 |
|
Законна сила судового рішення 7 страница
Право подати заяву про обмеження дієздатності фізичної особи чи визнання її недієздатною надано також психіатричним лікувальним закладам. Ураховуючи, що правовий статус закладів, які здійснюють медичні послуги (публічні юридичні особи), котрі не виконують функ-
' Конституційний Суд України. Рішення, висновки 1997-2001 [Текст] : у 2 ки. Кн. 1. - К. : Юрінком Інтер. 2001. - С 398-399, 404.
Глава XXXI. Справи про зміну правового статусу фізичної особи...
ції державного управління, визначається як організаційний, то, на наш погляд, недоцільно залишати за ними це право.
Коло осіб, які можуть бути заявниками у справах про обмеження цивільної дієздатності, визнання фізичної особи недієздатною, визначено законом і має виключний характер. У зв'язку з цим при відкритті провадження у таких справах має враховуватися імперативний характер ст. 237 ЦПК, яка має застосовуватися в межах її обсягу відповідно до загальних правил цивільного процесу. Виходячи з цього, у випадках звернення до суду особи, яка не має такого права, суд повинен відмовити у відкритті провадження у справі.
Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною повинна відповідати як загальним вимогам, передбаченим у ст. 119 ЦПК, так і спеціальним, які містяться у ст. 238 ЦПК.
У заяві про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи мають бути викладені обставини, що свідчать про психічний розлад, істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, чи обставини, що підтверджують дії, внаслідок яких фізична особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, ставить себе чи свою сім'ю та інших осіб, яких ця особа за законом має утримувати, у тяжке матеріальне становище. Доказами, що підтверджують ці обставини, можуть бути показання свідків, акти міліції і громадських організацій, акти адміністрації про усунення від роботи у зв'язку з появою в нетверезому або наркотичному стані, документи про прибуток сім'ї і кількість її членів, а також інші матеріали.
У заяві про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавлення її цього права повинні бути викладені обставини, що свідчать про негативні матеріальні, психічні чи інші наслідки для неповнолітнього здійснення ним цього права.
У заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути им кладені обставини і докази, які підтверджують хронічне стійке психічне захворювання, внаслідок чого особа не може розуміти знамення своїх дій та керувати ними. Такими доказами можуть бути виписки з історії хвороби, довідки про стан здоров'я, видані лікувально-профілактичними закладами, показання свідків, які під-і нерджують вчинення особою дій, що не властиві психічно здоровій і юдині, та ін.
Частина друга. Провадження у суді першої інстанції
Відповідно до ст. 239 ЦПК суд за наявності достатніх даних психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встанон і ня її психічного стану судово-психіатричну експертизу. У виня і мін випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі и обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатну явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засід ні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про приму ве направлення фізичної особи на судово-психіатричну експері іп\
Порядок призначення й проведення судово-психіатричної експ тизи та дослідження висновку експерта регулюються статтями 143 І 189 ЦПК, а також Правилами проведення судово-психіатричної о пертизи (наказ Міністерства охорони здоров'я України від 8 жо 2001 р. № 219/6507). За наявності достатніх даних для призначсм експертизи постановляється ухвала, в якій на вирішення експер суддею повинні бути поставлені такі запитання: 1) чи має громадян психічну хворобу; 2) чи розуміє він значення своїх дій і чи може ке вати ними? У виняткових випадках, коли громадянин явно ухиляві від проходження експертизи, ухвалою суду він може бути направ. їси на експертизу в примусовому порядку. Причому в судовому засідан повинен брати участь лікар-психіатр (ч. 2 ст. 239 ЦПК України).
Зміст ч. 2 ст. 239 ЦПК України підлягає тлумаченню з точки ю того, якою мірою закріплений у ній припис можна розглядати викл но як примусове призначення судово-психіатричної експертизи. у тім, що громадянин може сам наполягати на проведенні експерт або може не дати згоду на її проведення. Відповідно до Конститу України жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана дичним, науковим чи іншим дослідам (ст. 28 Конституції Україн Крім того, відповідно до ст. 64 Конституції України конституці права і свободи людини і фомадянина не можуть бути обмежені, кр випадків, передбачених Конституцією України.
У зв'язку з можливістю направлення на судово-психіатричну с пертизу в примусовому порядку та оцінкою судом висновку експе (експертів) має значення оцінка адекватних методів лікування та стосування тих чи інших медичних засобів. Європейський суд з п людини розглядає примусове застосування медичного заходу у конт сті дотримання ст. З (заборона нелюдського і такого, що приниж гідність, поводження) та п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав л дини та основоположних свобод (право на справедливий судовий р гляд). Типовою щодо цього стала справа Яллох протії Иімеччин
Глава XXXI. Справи про зміну правового статусу фізичної особи...
