Главная | Обратная связь

Структура неповнодоступного включення

Неповнодоступне включення (НВ) ліній – це простий та економічний спосіб об’єднання дрібних повнодоступних пучків в один великий неповнодоступний, дозволяючий підвищити використання ліній і скоротити їх число. Найбільше розповсюдження цей спосіб отримав в електромеханічних АТС, побудованих на шукачах або з’єднувачах малої ємності. В системах мобільного зв’язку принципи НВ використовують при динамічному розподілі каналів між стільниками.

Неповнодоступная комутаційна система (КС) складається з gнавантажувальних груп – повнодоступных КС на nвходів і D виходів – та схеми неповнодоступного включения v ліній, яка в електромеханічних АТС звичайно виконується на проміжному щиті (ПЩ). В такій КС кожному з N входів доступні не всі v, а лише частина підключених ліній D, хоча разом усі входи можуть використовувати всі лінії (рис. 7.1). В симетричних неповнодоступних КС число входів n и число виходів Dв усіх групах однакове, а в асиметричних обидва параметри або один з них різняться для різних груп. Параметр D називають доступністю групи. Він визначає число ліній або каналів, доступних будь-якому входу групи.

Для організації НВ слід певним чином підключити v ліній до поля з gDвиходів, утвореного усіма навантажувальними групами. При заданих параметрах g, D і v можна побудувати багато схем НВ, різних за пропускною здатністю, складністю монтажу на ПЩ і можливістю зміни параметрів схеми без її значних переробок.

Необхідною умовою для побудови схеми НВ є нерівність

D < v< gD. (7.1)

При крайніх значеннях v=D і v=gD утворюється відповідно одне або gсамостійних повнодоступних включень. Іншою обов’язковою умовою утворення НВ є наявність зв’язків (напряму або через інші групи) між будь-якими двома навантажувальними грппами. Тобто, схема НВ має бути єдиним цілим.

Важливою характеристикою НВ є коефіцієнт ущільнення γ, рівний відношенню ємності поля виходів до числа підключених ліній:

. (7.2)

Якщо Dхарактеризує число ліній, підключених до виходів однієї групи, то γ вказує, скількі в середньому виходів різних груп підключено до однієї лінії. З ростом D і γ пропускна здатність НВ збільшується, хоча і в різному ступеню. Значення γ звичайно вибирають у межах 2…4, інодіа до 5…6. Подальше збільшення γ лише ускладнює схему НВ, практично не впливаючи на її пропускную здатність. При γ<2 через скорочення числа зв’язків між групами пропускна здатність НВ різко падає.

Потрібне γ підбирають, збільшуючи або зменшуючи число груп g. На вартість КС це мало впливає. Зміна доступності навпаки, суттєво впливає на вартість і пропускну здатність КС. Наприклад, для одноланкових навантажувальних груп число точок комутації (ТК) в КС (див. рис. 7.1). Загальна вартість КС

, (7.3)

де – умовна вартість одної лінії в ТК. Тобто, переходити від доступності D1 доD2 доцільно, якщо економія на числі ліній більше затрат на збільшення доступності .

На практиці приміняють два способи утворення НВ – ступеневий і рівномірний. При ступеневому НВ число виходів навантажувальних груп, що обслуговуються однією лінією, різне і монотонно зростає зі збільшенням номера вихода (рис. 7.2). При рівномірному включенні число виходів, що обслуговуються однією лінією, однакове для всієї схеми (при ццлому γ) або відрізняється на одиницю (рис. 7.2, е).

Ступеневі НВ використовуються в АТС ДШ. Це обумовлено послідовним зайняттям вільних виходів і, відповідно, нерівномірним розподілом навантаження по виходам навантажувальних груп. В АТСК, де використання будь-якого вихода групи однакове, використовуються рівномірні НВ.

При рівномірному НВ кожна з ліній обслуговує виходів навантажувальних груп, а кожна з ліній – виходов, де – ціла частина числа . Тоді справедливе співвідношення:

. (7.4)

Разділивши обидві частини (7.4) на v, отримаємо:

. (7.5)

Таким чином, для визначання значень и величину слід представити у вигляді цілої та дробної частин, не скорочуючи останню.

Для ступеневих НВ визначання числа навантажувальних груп, що обслуговуються однією лінією, дешо складніше, оскільки не існує загального для всіх схем і всього діапазона втрат оптимального (по пропускної здатності) розподілу ліній по виходам навантажувальних груп. Ступеневі НВ можуть мати більшу пропускну здатність, ніж рівномірні, тільки в області малих втрат і при послідовному занятті виходів. При збільшенні втрат перевага поступово переходить до рівномірних схем. При обслуговуванні нестаціонарного або асиметричного навантаження перевага рівномірних НВ відчувається раніше.

При складання рівномірних і ступеневих схем приміняють три види включення ліній: пряме, перехвачене та з ссувом. При прямому включенні об’єднуються одноіменніе виходи сусідніх навантажувальних груп (рис. 7.2, а). При перехваченому включенні виходи кожної групи з’єднуються по можливості рівноміно з одноіменними виходами решти груп. На рис. 7.2 перехвачене включення показано на III-VI виходах навантажувальних груп. При цьому виходи першої групи з’єднані двічі з виходами другої групи і по одному разу з виходами третьої й четвертої груп. Аналогічно рівномерно з’єднуються виходи решти груп. Іноді помилково до перехвачених включень відотносять схеми, подібні до зображеної на рис. 7.2 б. Але це – схема прямого включення, бо вона відрізняється від схеми на рис. 7.2 а тількі номерами поєднуваних груп.

Пряме включення використовується при побудові ступеневих схем, перехвачене – ступеневих і рівномірних. Перехвачене включення краще прямого поєднує виходи груп в єдину схему. Однако для нього потрібні ПЩ. Безпосередньо в монтажних полях стативів (блоків) можна виконати тільки пряме включення.

При включенні з зсувом виходи однієї групи поєднуються з різноіменними виходами інших груп. При цьому зсув може виконуваться одночасно з перехватом (рис. 7.2 г, е) і без перехвату (рис. 7.2 д). При виконанні зсуву з перехватом найчастіше використовують циклічні схеми. В такій схемі всі групи та всі лінії перебувають в однакових умовах і зсув нумерації груп по кільцу (циклу) фактично не змінює схеми. Найбільш розповсюдженим типом циклічних схем є циліндр (рис. 7.2 г, е). Для циліндра обов’язкова рівність v = g і, відповідно, γ = d, де d – розмір циліндра, g – число охоплених виході в кожній навантажувальній групі. Циліндр різміра d називається d-кроковим.

Крім розміра циліндр характеризується нахилом. На рис. 7.2 е зображена рівномірна схема, що складається з п’яти двохкрокових циліндрів, при чому нахил першого дорівнює одиниці, другого – двом, третього – трьом, четвертого – знову одиниці, і т.д. На рис. 7.2 г показана ступенева схема, що містить два однокрокових циліндра (подібний термін зручний для загальності), два двохкрокових і один чотирьохкроковий. Нахил в чотирьохкроковому циліндрі характеризується треьома параметрами, рівними відповідно одиниці, двом і трьом. Взагалі, нахил будь-якого d-крокового циліндра характеризується d–1 параметром. Кожний параметр нахилу визначається як різниця між послідовними номерами навантажувальних груп, виходи яких підключаются до однієї лінії.