковою економікою використають антимонопольне законодавство.
В Україні антимонопольний закон прийнятий в 1991 р. “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності”
Відповідно до нього створений Антимонопольний комітет, що може використати такі засоби боротьби з монополізмом:
- примусове розукрупнення монопольних утворень;
- накладення штрафів і вилучення прибутку, отриманого за рахунок монопольних цін.
Закон дає визначення недобросовісної конкуренції:
- несплата податків;
- використання товарного знаку, імені чужої фірми;
- поширення неправдивих чуток, що наносять збиток фірмі.
Засоби боротьби з недобросовісною конкуренцією:
- відшкодування збитків;
- накладення штрафів і вилучення прибутку, отриманого за рахунок недобросовісної конкуренції;
- вилучення з продажу партії товару.
Залежно від стану конкуренції розрізняють такі моделі ринку:
1) Ринок досконалої (чистої) конкуренції
2) Ринок недосконалої конкуренції:
а) ринок монополістичної конкуренції;
б) олігопольний ринок;
в) чиста монополія.
Досконала (чиста) конкуренція – це така ринкова ситуація коли численні виробники продають схожу (стандартизовану) продукцію і ніхто з них не може контролювати ринкову ціну. Як правило це ринки простих товарів: пшениця, цукор, акції.
Характерні риси:
- багато учасників обміну, тобто продавців і покупців;
- стандартизована продукція;
- вільний доступ на ринок нових продавців і можливість вільного виходу з нього.
- повна інформація про ринок у його суб'єктів.
Такі умови сьогодні нездійсненні в повному обсязі, тому дана модель існує в більшій мірі теоретично, чим практично.
Ринок монополістичної конкуренції:
Монополістична конкуренція – це ринкова ситуація, за якої численні продавці продають однакові товари, намагаючись надати їм реальні або віртуальні унікальні властивості (гарячий хліб, швидкі розрахунки, спортивний велосипед).
Характерні риси:
- відносно велика кількість невеликих виробництв;
- диференціація (різновиди) продукту;
- наявність в окремих виробників дуже обмеженого контролю над цінами;
- домовленості між конкурентами щодо обмеження конкуренції (наприклад угоди про ціни);
- зберігається можливість відносно легкого вступу в галузь нових виробників.
Олігопольний ринок
Є ринки з невеликою кількістю великих фірм. В Україні - це ринки побутових холодильників, пральних машин, шоколадних цукерок, цигарок та ін.
Олігополія (оліго – декілька) – це панування не ринку кількох фірм, які виробляють ідентичні (схожі) товари.
Характерні риси:
- небагато конкурентів;
- пропозиція стандартизованих товарів (сталь, алюміній) або диференційованих (комп'ютери, автомобілі);
- складність входження в галузь нових підприємств;
- наявність стимулів до злиття, змов, спрямованих на ускладнення або усунення конкуренції.
Чиста монополія.
Чиста монополія це така ринкова ситуація за якою є лише один продавець товару, що не має замінників.
Відносини на такому ринку складаються за принципом: «Продавець - король, покупець – слуга».
Характерні риси:
- єдиний продавець;
- відсутня диференціація продукту;
- повний контроль продавця над цінами;
- дуже важкі умови входження в ринок нових підприємств.
Таким чином, за чистої монополії зовсім немає конкуренції. Абсолютний монополіст встановлює ціну.