ь цієї справи полягає у тому, що 29 жовтня 1993 р. поліцейські цивільному» арештували Абу Бакаха Яллоха, громадянина Сьєрра і)ііс. Приводом стала його підозра в торгівлі наркотиками: поліцей-кі помітили, як Яллох вийняв із рота два маленьких пластикових кети, які обміняв на гроші. Під час арешту Яллох проковтнув ще ми пакет, який тримав у роті. Для того щоб дістати пакет, уповноважений прокурор наказав засувати до Яллоха фармацевтичний препарат («блювотний засіб»). ли доставлений у лікарню Яллох відмовився добровільно прийняти спарат, четверо поліцейських застосували силу, а лікар ввів йому іс спеціальну трубку і влив розчин, що викликає блювоту. Лікар ож ввів йому апоморфін (різновид морфіну). Унаслідок викликаної ювоти заявника із шлунка вийшов пакет з кокаїном масою 0,2182 г. Згодом лікар визнав стан здоров'я заявника як задовільний для три-іііїм його під вартою. Через дві години після застосування препарату вник, який не володів німецькою мовою, сказав поліцейським лама-ю англійською, що через надмірну втому він не здатен зробити заяву і) правопорушення, в якому його підозрювали. ЗО жовтня 1993 р. Ял-ха було обвинувачено в торгівлі наркотиками.
Суд погодився з позицією заявника. Він ухвалив, що німецька влада
рушила ст. З («нелюдське і таке, що принижує гідність, поводження»)
. 1 ст. 8 («право на справедливий судовий розгляд») Конвенції.
1 Іаголошуючи, що Конвенція в принципі не забороняє застосуван-
примусових медичних препаратів при розслідуванні правопорушень,
З підкреслив, що порушення недоторканності особи з метою отри-
іиія доказів має бути суворо регламентоване.
Суд визнав легітимний інтерес державної протидії шкоді від нар-
иків. Водночас він вказав на необхідність зважати на масштабність
оди, заподіюваної вуличними торговцями. Так, Суд відзначив оче-
ШІСТЬ (для поліцейських) того, що вуличний торговець, утримуючи
ркотики в роті, не міг їх пропонувати на продаж у великому обсязі.
•д не погодився з тим, що примусове застосування медичного пре-
рату було «винятково необхідним» для одержання доказу. Його
жна було отримати і менш шкідливим для недоторканності особи
особом.
Суд також погодився з тим, що заявник відчував і зазнав принижен-
і страждання, коли до нього застосовувалися примусові заходи.
Загалом Суд визнав, що німецька влада використала засоби «сер-
жого втручання у фізичну та ментальну недоторканність» заявника.
Частина друга. Провадження у суді першої інстанції
Оскільки обставини щодо застосування медичного препарат р далися в контексті ст. З Конвенції, Суд не розглядав заяву в ЮОІ ст. 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного жи 111 наголосив, що навіть якщо влада не мала наміру завдати біль і дання Яллоху, доказ було одержано у спосіб, який порушує одні воположних прав, гарантованих Конвенцією. Отриманий и>\ вирішальним для його засудження. На думку Суду, інтерес ськості в засудженні цього заявника не міг виправдати спосої буття доказу в кримінальному процесі. Тому використанії:! кі| одержаного шляхом примусового застосування «блювотною 11; ту» до заявника, кваліфікує судовий розгляд його кримінальної як «несправедливий».
Суд погодився з аргументом заявника про те, що примусонии і використання доказу в кримінальному процесі обмежило йоі не інкримінувати себе у вчиненні злочину, що є порушенням права на справедливий судовий розгляд.
Суд зазначив, що у «більшості німецьких земель, а також ИрМ мні у переважній більшості держав — членів Ради Європи вла [в мується від примусового використання блювотного препарат) думку Суду, засвідчує, що він «...вважається таким, що спричи ризик здоров'ю». Суд і представники Яллоха також відзначили іцо засіб спричинив чи міг спричинити смерть, принаймні, двох о< іб меччині. За словами представника Німеччини А. Віттлііп Фоі відтепер Німеччина «не застосовуватиме цей препарат щодо торі наркотиками»1.
