 |
|
Лекція 5. Товарна форма організації суспільного виробництва. Гроші.
План:
1. Загальні форми організації суспільного виробництва.
2.Товар і його властивості. Альтернативні теорії вартості.
3. Закон вартості, його сутність та функції.
4. Походження, сутність та функції грошей.
5. Закон грошового обігу. Інфляція.
1.Досвід історії свідчить про наявність загальних форм організації господарства:
- натуральне господарство;
- товарне;
- ринок.
Вони характеризують суспільне виробництво в самому загальному вигляді з точки зору об'єднання або роз’єднання людей у виробничому процесі.
Місце, роль цих загальних форм змінюється, але їх загальні характерні риси залишаються.
Історично першою формою булонатуральне господарство, тобто така форма організації виробництва, за якої продукти створюються для задоволення власних потреб виробників, для внутрішньогосподарського споживання.
Його характерні риси :
- замкнутість, тому що продукти не виходять за межі господарства, виробники не вступають у відносини обміну;
- ручна універсальна праця;
- прямі зв'язки між виробництвом і споживанням.
В - Р - С (виробництво - розподіл - споживання)
В натуральному господарстві проблеми що? як? і для кого виробляти? вирішуються самими виробниками, власниками засобів виробництва, з врахуванням обсягів споживання.
Товарне господарство – це така форма господарства, за якої продукти виробляються відособленими виробниками для обміну, продажу на ринку.
Умови виникнення товарного виробництва:
- суспільний поділ праці (спеціалізація);
- відносна економічна відособленість товаровиробників.
Характерні риси :
- відкрите господарство, тому що виробники вступають у відносини обміну;
- суспільний поділ праці;
- непрямі зв'язки між виробництвом і споживанням, тобто через обмін.
Типи товарного господарства :
1) просте - базується на приватній власності і особистій праці товаровиробника;
2) розвинене (капіталістичне) - базується на найманій праці.
У будь-якому типі товарного господарства продукти праці набувають економічної форми товарів.
2. Товар – це економічне благо, що задовольняє певну потребу людини і використовується для обміну, продажу.
Любий продукт стає товаром за двох умов:
1) коли він створений для чужого споживання;
2) коли створення продукту опосередковане працею людини.
Властивості товару:
1) Споживча вартість – це корисність речі, здатність її задовольняти певну потребу людини.
Так як товар задовольняє потреби не самого виробника, а іншої людини, то він має суспільну споживчу вартість, тобто є споживчою вартістю для інших.
2) Вартість – це уречевлена в товарі, суспільно необхідна абстрактна праця. Вартість - не фізична властивість товару, у ній немає ні грама речовини природи. Це - певне виробниче відношення втілене в товарі.
Дві властивості товару породжені двоїстим характером праці, витраченої на його виробництво: праця одночасно є й конкретною і абстрактною.
Конкретна праця – це праця витрачена у певній доцільній формі, за допомогою певних знарядь праці (праця пекаря, фінансиста, столяра й т.д.).
Вона якісно неоднорідна, незрівнянна та є джерелом споживчої вартості. Наприклад: працею пекаря створюється хліб.
Абстрактна праця – це праця незалежно від конкретної форми, певна сума витрат фізичних і духовних сил людини, його енергії, мозку. Абстрактна праця виступає як загальнолюдська, тому вона якісно однорідна, і є джерелом вартості.
У кожному товарі втілене глибоке протиріччя між конкретною і абстрактною працею, що виявляється як протиріччя між приватною і суспільною працею: до появи товару на ринку праця, втілена в ньому, виступає як приватна, тому що виробник використовує свої засоби виробництва, сам вирішує що, як, і для кого виробляти, кому продавати та ін. На ринку, у процесі обміну, приватна праця вже виступає як суспільна, бо товар створений для чужого споживання. Якщо товар не продано, або продано зі збитком, то це означає що праця, втілена в ньому, так і залишилась приватною, не одержала суспільного визнання.
Відповідно до трудової теорії вартості величина вартості товару визначається суспільно-необхідними витратами праці на його виробництво, які вимірюються суспільно-необхідним робочим часом, тобто часом тих виробників, що створюють основну масу даного товару, тому що вони в найбільшій мірі задовольняють потреби суспільства в цьому товарі.
Є іінші теорії вартості:
- теорія витрат виробництва,
- теорія трьох факторів виробництва (праця, земля, капітал),
- теорія попиту та пропозиції,
- теорія граничної корисності,
- неокласична теорія - багатофакторний підхід до визначення величини вартості товару.
3. Закон вартості – це об'єктивний економічний закон товарного виробництва і обміну, який називають ще законом еквівалентів. Суть закону вартості полягає в тому, що виробництво та обмін товарів здійснюється на основі їхньої вартості, тобто за суспільно необхідними витратами праці.
Закон вартості в ринковій економіці діє як закон ринкових цін: виробити, купити-продати товар можна лише за ринковою ціною. Коливання цін навколо вартості є механізмом дії закону вартості.