Главная | Обратная связь

Особливості транспортування і госпіталізації

Транспортуваннюу стаціонар не належать хворі в стані глибокої (атонічної) комі з втратою реакції зіниць на світло, арефлексією, атонією м’язів, різкими порушеннями дихання і серцево-судинній діяльності, при клінічних явищ набряку легень і гострій коронарній недостатності, які не ліквідуються на фоні екстрених мір, при розвитку інсульту у онкологічних хворих, у людей з психічними порушеннями старечого віку.

Для цих хворих при можливості застосовують «стаціонар на дому».

Транспортування повинно проводитися обережно, краще безпересадочним транспортом. Якщо треба робити пересадки, то переносити хворого на одних носилках. Вибрати короткий шлях, оберігати голову від поштовхів і різких змін її положення. Водний транспорт застосувати можливо, але в тиху погоду. При застосування повітряного транспорту – висота польоту не повинна перевищувати 3000 м.

 

 

Легенева кровотеча

Легенева кровотеча може спостерігатися при:   · туберкульозу, · раку, · абсцесі, · гангрені, · інфаркті легень, · бронхоектатичній хворобі.   Легенева кровотеча супроводжується   · Кашлем,   · Виділенням із дихальних шляхів яскраво-червоної, пінистої крові (з пухирцями повітря).   · Унаслідок затікання крові в нижні відділи легень може виникнути відчуття тепла в уражений половині грудної клітки.   · При масивній кровотечі і потрап-лянні крові у верхні дихальні шляхи можлива асфіксія.

Перша допомога при легеневій кровотечі · Заспокоїти хворого (хвилювання, як і фізичне напруження, може посилити кровотечу), · Надати йому положення напівсидячи, що полегшує відхаркування, · Дати лоток для відкашлювання харкотиння, · Заборонити розмовляти. · Викликати лікаря. · На грудну клітку покласти холод (міхур з льодом, холодний компрес). · Заборонити споживання гарячої їжі. · Рекомендується холодне пиття: розчин кухонної солі (1 ст. ложка на склянку води) по 1 ст. ложці, · відвар кропиви по півсклянки щогодини. · За призначенням лікаря проводять кровоспинну терапію: амінокапронова кислота (100 мл 5% розчину в/в краплинно), кальцію хлорид (10 мл 10% розчину в/в повільно), дицинон (етамзілат 2 мл 12,5% розчину в/м, або в/в). · За показанням проводять протишо-кову терапію. · Хворого в положенні напівсидячи, обережно, без тряски. · Госпіталізують у торакальне або хірургічне відділення.

 

 

Тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА) – синдром, що виникає внаслідок закупорювання стовбура, відгалужень леге-невої артерії тромболітичними масами. Етіологія і патогенез. Факторами, що сприяють розвиткові тром-боемболії легеневої артерії, є ушкодження і захворювання судин (тромбофлебіт, флебо-тромбоз нижніх кінцівок і таза), травми і хірургічні операції, серцево-судинна пато-логія, злоякісні пухлини, літній вік та зага-льний атеросклероз, збільшення маси тіла. Клінічні форми перебігу · Найгостріший(іноді блискавичний з летальним кінцем) · Гострий (триває 3-5 діб). · Підгострий затяжний (триває декілька тижнів). · Хронічний рецидивуючий (характеризується ремісіями різної тривалості та рецидивами). Клінічні синдроми ГДН (гостра дихальна недостат-ність): · відчуття браку повітря, · задишка (в дихальному акті беруть участь допоміжні м’язи), · кровохаркання, шум тертя плеври. виражений ціаноз обличчя і верхньої частини тулуба. Гостра серцево-судинна недостат-ність: · виражена тахікардія, аритмія, · набрякання шийних вен, · збільшення печінки, підвищення АТ, ознаки гострої коронарної недостат-ності: (ритм галопу, а над легеневою артерією – акцент ІІ тону і систолі-ний шум), · підвищення ЦВТ, розширення меж серця праворуч, · набряк легень. У хворих з масивною емболією прогресую-че погіршення серцевої діяльності закінчу-ється припиненням кровообігу.