Психіатрична експертиза, відповідно до Правил проведення і \ і психіатричної експертизи, може проводитись амбулаторно, сі а ціп
но, у судовому засіданні. Предметом експертизи є визначеній
ного стану осіб, яким призначено експертизу, у конкретні промі часу і відносно певних обставин, що становлять інтерес для і
Судово-психіатрична експертиза є необхідною для з'ясування ріїв недієздатності. Спеціальні пізнання потрібні не тільки для лення наявності психічного захворювання або психічного розлад) дичний критерій), а й для з'ясування здатності громадянина розуміти дії або керувати ними (юридичний або психологічний критерій).
Цивільне процесуальне законодавство передбачає певні особлни
ті розгляду справ про обмеження цивільної дієздатності фізичіш
1 Бігун, С «Яллох проти Німеччини», або Як двоє німецьких юристів білі.11 к І ' доводили порушення Німеччиною прав людини у справі про примусове іаі медичного засобу [Текст] / С Бігун // Юрид. газ. - 2006. - № 14 (74). - С. 19
І»
XXXI. С правії про зміну правового статусу фізичної особи...
шпиня фізичної особи недієздатною. Згідно зі ст. 240 ЦПК для
• ния правильного розгляду справ про обмеження цивільної
• и фізичної особи чи визнання її недієздатною закон вимагає
і тої участі в судовому засіданні заявника та представників
(піки та піклування. З урахуванням цього при підготовці спра-
ионинен забезпечити їх участь у процесі, оскільки їх неявка шкодою для проведення судового розгляду та підставою для И шия рішення, ухваленого без участі зазначених органів.
н опіки і піклування відповідно до ч. З ст. 45 ЦПК України подає
• і ні висновок по справі з метою здійснення покладених на них
іи і а для захисту прав громадянина, стосовно якого розгляда-
I права про визнання його обмежено дієздатним чи недієздатним.
I нюні цю до ч. 1 ст. 240 ЦПК питання про виклик особи, щодо
і ія іається справа про визнання недієздатною, вирішується
випадку судом з урахуванням стану її здоров'я.
пранії про визнання фізичної особи обмежено дієздатною повинні
і ітися за загальними правилами за участю цієї особи. Оскільки
і і м ж'я — це оціночне поняття, то при вирішенні питання про явку
іоС) і\ мова повинна йти про фактичну можливість особи з'явитися
ідання, а також про змогу особисто дати пояснення по справі.
м 11 и и їм судне може вирішити самостійно без висновку експерта.
• праві Європейського суду з прав людини «Вінтерверп
mi. rwcrp) проти Нідерландів», ухвалюючи рішення від 24 жовтня
р Суд виходив із того, що у справах осіб, які страждають пси-
I і»младом, національні суди мають певну свободу розсуду, на-
1і і нони можуть застосовувати процесуальні заходи для забез-
ин належного відправлення правосуддя, захисту здоров'я відпо-
II и оби тощо, які, проте, не повинні зачіпати саму сутність права
ииі справедливий судовий розгляд. У зв'язку з цим Європейський
прав іюдини визнав невиправданим рішення судді розглянути її підставі письмових доказів, за відсутності громадянина і без купання його доводів та визнав, що в даному розгляді мало ці порушення принципу змагальності, а отже, порушення ст. 6
пні про захист прав людини і основоположних свобод'.
1 пранії про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи
...... шм фізичної особи недієздатною, як зазначалося, суд розглядає
Ниніерверп (Winterwerp) против Нидерландов» [Текст]: Решение Европейско-м по правам человека от 24.10.1979 г. // Европейский суд по правам человека. 1МЫС груды : в 2 т. Т. 1. - М. : НОРМА, 2000.
Частина друга. Провадження у суді першої інстанції
за участю представника органу опіки та піклування (ч. 1 ст. 240 Недотримання цих вимог процесуального закону призводим, і сування судових рішень1.
При розгляді справ про визнання фізичної особи обмс здатною чи недієздатною актуальним є питання щодо можли відмови заявника від своїх вимог і наслідків такої відмови.
Вважаємо, що при вирішенні цього питання необхідно вих з того, що право на відмову від заяви є похідним від права на її ми ня. Оскільки право на подання заяви про визнання фізичної 01 обмежено дієздатною чи недієздатною надано певному колу очи має персоніфікований щодо кожного суб'єкта характер і є рійним обсягом, у тому числі з точки зору його здійснення. Така харак гер тика цього права дозволяє зробити висновок про те, що і відмові заяви за цією категорією справ має автономний характер. Це озні що відмова від заяви здійснюється у загальному порядку і у ним її прийняття судом провадження у справі припиняється.
