Главная | Обратная связь

Лекція 11. Сутність та складові змішаної економіки.

План:

 

1. Сутність та складові змішаної економіки.

2. Національні моделі змішаної економіки. Проблеми розбудови ринкової економіки в Україні.

3. Державне регулювання в змішаній економічній системі.

 

1.Сучасна ринкова економіка (друга половина XX ст.) докорінно відріз­няється від ринкової системи епохи вільної конкуренції. Для неї харак­терні такі особливості: створено умови для розвитку конкуренції та підприємницької діяльності; сформовано розвинену ринкову інфраструктуру; діє система соціального захисту непрацездатного і малозабезпеченого населення; суттєво посилилась роль держави в регулюванні фінансової та кредитної сфер, процесу ціноутворення тощо. Тобто, сучасна ринкова економічна система набула рис урегульованості та певної соціальної орієн­тованості, якісно змінилась у бік так званої "змішаної економіки".

Змішана економічна система- це органічне поєднання вільного підприємництва з економічним контролем суспільства над приватними інститутами. Вона має такі основні ознаки:

- взаємодія колективної, приватної і державної власності та різних форм господарювання, породжених ними;

- державне регулювання національної економіки з метою стимулювання сукупної пропозиції та сукупного попиту;

- відносна стійкість і стабільність розвитку на-основі збалансування різнорідних економічних інтересів;

- здатність амортизувати циклічні коливання, запобігати глибоким економічним спадам і пом'якшувати соціальні конфлікти;

- забезпечення свободи і економічної рівності суб'єктів господарювання;

- чітка соціальна спрямованість розвитку національного госпо­дарства на основі економічного зростання.

Отже, органічний характер змішаної економіки визначається тим, що вона являє собою не співіснування або паралельний розвиток кожного з секторів господарювання, а їх функціонування і розвиток на основі взаємопроникнення, взаємопереплетіння та взаємодії, переходу одного типу господарювання в інший. Іншими словами, складові змішаної економіки перебувають у суперечливій єдності, і їй притаманна нова соціально - економічна якість.

Для змішаної економіки сучасних розвинених країн характерне поєднання принципів самостійності та певної централізації в управлінні національним виробництвом. Це стосується не лише відносин між державою і корпораціями, а й організації економічної діяльності самих корпорацій. Будучи певною мірою централізованою системою, велика корпорація всіляко стимулює розвиток підприємницької діяльності у власних межах, надає великої самостійності її складовим ланкам. Отже, в змішаній еконо­мічній системі поєднується регулювальна роль ринкових механізмів у державним управлінням національною економікою. Це пов'язано з існу­ванням суспільних колективних благ (розвиток освіти, культури, науки, здійснення медичного обслуговування), зовнішньоекономічною діяль­ністю, створенням ефективної системи соціального захисту населення тощо. Уряди таких країн доповнюють ринкові механізми спеціально розробленою економічною політикою, спрямованою на підвищення її соціально-економічної ефективності. Держава, спираючись на грошово-бюджетні, податкові та кредитні важелі, активно впливає на пропор­ційний розвиток національної економіки, зайнятість населення, бореться з безробіттям та інфляцією. Усе це означає, що в реальному житті існують не взагалі ринкові системи господарювання, а їх конкретні національні моделі.

 

2. Національні моделі змішаної економіки на сучасному етапі існують різні національні моделі змішаної еконо­міки: американська, німецька, шведська, японська та ін. Вони відрізня­ються як розмірами та співвідношенням державного і приватного секторів у національній економіці, так і структурою, а також методами державного регулювання економіки. Різноманітність національних моделей змішаної економіки визначається: конкретними формами реалізації універсальних принципів функціонування змішаної економіки у вигляді державного регулювання та ринкового саморегулювання; специфічними для кожної країни умовами і формами становлення цього типу економіки (економічними, соціально-психологічними, політичними, культурологічними); етапом, на якому перебуває країна при переході до змішаної економіки, зокрема рівнем завершеності технологічної та структурної перебудови її економіки.

Цим зумовлене існування цілого ряду національних моделей змішаної економіки, які можуть змінюватись у часі та залежно від дії багатьох факторів.

