Здавалка
Главная | Обратная связь

Поняття особистості злочинця та особи, що вчинила злочин.



Окремий злочин та злочинність в цілому не можна розглядати без їх авторів, тобто осіб, що вчиняють ці злочини. Саме люди вчиняють ці небезпечні вчинки. Дослідженням особистості людини взагалі та особистості злочинця зокрема займаються представники різних наук: філософії, психології, соціології, окремих юридичних дисциплін та кримінології. При дослідженні особистості кожна з цих наук має свою мету. Метою дослідження особистості злочинця для кримінології є встановлення основних характеристик осіб, які вчиняють певні злочини і розробка конкретних заходів, які спрямовані на виправлення таких осіб.

Вивчення особистості злочинця почнемо з того, що визначимося з тим, що ж слід розуміти під поняттям „особистість”. Традиційно під особистістю розуміють сукупність соціально значимих якостей конкретної людини як члена суспільства та суб’єкта діяльності. Ці якості дозволять людині пізнавати зовнішній світ і себе саму, виступати суб’єктом різних видів діяльності, вступати у суспільні відносини з іншими представниками суспільства. Тому не є особистістю новонароджена дитина та особа, яка хворіє на хронічну душевну хворобу. Вони не мають необхідних якостей (або взагалі або вони ними втрачені), які дозволяють бути повноцінним членом суспільства.

Поняття особистості не можна ототожнювати з поняттями людина та індивідуум. Людина – це узагальнений образ представника вищого виду ссавців, який має свідомість та здатність до праці та соціального життя. В свою чергу, індивід – це образ конкретної людини, який відрізняє її від всіх інших.

Головним питанням кримінології є те чи існує істотна різниця між особами, що вчиняють злочини та особами, що цього не роблять. На це питання в науці існують дві протилежні відповіді. Одні вчені вважають, що особи, що вчиняють злочини відрізняються від правослухняних громадян наявністю у них антисуспільної спрямованості (установки). Іноді це називають суспільною небезпечністю особи, що вчинила злочин. Таких осіб пропонується називати криміногенною особистістю або злочинною особистістю. Інша позиція полягає в тому, що її представники взагалі не визнають поняття особистість злочинця, тому що ця категорія не містить специфічних ознак, які б були притаманні тільки особам, що вчиняють злочини. Вони вважають, що такою формальною ознакою є вступ в законну силу обвинувального вироку суду, тобто визнання таких осіб винними у вчиненні злочину. Існує і третя компромісна позиція, представники якої вважають, що термін „особа, що вчинила злочин” є родовим до термінів „особистості злочинця” (криміногенний тип) та випадковий (злочинець). Цей поділ заслуговує особливої уваги.

Особистість злочинця також формує суспільство, в якому він живе та той чи інший вид злочинної діяльності, яким він займається. Не можна відмовлятися від поняття особистості злочинця. Бо існують певні категорії злочинців: крадіїв, терористів найманих вбивць тощо, який ведуть іноді тривалий час злочинну діяльність, сприймають норми і правила злочинної субкультури як свої власні. Саме злочинна діяльність та належність до злочинної субкультури і виділяють окрему категорію осіб – злочинні особистості. Тому про особистість злочинця можна говорити по відношенню до людини, яка винна в злочинній діяльності, тобто вчинила низку навмисних, цілеспрямованих, передбачених кримінальним законом дій заради загального для них мотиву.

У зв’язку з цим виникає питання, що ж слід визнавати злочинною діяльністю. Вона охоплюється поняттями повторності, сукупності, рецидивом злочинів. До злочинної діяльності можна віднести і складні одиничні злочини: продовжуваний, триваючий та складений. В принципі любий навмисний злочин, який вчиняється за допомогою раніше задуманих дій можна віднести до злочинної діяльності.

Особи, які займаються різними видами злочинної діяльності є скоріше виключенням ніж правилом. Так звані універсальні злочинці складають невелику частку серед злочинців. Тому мову слід вести про злочинних особистостей, які займаються різними видами злочинної діяльності. До таких злочинців відносяться: корисливі, корисливо-насильницькі, „білокомірцеві” тощо. Ці особи мають певні вади, асоціальні або антисоціальні якості та нахили. Але це не свідчить про те, що вони притаманні тільки цим особам. І тому слід погодитися з А.Ф. Зелінським, який вважав, що немає ознак, які однозначно атестують особистість злочинця. Можна лише говорити про підвищену частоту тих чи інших особистісних якостей серед осіб, які засуджені за злочинну діяльність певного виду порівняно з особами того ж віку та соціального стану, які є несудимими або судимими за вчинення інших злочинів.

Тому, особистість злочинця – це сукупність психологічних, моральних та інших характеристик, тією чи іншою мірою притаманних особам, винним в злочинній діяльності певного типу.

Інших осіб, які не мають таких статистичних характеристик та особистісних особливостей можна назвати „особами, що вчинили злочини”. Хоча цей поділ і не є повністю досконалим, але він дозволяє встановити різницю між злочинцями, що вчиняють різні злочини і розробити заходи індивідуального попередження злочинів, які вчиняються такими особами.

Термін „особистість злочинця” слід відрізняти від таких категорій, як особистість обвинуваченого, винного, підсудного, засудженого та суб’єкту злочину, які застосовуються в законодавстві та правовій літератури. Ці поняття є кримінально-правовими, кримінально-процесуальними та кримінально-виконавчими (пенітенціарними) поняттями. Поняття особистості обвинуваченого, підсудного, засудженого застосовуються до певної людини, яка є носієм встановлених в законі обов’язків та прав упродовж руху кримінальної справи. Не є тотожними поняттями поняття „суб’єкт злочину” та „особистість злочинця”. Суб’єкт злочину є одним із елементів складу злочину, який характеризується тим, що це фізична, осудна особа, яка досягла віку кримінальної відповідальності. Існує і поняття спеціального суб’єкту злочину. Тобто це кримінально-правове поняття. Особистість злочинця є кримінологічним поняттям, яке окрім ознак суб’єкту злочину має і інші, які характеризують особу, що вчиняє злочин. Воно є поняттям більш широким ніж суб’єкт злочину і включає і інші ознаки, якості особи, внутрішню структуру особистості тощо. Слід додати лише те, що при призначенні покарання згідно зі статтею 65 КК України суд повинен урахувати особу винного. Це стосується саме характеристик особистості винної особи.

Висновки наукових досліджень особистості злочинців є важливими для розробки конкретних заходів профілактики, запобігання та припинення як злочинності в цілому так і окремих злочинів.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.