Больовий синдром Найчастіше виникає раптово, за типом удару кинджалом у верхню частину груд-ної клітки. Він зумовлений гострою коро-нарною недостатністю, розширенням леге-невої артерії та її відгалужень, правого шлуночка. Церебральнийсиндром: · оглушення, а в деяких випадках – непритомність, · судоми, зумовлені гіпоксією, набряком мозку. Невідкладна допомога Якщо виникає підозра на наявність тромбо-емболії легеневої артерії, медична сестра або фельдшер повинні терміново розпочати інгаляцію 100% кисню крізь маску або носовий катетер, а вразі різкого погіршення загального стану (зростанні серцево-судин-ної та дихальної недостатності) – підготу-вати всі необхідні засоби для інтубації трахеї, переведення хворого на ШВЛ та проведення СЛЦР. Для ліквідації больового синдрому в/в 1-2 мл 0,005% розчину фентанілу і стільки ж 0,25% розчину дроперидолу, або промедол. Під час збудження вводять 1-2 мл сибазону. При серцевої недостатності – · серцеві глікозиди (строфантин К), · сечогінні засоби (фуросемід), глюкокортикоїди, · симпатоміметики (дофамін або нора- дреналін, ангіотензинамід, ізадрин на 250 мл фізрозчину). У разі припинення серцевої діяльності проводять реанімацію. Усім хворим з підозрою на тромбоемболіч-ні ускладнення терміново проводять антикоагулянтну та фібринолітичну терапію. В/в вводять гепарин (10 000 – 15 000 ОД одноразово), 10-15 мл 2,4% розчину еуфі-ліну, 400 мл реополіглюкіну. За можливості гепарин вводять із фібрино-лізином або ліпше – зі стрептокіназою, стрептодеказою або циліазою.

Набряк легень

Набряк легень – це тяжке ускладнення самих різних захворювань, які пов’язані з надмірним пропотіванням тканинної рідини на поверхню дифузної альвеолярно-капілярної мембрани легень.

Причини

• Ускладнює захворювання системи кровообігу – клапанні пороки лівого серця, кардіосклероз, ішемічну хворобу серця з її крайнім проявленням – інфарктом міокарда, гіпертонічну хворобу, а також декомпенсацію серцевої діяльності іншої патології.
• На фоні захворювань і травм ЦНС – черепно-мозкової травми, внутрішньо мозкових крововиливів, тромбозу або емболії мозкових судин, епілепсії, набряку мозку та інш.
• Ускладнює захворювання дихального апарату – прогресуючу пневмонію, емболію малого круга кровообігу, тяжку травму грудної клітки, асфіксію та інш.
• На фоні ураження електричним струмом.
• При уремії.
• При деяких отруєнь, зокрема хлоридом амонію, закисом вуглецю, окислами азоту, парами кислот.
• Ускладнює ендокринні захворювання – гіпертиреоз, феохромоцитому.

Патофізіологічна суттєвість набряку легень полягає у посиленому притоці рідини у легеневу тканину, який не урівнюється її зворотним всмоктуванням у судинне русло. При цьому білковий транссудат крові і легеневий сурфактант на такому фоні легко переходять у отвір альвеол, змішуючись там з повітрям і утворюють стійку піну, яка заповняє повітряносні шляхи, заважаючи доступу кисню у газообмінну зону легень і до альвеолярно-капілярної мембрані. Це явище супроводжується порушенням оксигенації крові в легенях і гіпоксією, яка, у свою чергу, ускладнює перебіг основного захворювання і за механізмом «порочного кола» може обумовити прогресування набряку легень.

Найбільш частим пусковим механізмом розвитку набряку легень є так званий гемодинамічнийфактор, який полягає у збільшенні фільтраційної поверхні легеневих капілярів (внаслідок їх підвищеного кровонаповнення і розтягнення), а також у підвищенні гідростатичного тиску у малому колі.

У свою чергу, цей гемодинамічний фактор може проявитися у результаті порушення відтоку крові із малого кола внаслідок утруднення просування крові при стенозі мі трального клапану, послаблення м’яза лівого шлуночку на фоні вираженого стенозу аортального клапану але тяжкої системної артеріальної гіпертензії, інфаркту міокарда або запальних захворювань серця. Іноді утруднення відтоку крові із малого кола може бути обумовлене стисненням легеневих вен пухлинами переднього середостіння або розвитком стискаючого перикардиту.

Геодинамічний фактор набряку легень може проявитися і при збільшенні притоку крові до малого кола. Головною причиною такого розладу є розвиток будь-якої стрес орної ситуації , яка супроводжується гіперкатехоламінемією і пере розподіленням крові із великого кола у малий. Посилений притік крові може бути обумовлений і надмірним викидом крові із великого кола у малий при природжених вадах серця (відкритому артеріальному протоку, дефектах міжшлуночкових перегородок), а також надмірним введенням рідини при серцевої недостатності.

Висновок: будь-які міри, які сприяють відтоку крові від легень або обмежуючи притік до них, можуть сприяти розв’язанню набряку легень.

Інший фактор формування набряку легень – це підвищення проникності легеневих мембран. Обумовлене гіпоксією, виділенням біологічно активних речовин, які підвищують тканинну проникність (гістамін, ацетилхолін, гіалуронідаза та інш.), дією бактеріальних та вірусних токсинів, механічним розтягненням легеневих капілярів, дією кислот або отруйних речовин.

Розвитку набряку легень може сприяти зниження онкотичного тиску крові, яке виникає в умовах аліментарних порушень, запальних, онкологічних та інших захворюваннях, які приводять до гіпопротеїнемії і гіпоальбумінемії.

Інший фактор – збільшення загальної кількості рідини в організмі, при порушеннях функції нирок, серцевій недостатності і зливній пневмонії.