Заявник у справі про обмеження цивільної дієздатності фізич особи чи визнання фізичної особи недієздатною судові витрати і п вадження справи не сплачує, їх відносять за рахунок держави.
Суд, установивши, що заявник діяв недобросовісно, без достат для цього підстави, стягує із заявника всі судові витрати.
За результатами розгляду справи про обмеження цивільної діє ності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною суд лює рішення.
Частина 1 ст. 241 ЦПК встановлює вимоги щодо змісту резолюти частини судового рішення по справах про обмеження цивільної ді ності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною. За н ності підстав суд обмежує дієздатність фізичної особи, визнає фізи особу недієздатною. Крім того, суд встановлює над такими особами клування або опіку, а також призначає піклувальника чи опікуна.
Слід зазначити, що специфічні повноваження суду щодо встан лення опіки чи піклування та призначення опікуна або піклувальн мають характер ad hoc (випадковий) для даного випадку. При цьо функції опіки та піклування залишаються за органами опіки та пі; вання, у тому числі щодо осіб, які обмежені у цивільній дієздатн або визнані недієздатними судом.
Важливою гарантією захисту прав осіб, обмежено дієздатних визнаних недієздатними, є встановлений частинами 3 та 4 ст. 241
1 Рішення Верховного Суду України [Текст]. - К., 2001. - С. 56. 722
Mil lit
І .шва XXXI. Справи про зміну правового статусу фізичної особи...
\ іок скасування обмеження дієздатності чи недієздатності і по-- нііч їх дієздатності.
І і кування рішення суду про обмеження цивільної дієздатності мож-»иіп. .і) у випадку одужання фізичної особи або такого поліпшення її
| N |
ріпою стану, що відновило в повному обсязі здатність усвідомлюва-п.ічсння своїх дій та керувати ними; б) за наявності достатніх даних, щ і. ні ічать про припинення особою зловживання спиртними напоями, • 11 г і ними речовинами або наркотичними засобами; в) у випадках, коли означеної особи припинила існувати (смерть, розірвання шлюбу), н -м\ не стало й обов'язку надавати кошти на її утримання. І Іоновлення фізичної особи в цивільній дієздатності можливе тіль-іи ія проведення судово-психіатричної експертизи, яка признача-і ш ухвалою судді, і лише за наявності висновку експерта про
■н.... с поліпшення стану її здоров'я або одужання.
Ііпання про поновлення фізичної особи в цивільній дієздатності І и її чається судом в окремій справі за місцем проживання особи, яка і обмежена у цивільній дієздатності або визнана недієздатною, і\ом скасування відповідного рішення суду.
І [раво на порушення справ про поновлення цивільної дієздатності
фі пічної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, надане її
і\ пальнику, членам сім'ї, органу опіки та піклування, а також, що
г, же важливо, самій особі, яка була обмежена в цивільній дієздатнос-
и Що стосується права на порушення справ про поновлення цивільної
іашості фізичної особи, яка була визнана недієздатною, то тут за-
■ іавець надає таке право тільки опікуну, органу опіки та піклуван-
ім На нашу думку, в даному випадку таким правом можуть бути наді-
Ц мі і члени сім'ї.
Гакі справи розглядаються з обов'язковою участю представників Dpi піу опіки та піклування.
U і дно з ч. 5 ст. 241 ЦПК рішення суду після набрання ним законної
..... надсилається органу опіки та піклування.
——— § 2. Розгляд справ про надання
неповнолітній особі повної цивільної дієздатності
Чинним ЦПК України до судової юрисдикції віднесені справи про н і ілння неповнолітній особі повної цивільної дієздатності, що є ноно у вітчизняному законодавстві. Закріплення процедури їх роз-
Частина друга. Провадження у суді першої інстанції
гляду в порядку окремого провадження обумовлене матері правовою природою цих справ. Предметом судового розгляду у вах про надання неповнолітній особі повної цивільної дієзд є вимога щодо зміни правового статусу особи, не пов'язана із в ням спору про право, що виключає їх розгляд за правилами по ю провадження (ч. 6 ст. 235 ЦПК).
