 |
|
Конфлікти в суспільстві
Суспільство як складний соціальний організм живе і розвивається
за своїми законами. У ньому, як і в будь-якій іншій соціальній системі, виникають
конфлікти.
Об'єктивною основою виникнення конфліктів у суспільстві є наявність в ньому сукупності соціальних відносин між суб'єктами соціальної взаємодії особливого роду - націями, державами, класами (соціальними групами), партіями, спілками і т.д.
Під конфліктами в суспільстві ми будемо розуміти конфлікти різних сфер суспільного життя (економічній, політичній, соціальній і духовній), в яких відбувається зіткнення інтересів, цінностей, поглядів і цілей особливих суб'єктів соціальної взаємодії - націй, держав, класів, партій, спілок і т. д.
Таким чином, конфлікти в суспільстві поділяються на чотири основні групи: економічні, політичні, соціальні та духовні. У кожній з названих груп залежно від тих чи інших факторів і умов виділяються конкретні види конфліктів. Наприклад, у групі економічних конфліктів можуть бути виділені внутрішні (що охоплюють конкретна держава) і зовнішні (міжнародні); великомасштабні та місцеві і т. п.
Дамо коротку характеристику кожній з чотирьох груп конфліктів у суспільстві.
Економічні конфлікти
Економічні конфлікти виникають між суб'єктами соціальної взаємодії на основі зіткнення економічних інтересів.
Економічні конфлікти - це протиборство суб'єктів соціальної взаємодії (націй, держав, класів і т. д.) на основі протилежних економічних інтересів, зумовлених становищем і роллю в системі суспільних відносин (відносин власності, влади, права і т. д.). Поняття економічного конфлікту означає не що інше, як боротьбу різних суспільних сил за вплив у сфері економіки: боротьбу за економічні ресурси, ринки збуту, пріоритет у виробництві товарів і т. д. Головним чинником, що визначає економічні конфлікти, є відношення власності, яке в тій або іншій формі знаходить своє втілення в суб'єктах соціальної взаємодії.
Основними суб'єктами економічних конфліктів є держави, економічні союзи, великі фінансові об'єднання, монополії і т. д.
Економічні конфлікти можуть виявлятися на макроекономічному та мікроекономічному рівнях і залучати до своїх орбіт тисячі і мільйони людей, політичні партії і держави.
Економічні конфлікти відрізняються і за формами свого прояву. Такими формами можуть бути: конкуренція, економічна блокада, ембарго, страйк та ін
Політичні конфлікти
Об'єктивні передумови виникнення політичних конфліктів ховаються у сфері політичних відносин, ядром яких виступають відносини влади.
Політичні конфлікти - це протиборство суб'єктів соціальної взаємодії (націй, держав, класів, політичних партій, громадських організацій і т. д.) на основі протилежних політичних інтересів, цінностей, поглядів і цілей, обумовлених положенням і роллю в системі влади.
Поняття політичного конфлікту означає не що інше, як боротьбу різних суспільних сил за вплив в інститутах державної влади (уряді, парламенті, місцевих і регіональних органах управління і т. п.). Інакше кажучи, основним предметом політичних конфліктів виступає державна влада. Бо тільки державна влада дозволяє реалізувати різні інтереси тих чи інших суспільних сил і не лише в політиці, а й в усіх інших сферах соціального життя.
Основними суб'єктами політичних конфліктів виступають: держави, міжнародні політичні союзи, політичні партії, організації та ін
Управління політичними конфліктами здійснюється на міжнародному, державному, регіональному та місцевому рівнях. Особливе місце в управлінні політичними конфліктами належить державі, міжнародним політичним організаціям, політичним партіям та іншим суб'єктам політичних відносин навідповідних рівнях.
Соціальні конфлікти
Об'єктивна основа виникнення соціальних конфліктів укладена в суперечностях соціальної сфери, основними характеристиками якої є: а) комплекс умов праці, побуту і дозвілля; б) ступінь доступності культурних благ та послуг (освіти, інформації, літератури, мистецтва і т. д.); в ) гарантії життєзабезпечення та безпеки, включаючи охорону здоров'я, соціальне забезпечення, працевлаштування, захист прав і гідності особи;
г) можливості соціальних переміщень і життєвого самовизначення (вибір професії, місця проживання і т. д.).
Соціальні конфлікти тісно пов'язані з економікою і політикою держави і виникають як результат порушення прав і гарантій громадян, прінадлежщіх до тих чи інших соціальних груп, ущемлення їх інтересів, пов'язаних із зазначеними характеристиками соціальної сфери. Основною формою прояву соціальних конфліктів є невдоволення громадян, їхній протест проти існуючої ситуації, яка склалася не з їхньої волі.
У цьому сенсі соціальні конфлікти відрізняються від інших конфліктів у суспільстві, в яких спостерігається активне протиборство зацікавлених суб'єктів соціальної взаємодії. Проте слід мати на увазі, що зростає невдоволення громадян у соціальній сфері може призвести до соціального бунту чи вибуху, який може придбати політичну спрямованість, пов'язана з поваленням існуючої влади.
Виходячи з вищесказаного, можна дати наступне визначення соціального конфлікту:
Соціальні конфлікти - це особлива форма протиборства громадян з владою, обумовлена утиском інтересів громадян, а також порушенням їх прав і гарантій у соціальній сфері.