Сучасна економіка США, маючи ринковий характер, зазнає активного впливу держави. Уряд, спираючись на відповідну грошово-кредитну, податкову, амортизаційну та інші форми економічної політики, сприяє стабільності та зростанню національного виробництва, перерозподіляє доходи, всебічно підтримує підприємництво, бореться з безробіттям та інфляцією. Усе це характеризує економіку США як змішану економіку. Проте роль федерального уряду в регулюванні економіки США менша, ніж в інших розвинутих країнах. Так, у цій країні надання багатьох соціальних послуг не перебуває у компетенції держави. Одна з причин того, що США мають відносно мало державних програм соціального забезпечення порівняно із Західною Європою, полягає в тому, що велика кількість соціальних послуг надається безпосередньо іншими частинами громадянського суспільства. Це зумовлено історичними, культурними, політичними та іншими чинниками.

У Швеції, незважаючи на те, що понад 90% господарської діяльності зосереджено у приватному секторі, держава бере активну участь в еконо­мічному і соціальному житті суспільства. Вона відіграє головну роль у забезпеченні економічної стабільності, захисті довкілля, розподілі й пере­розподілі доходів через державні програми видатків на соціальні потреби. За моделлю змішаної економіки розвивається і Німеччина.

Японська модель економіки характеризується досить розвинутим інди­кативним плануванням і урядовою координацією економічної діяльності приватного сектору. Фірми разом із міністерствами розробляють страте­гічні напрями розвитку національної економіки та визначають ключові галузі для вкладення капіталів.

За останнє десятиріччя в країнах з розвиненою ринковою економікою відбулася зміна пріоритетів державного регулювання національного господарства. Вона проявилась у тому, що на перший план поряд зі стиму­люванням розвитку конкуренції виходять дії уряду, спрямовані на поліп­шення якісних особливостей розвитку національного виробництва, заходи з приведення в дію стимулів для всебічного розвитку працівників, забезпе­чення вищої якості життя населення країни.

Отже, сутність різноманітних моделей розвитку національних ринкових економік полягає в тому, що в них поєднується регулювальна роль ринкових механізмів з державним управлінням на макроекономічному рівні, що дає змогу підвищити темпи економічного зростання і на цій підставі ефективніше розв'язувати соціальні питання, враховувати та поєд­нувати економічні інтереси всіх членів суспільства.

На сучасному етапі багато розвинених країн світу перейшли до соціальної ринкової економіки. Найважливішими критеріями цієї моделі є оптимальне поєднання ринкового і планового господарства, тобто розвиток регульованої ринкової економіки поєднується з відповідною системою соціального захисту населення.

Тобто, соціально-ринкова економіка- це такий тип економіч­ного розвитку національного господарства, коли свобода ринку і підприєм­ництва тісно поєднується з демократичністю і соціальним захистом усіх членів суспільства. Ця економічна система має чимало спільного з системою змішаної економіки. Зокрема, вона побудована на основі пере­важання приватної власності та ринку, їх оптимального поєднання з державною власністю та прямим регулюванням національної економіки державою в суспільних інтересах, розвитку державного сектора, прове­денням національного економічного планування та активної соціальної політики.

3. Одна з найгостріших і дискусійних проблем в макроекономіці стосується можливості економіки через механізм ринкового саморегулювання встановлювати довгострокову рівновагу з повною зайнятістю і обсягом виробництва.

Два основні підходи до проблемизагальної рівноваги одержали назву класичної та кейнсіанської макроекономічних моделей.

Прихильники класичного підходу вважають, що ціни і зарплата достатньо гнучкі і економіка сама на тривалий період встановлює рівновагу з повною зайнятістю і обсягами виробництва, отже, вона може обійтись і без державного регулювання.

Це твердження базується на законі Ж-Б Сея, згідно з яким всяка пропозиція створює рівний собі попит.

Кейнсіанський підхід базується на конкретній ситуації в економіці, яка склалася в роки економічної кризи 1929 – 1933 рр. і показала, що ціни і зарплата недостатньо гнучкі, щоб надовго забезпечити макроекономічну рівновагу з повною зайнятістю і обсягами виробництва, а сукупний попит створює власну пропозицію.

Рівновага в економіці можлива і при неповних обсягах виробництва, неповній зайнятості. В довгостроковому періоді через механізм саморегулювання неможливе повернення до такого обсягу виробництва, який відповідав би потенційним можливостям економіки. Тому об'єктивно необхідним є державне регулювання економіки.

Нерегульованого ринку взагалі не буває, оскільки певного впливу на економіку потребує навіть ідеальний вільний ринок.

Є сфери економіки, де механізм ринкового саморегулювання взагалі не спрацьовує.

Це – мінімально необхідні межі втручання держави в економіку: