 |
|
Функції соціальних гарантій.
1) матеріальне забезпечення людей, які з об'єктивних причин не можуть цього робити самостійно (інваліди, пенсіонери)
2) створення умов для відтворення трудових ресурсів
3) підтримка доходів і соціальний захист безробітних.
Основні способи реалізації соціальних гарантій:
1. Примусове соціальне страхування і виплата трансфертів.
2. Державне фінансування соціальної сфери (культура, освіта).
3. Встановлення державних стандартів малозабезпеченості і мінімальних рівнів доходів.
4. Регулювання відносин зайнятості:
- страхування з безробіття;
- виплати бідним;
- спеціальні законодавчі заходи держави, що стимулюють роботодавців зберігати робочі місця;
- державна підготовка і перепідготовка кадрів;
- організація державної системи суспільних робіт;
- регулювання державою тривалості робочого дня тижня, min зарплати.
Основні соціальні програми:
1. Програма пенсійного забезпечення;
2. Програма соціального забезпечення на випадок хвороби;
3. Програми соціальної підтримки інвалідів;
4. Інші види соціальної допомоги (виплати бідним, житлові субсидії і т.п.)
Соціальні програми повинні допомагати людям вирішувати економічні проблеми, але не знижувати їх вольові зусилля, спрямовані на самостійне, ефективне вирішення своїх економічних проблем.
2. В макроекономіці під доходами розуміють частку класу, соціальної групи, індивіда в створеному продукті привласнювану ними.
Рівень доходів членів суспільства – це показник добробуту. Він визначає можливості матеріального і духовного життя суспільства.
Джерела доходів:
- оплата праці;
- доходи від бізнесу;
- доходи від власності;
- державні трансферти (пенсії, стипендії, допомоги);
- грошові доходи населення, одержані через фінансово-кредитну систему:
а) виплати по соціальному страхуванню;
б) відсотки по внесках;
в) доходи від акцій, облігацій;
г)лотерейні виплати;
д) компенсації;
е) інші доходи, зокрема від продажу вживаних речей.
3. В розподілі доходів в суспільстві серед населення існує нерівність, тобто неоднаковий їх розподіл між групами людей. (рівність означає, що 10% населення має 10% доходів, 30% - 30; 50% - 50 і т.д.)
Причини нерівності криються в самій ринковій системі, яка не пристосовується до моральних норм.
Головна причина нерівності – приватний характер економіки з жорстокими законами конкуренції.
Але є і специфічні причини нерівності:
- відмінності в індивідуальних здібностях людей;
- відмінності в кваліфікації і досвіді;
- відмінності в здібностях і готовності працювати в особливих умовах;
- відмінності у власності;
- панування на ринку;
- психологічні чинники (успіх, зв'язки)
- склад сім'ї.
Нерівність в розподілі доходів графічно відображає крива Лоренца
Доходи %
Населення
Точки, розташовані на бісектрисі прямого кута, означають рівність в розподілі доходів, а на кривій – нерівність.
Показники ступеня нерівності:
1) Коефіцієнт К. Джині
Визначається як відношення площі заштрихованої фігури до площі трикутника АОВ.
В кінці ХХ століття в деяких країнах він був таким:
Японія – 0,240
Швеція – 0, 298
Німеччина – 0,295
США – 0, 326
Бразилія – 0,565
2) Децильний коефіцієнт.
Визначається як відношення доходів 10% найбідніших людей до доходів 10% найбагатших
Нерівність в розподілі доходів вимагає їх перерозподілу тому що:
1) Деякі люди з об'єктивних причин мають низькі доходи (інваліди, безробітні);
2) Низькі доходи негативно позначаються на відтворенні робочої сили, рівні освіти, кваліфікації людей;
3) неконтрольована диференціація доходів – чинник нестабільності суспільства.
В Україні значна частина людей має доходи нижчі від прожиткового мінімуму, тобто є бідними. Це стримує сукупний попит, зростання обсягів виробництва, зайнятості. Тому розроблена і реалізується державна програма боротьби з бідністю.