Конфлікти в духовній сфері суспільства (духовні конфлікти)
Конфлікти в духовній сфері суспільства виникають на основі суперечностей, що складаються в процесі виробництва, розподілу і споживання духовних цінностей. Такі конфлікти охоплюють сферу суспільної свідомості, науку, релігію, літературу, мистецтво, а також ті соціальні інститути, які керують цими явищами.
Конфлікти духовної сфери - це протиборство суб'єктів соціальної взаємодії на основі протилежних інтересів і поглядів у процесі виробництва, розподілу і споживання духовних цінностей.
Суб'єктами конфліктів в духовній сфері можуть бути як окремі держави, міжнародні спільноти, соціальні групи, партії і т. д., так і окремі особи. Однією з істотних особливостей таких конфліктів є те, що вони зачіпають культуру народів, їх традиції та звичаї.
Конфлікти в духовній сфері дуже різноманітні. Найбільш поширеними і гострими з них є релігійні конфлікти, конфлікти у сфері мистецтва, а також ідеологічніконфлікти. Основними формами прояву таких конфліктів є: дискусії, критика, переслідування інакомислячих та ін Найбільш поширеною і гострою формою духовних конфліктів є ідеологічна боротьба.
Управління конфліктами в сфері духовних відносин передбачає всі види діяльності, пов'язані з прогнозуванням, попередженням, обмеженням і розв'язанням конфліктів. У процесі управління духовними конфліктами слід враховувати той факт, що такі конфлікти часто зачіпають культуру народів, їх традиції та звичаї, що додає їм особливу гостроту і затяжний характер. Дозвіл таких конфліктів можливе лише на основі взаємної поваги культурних і національних цінностей, визнання права кожного народу на свою культуру.
Конфлікти в сім'ї
Сімейні конфлікти є однією з найпоширеніших форм конфліктів. За оцінками фахівців, в 80-85% сімей відбуваються конфлікти, а в інших 15-20% виникають сварки з різних приводів. [5]
Унікальність сімейних відносин обумовлює не тільки специфіку виникнення і протікання конфліктів у сім'ї, але й особливим чином відображається на соціальному і психічному здоров'ї всіх її членів.
Сімейні конфлікти - це протиборство між членами сім'ї на основі зіткнення протилежно спрямованих мотивів і поглядів.
Сімейні конфлікти мають свої особливості, врахування яких необхідне при попередженні та вирішенні таких конфліктів.
1. Перш за все, сімейні конфлікти відрізняються особливим предметом, специфіка якого обумовлена унікальністю сімейних відносин. Найважливішою особливістю сімейних відносин є те, що їх основний зміст становлять як міжособистісні відносини (любов, кровну спорідненість), так і правові та моральнізобов'язання, пов'язані з реалізацією функцій сім'ї: репродуктивної, виховної, господарсько-економічної, рекреативної (взаємодопомога, підтримка здоров'я,організація дозвілля і відпочинку), комунікативної та регулятивної.
2. Сімейні конфлікти відрізняються і за причин. Найважливішими з них є:
• обмеження свободи активності, дій, самовираження членів сім'ї;
• поведінка, що відхиляється одного або кількох членів сім'ї (алкоголізм, наркоманія і т. д.);
• наявність протилежних інтересів, устремлінь, обмеженість можливостей для задоволення потреб одного з членів сім'ї (з його точки зору);
• авторитарний, жорсткий тип взаємовідносин склалися в сім'ї в цілому;
• наявність важковирішуваних матеріальних проблем;
• авторитарне втручання родичів у подружні відносини;
• сексуальна дисгармонія партнерів у шлюбі та ін При аналізі причин сімейних конфліктів важливо враховувати соціальні фактори мікро-і макросередовища. До факторів мікросередовища слід віднести: погіршення матеріального становища сім'ї; надмірну зайнятість одного або обох подружжя на роботі; неможливість нормального працевлаштування подружжя або інших членів сім'ї; тривала відсутність житла; відсутність можливості влаштувати дітей у дитячу установу й ін
3. Особливості сімейних конфліктів проявляються в їх динаміці, а також у формах протікання. У цілому динаміка сімейних конфліктів характеризується класичними етапами (виникнення конфліктної ситуації, усвідомлення конфліктної ситуації, відкрите протиборство, розвиток відкритого протиборства, розв'язання конфлікту і емоційне переживання конфлікту). Але такі конфлікти відрізняються підвищеною емоційністю, швидкістю протікання кожного з етапів, формами протиборства (закиди, образи, сварка, сімейний скандал, порушення спілкування і т. п.), а також способами їх вирішення (примирення, досягнення згоди, притирання відносин на основі взаємних поступок, розлучення та ін.)
4. Суттєвою особливістю сімейних конфліктів є і те, що вони можуть мати важкі соціальні наслідки. Нерідко вони закінчуються трагічно. Дуже часто приводять до різних захворювань членів сім'ї. Особливо важкі наслідки сімейні конфлікти мають для дітей.
Різноманіття сімейних конфліктів представлено в табл.1.
Кризові періоди в розвитку родини
При аналізі сімейних конфліктів, особливо подружніх, важливо враховувати кризові періоди в розвитку родини.
Перший кризовий період у розвитку сім'ї спостерігається в перший рік подружнього життя. У цей період відбувається адаптація подружжя один до одного. Вірогідність розлучень в цей період становить до 30% від загального числа шлюбів.