Здавалка
Главная | Обратная связь

Охарактеризувати комунікативну сторону спілкування (обмін інформацією)



Коли кажуть про комунікацію у вузькому значенні слова, то пере-

дусім мають на увазі той факт, що в ході спільної діяльності люди об-

мінюються між собою різними уявленнями, ідеями, інтересами, на-

строями, почуттями, установками тощо. Все це можна розглядати як

інформацію, і тоді сам процес комунікації може бути зрозумілий як

процес обміну інформацією.

Однак в комунікативному процесі відбувається не просто рух ін-

формації, але, як мінімум, активний обмін нею. Головна “надбавка” в

специфічно людському обміні є інформацією для кожного учасника

спілкування. Характер обміну інформацією між людьми, на відміну від

кібернетичних пристроїв, визначається тим, що за допомогою системи

знаків партнери можуть вплинути один на одного. Іншими словами,

обмін такою інформацією обов’язково передбачає вплив на поведінку

партнера, тобто знак міняє стан учасників комунікативного процесу. У

цьому значенні знак у спілкуванні подібний знаряддю в праці. Комуні-

кативний вплив, який тут виникає, є не що іншим, як психологічний

вплив одного комуніканта на іншого з метою зміни його поведінки.

Наприклад, авторитарний тон спілкування, навіть якщо той, хто гово-

рить і має право розпоряджатися, викликає або протест, або пасивність

(яка також є протестом, чи не так?). Ефективність комунікації вимірю-

ється саме тим, наскільки вдався цей вплив. Це означає (в певному

значенні) зміну самого типу відносин, які склалися між учасниками

комунікації. Нічого схожого не відбувається в “чисто” інформаційних

процесах.

Далі комунікативний вплив як результат обміну інформацією мо-

жливий лише тоді, коли людина, що направляє інформацію

(комунікатор), і людина, що приймає її (реципієнт), володіє єдиною

або схожою системою кодифікації і декодифікації. На побутовій мові

це правило виражається у словах: “Всі повинні говорити на одній мо-

ві”. Це особливо важливе тому, що комунікатор і реципієнт в комуні-

кативному процесі постійно міняються місцями. Будь-який обмін ін-

формацією між ними можливий лише за умови інтерсуб’єктивності

знаку, тобто за умови, що знаки і, головне, закріплені за ними значення

відомі всім учасникам комунікативного процесу. Тільки прийняття

єдиної системи значень забезпечує можливість партнерів розуміти

один одного.

Розуміння всіх тих повідомлень, які посилають нам наші партне-

ри, далеко не проста справа. У повсякденному житті ми не так часто

вимовляємо: “Не розумію”. А тим часом варто завжди тримати при

собі питання: “Яке буквальне значення сказаного або що відбувається?

Які наміри партнерів?” Не треба забувати про глибоке зауваження Ге-

те: “Кожний чує те, що розуміє”. А раптом і насправді найбільш істот-

не ми просто не допустимо до розуміння або витіснимо як неприємне і

неприйнятне?

Для опису цих ситуацій соціальна психологія позичає з лінгвісти-

ки термін “тезаурус” – загальна система значень, що приймається всі-

ма членами групи. Але вся справа в тому, що, навіть знаючи значення

одних і тих же слів, люди можуть розуміти їх неоднаково. Ще

Л.С. Виготський зазначав, що думка ніколи не рівна прямому значен-

ню слів. Тому в учасників спілкування повинні бути ідентичні, у разі

звукової мови, не тільки лексична і синтаксична системи, але і однако-

ве розуміння ситуації спілкування. А це можливе лише у разі включен-

ня комунікації в деяку загальну систему діяльності.

Нарешті, в умовах людської комунікації можуть виникнути абсо-

лютно специфічні комунікативні бар’єри. Ці бар’єри не пов’язані з

вразливими місцями в якому-небудь каналі комунікації або з погріш-

ностями кодування і декодування. Вони носять соціальний або психо-

логічний характер. З одного боку, такі бар’єри можуть виникати через

те, що відсутнє розуміння ситуації спілкування, викликане не просто

різною “мовою”, на якій говорять учасники комунікативного процесу,

але і відмінностями більш глибокого плану, існуючими між партнера-

ми. Це можуть бути соціальні, політичні, релігійні, професійні відмін-

ності, які не тільки породжують різну інтерпретацію (тлумачення) тих

же самих понять, що вживаються в процесі комунікації, але взагалі

різне світовідчуття, світогляд, світорозуміння.

Такого роду бар’єри породжені психологічними причинами, на-

лежністю партнерів по комунікації до різних соціальних груп, і при їх

появі особливо виразно виступає включеність комунікації в більш широ-

ку систему особистісних і суспільних відносин. Комунікація в цьому ви-

падку демонструє цю свою характеристику, вона є лише стороною спілку-

вання. Природно, що воєнні противники ведуть переговори. Але вся ситу-

ація комунікативного акту значно ускладнюється завдяки їх наявності.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.