 |
|
Міжособистісна роль
Крім соціальних ролей, ми граємо ролі “міжособистісні”. У кож-
ного є коло людей, з яким він стикається з дня в день. Відносно однієї
людини я виступаю в ролі Друга, відносно іншого – в ролі Ворога.
Хтось для мене Підопічний, хтось Заступник, хтось Мучитель, хтось
Партнер, а хтось – предмет обожнювання. Розподіл міжособистісних
ролей між мною і кимось іншим пов’язаний з нашими почуттями один
до одного і з “передісторією” нашої взаємодії. Але оскільки ролі роз-
поділені, у мене є очікування до Івана Івановича, а у нього – до мене.
Міжособистісна роль – це та поведінка, яка очікується від мене іншою
людиною згідно зі сталими між нами відносинами. Якщо я нехтую
рольовими очікуваннями партнера, наші відносини міняються і між-
особистісні ролі розподіляються по-новому.
Вступаючи у спілкування з ким би то не було, ми повинні викону-
вати одночасно і свою соціальну роль, і міжособистісну. Причому на
першому плані – роль соціальна. І нерідко вони розходяться. Таке роз-
ходження між соціальною і міжособистісною роллю робить нас
“акторами мимоволі”. Неспроста соціологи так люблять посилатися на
Шекспіра: “Весь світ – театр”.
Крім соціальних і міжособистісних ролей, ми граємо ще
“внутрішньогрупові”. Наприклад, роль Лідера, роль Суперника або
Союзника.
Внутрішньогрупові й індивідуальні ролі. Власне “Я”
Внутрішньогрупова роль– це поведінка, яка очікується від ме-
не членами групи, куди я входжу, відповідно до репутації, що склалась
у мене в цій групі. Людина входить одночасно і послідовно у багато
груп. І в кожній з них її внутрішньогрупова роль може виявитися різ-
ною. Лідер в одному середовищі може вважатися Диваком в іншому
тощо.
Внутрішньогрупові ролі, що виконуються нами з дитинства, вирі-
шальним образом формують наш характер. Згідно “з теорією дзеркаль-
ного “Я” Чарльза Кулі, думка групи про суб’єкта формує у нього від-
повідне уявлення про себе, або “Я-образ”. Але ми, як вже говорилося,
належимо на кожному етапі життя до багатьох груп відразу. І тому в
нашій пам’яті відкладається цілий набір “Я-образів”. Поводитися від-
повідно до будь-якого з “Я-образів” – значить виявляти себе або грати
індивідуальну роль. Це та поведінка, яку я чекаю від самого себе
(згідно зі своїм авторитетом) за певних обставин, що відтворюють ми-
нулий досвід пристосування до соціального середовища (групи).
Безліч “Я-образів” віднесені в нашій голові до єдиного пункту:
самосвідомості. Вони ніби нанизані на одну вісь. З дитинства у нас
формується особлива психологічна інстанція, завдання якої – інтегру- вати різні “Я-образи”, нанизувати їх на цю вісь. Цю інстанцію можна
назвати “Психологічний автопортрет” – під таким ім’ям вона фігурує в
роботах грузинських психологів школи Узнадзе.
“Психологічний автопортрет” використовує два вельми цікаві
механізми для своєї інтегративної діяльності. Перший з них –
“витіснення”, другий – “компенсація”.
Витісненняполягає в тому, що з моїх “Я-образів” вилучається
все, що суперечить один одному або травмує моє самолюбство.
Компенсаціяполягає в тому, що суперечливі і травмуючі риси
моїх “Я-образів” стають несуперечливими завдяки моїй фантазії.
У відносинах, крім соціальної і міжособистісної ролі, я граю та-
кож внутрішньогрупову. При всьому цьому я граю і якусь зі своїх ін-
дивідуальних ролей, слідуючи певному “Я-образу”, що зберігається в
пам’яті. Більше того, ви вгадуєте інші мої “Я-образи” за інтонаціями,
за манерою рухатися, за костюмом тощо. І всі ролі, які я одночасно
виконую перед вами, складаються в мою актуальну роль, тобто роль,
вибрану мною для даного комунікативного акту.