Розкрити наступні поняття: «соціальна роль», «міжособистісна роль», «внутрішньо групова роль», «індивідуальна роль»
Соціальна роль Соціальну роль можна було б визначити як функцію елементу соціальної системи (індивіда або групи людей), зумовлену його об’єк- тивним положенням всередині даної системи. Індивіди, які складають суспільство, приходять і йдуть, але їх певні функції продовжують здій- снюватися поколіннями, які змінюють одне одного. Кожний рік онов- люється склад того або іншого вузу, але завжди в ньому є ректор, про- фесори, доценти, асистенти і допоміжний склад. Деякі вважають, що людина як актор просто отримує роль ззовні і слухняно її виконує. Однак у складних умовах реального життя, що швидко змінюються, жорстка регламентація і буквальне виконання згубно позначилися б на результатах справи. На відміну від робота, що функціонує за закладеною ззовні про- грамою, людина завжди залишається самокерованою істотою – не сті- льки об’єктом контролю, скільки суб’єктом діяльності. Вона може ні- чого не підозрювати про наказану їй функцію. Вона діє виходячи з власних уявлень про ситуацію, про найкращий для неї спосіб вирішен- ня проблем, які виникають. Як буде діяти індивід у скрутній ситуації, залежить від багатьох чинників. Безсумнівно, однак, що він не стане ігнорувати досвід розв’язання подібних проблем іншими людьми. Ми- нулі покоління відібрали і передали нинішньому зразки поведінки в типових соціальних ситуаціях. Зразки поведінки засвоюються завдяки цілеспрямованому інструктуванню або внаслідок випадкового навчан- ня (діти копіюють інших дітей і дорослих). Обидві ці форми можуть діяти спільно. Ми живемо в суспільстві. Це означає, що кожен з нас виконує без- ліч соціальних функцій. Наприклад, службові: начальник, підлеглий, рядовий співробітник, фахівець, учень, ревізор. Або життєві функції: квартиронаймач, клієнт, покупець, сусід. Або сімейні функції: годува- льник, утриманець, чоловік, дружина, син, родич тощо. Виконувати деяку соціальну функцію означає робити те, що “належить” на даному місці при даних обставинах. “Належить” – це, з одного боку, встанов- лено законами, з іншого – традиціями, звичаями. Всьому, що “належить”, нас вчать з дитинства, а коли робимо “що не належить” – карають. Зрештою дитина не тільки навчиться слідува- ти зразкам, але і дізнається, що інші люди адресують їй певні очікуван- ня, яким повинна відповідати її поведінка, і сама навчиться чекати і вимагати від інших певних реакцій. В основі формування очікувань лежить власний досвід. Оскільки тому, що “належить”, вчили не мене одного, будь-яка людина має право чекати від мене виконання моїх соціальних функцій, іншими словами, суспільство покладає на мене певні “соціальні ролі”. Діючи згідно з цими очікуваннями, я виконую свою соціальну роль. Звичайно, моє розуміння того, що я зобов’язана і що не зобов’язана робити в даній соціальній ролі, може розійтися з розумінням інших. Ця обставина викликає постійні дискусії в суспільстві, а іноді приводить до конфліктів між людьми (негативні ролі, кримінальні). Ролі безосо- бові: вони залежать не від особистості виконавця, а лише від ролі, що виконується ним. Це створює відомі незручності: хоче людина чи ні, вона повинна (звідси і слово “посада”) діяти на “загальних засадах” відповідно до прав і обов’язків, обумовлених позицією, що займається нею. Якщо вона стала чоловіком, їй доведеться тепер відмовитися від багатьох молодецьких забав. Людина стає тією, за кого її приймають оточуючі. І. Кон, найавторитетніший фахівець, помічає у своїй роботі “Відкриття “Я”, що “здаватися – це також “бути”, але тільки не для себе, а для інших. Боягуз, який зуміє досить довго “здаватися” хороб- рим, може зрештою стати ним”. Не треба зводити роль до зовнішнього уявлення. Поцілунок не завжди продиктований удаванням. Роль містить у собі почуття, думки, прагнення. Важливо, що всі вони були визначені ще до того, як з’явив- ся конкретний виконавець. Велику частину життя індивід проводить в кооперації з іншими людьми, і кожна його дія, суворо кажучи, є лише елементом більш масштабної системи спільної діяльності. Звідси дві важливі для нашого міркування особливості людини: відчуття індиві- дом особистої відповідальності перед партнером і пильне спостере- ження за його поведінкою. Спостереження не байдуже, а емоційно забарвлене. Отже, соціальна роль – це вироблена суспільством і засвоєна інди- відом система думок і почуттів, намірів і дій, належних в даній ситуа- ції людині, що займає певне соціальне положення. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|