Легальна формула цивільної дієздатності закріплена в законі. но зі ст. ЗО ЦК цивільну дієздатність має особа, яка усвідомлю' і чення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатніс і н і -1 є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і стійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створюй. себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести ви дальність у разі їх невиконання. Виходячи з цього, цивільну ді ність слід розуміти як відповідний правовий стан фізичної ОС обумовлений сукупністю притаманних їй певних властивої-u м свідчать про її здатність своїми діями набувати для себе цивільні і \ 11 і самостійно їх здійснювати, а також своїми діями створювати для і' цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповіла і ми у разі їх невиконання. Саме такий підхід до розкриття правової н|< роди та сутності цивільної дієздатності дозволяє ставити питання пі наявності або відсутності у фізичної особи обсягу, підстав та пор її набуття та обмеження.
За загальним правилом повної цивільної дієздатності згідно з ї ним законодавством набуває фізична особа, яка досягла повію. 11 тобто вісімнадцяти років (ст. 34 ЦК). В окремих випадках закон пе бачає набуття особою повної цивільної дієздатності до досягнення н повноліття. Так, відповідно до ч. 2 ст. 34 ЦК у разі реєстрації шл фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної циві ної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. Крім того, згідно з ч ст. 35 ЦК фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, за наявно письмової згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника або орг опіки та піклування може бути зареєстрована як підприємець. У цьо разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моме державної реєстрації її як підприємця. Проведення окремої проце" надання особі повної цивільної дієздатності в цих випадках закон встановлює.
Водночас повна цивільна дієздатність може бути надана особі досягнення нею повноліття уповноваженими органами на підставі в порядку, передбачених законом, тобто шляхом проведення відпов
І піка XXXI. Справи про гиіпу правового статусу фізичної особи...
і пгдури в судовому або позасудовому порядку. Так, згідно з ч. 1 11К повна цивільна дієздатність може бути надана особі, яка до-
|...... сі падцяти років і працює за трудовим договором, а також не-
іін п і пій особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. її і і.ііиія повної цивільної дієздатності із зазначених у законі під-і« і пікііюється органами опіки та піклування або судом. Органи і п її піклування вирішують питання щодо надання неповнолітній
...... овної цивільної дієздатності, якщо на це є письмова згода бать-
ііі і юнлювачів) або піклувальника. Відмова органу опіки та піклу-
иаданні неповнолітній особі повної цивільної дієздатності
І бути оскаржена за правилами адміністративного судочинства.
.і и нідсутності такої згоди заінтересована особа може звернутись
нмої ою про надання їй повної цивільної дієздатності до суду
142 ЦПК, ч. 2 ст. 35 ЦК).
111 і и одою батьків щодо надання неповнолітньому повної цивільні ідатності слід розуміти згоду обох батьків (матері та батька), ну в письмовій формі, за умови, що обидва живі та ніхто з них [10 давлений батьківських прав. Отже, згоди батьків немає, якщо «'піп із батьків заперечує проти надання неповнолітній особі повної і іьної дієздатності або з тих чи інших причин не надав до органів ні і а піклування своєї згоди в письмовій формі. Водночас згоду
• и о і батьків слід визнати достатньою щодо надання неповноліт-
і повної цивільної дієздатності, якщо другий із батьків позбавле-
щ " и ьківських прав, визнаний недієздатним, помер, оголошений ■ 11 іим або визнаний безвісно відсутнім. При цьому наявність або
• \ і пість згоди батьків не слід розцінювати як обов'язковий факт
її нічного складу, необхідного для надання неповнолітньому повної
мни.мої дієздатності. Зазначена обставина є обов'язковою умовою
Наченого законом судового або позасудового порядку надання не-п<. іітньому повної цивільної дієздатності.
I її іс ґавою для відкриття провадження у справі про надання повної
ІЯЬИОЇ дієздатності є заява неповнолітньої особи. Звернення до суду
і яких інших суб'єктів, у тому числі зазначених у ч. 2 ст. З та ч. 1
h ЦІ IK, закон не передбачає.
Ваява неповнолітньої особи про надання повної цивільної дієздат-
II подається до суду за місцем її проживання. Відповідно до ст. 29
Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира,
п. приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, <п. тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична осо-
Частина друга. Провадження у суді першої інстанції
ба проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична 01 досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце прожни винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особ | мати кілька місць проживання, тому заява може бути подана за одним із них.
За формою та змістом заява має відповідати передбач*щ коні вимогам (статті 119,243 ЦПК). Вона має бути складена в І вій формі і містити: найменування суду, до якого заява пот точну назву заявника, його місце проживання, зміст вимоги. ми ня обставин, які стверджують здатність неповнолітнього її свого розвитку самостійно своїми діями набувати цивіліаі і створювати для себе цивільні обов'язки, дані про те, що п< і літня особа працює за трудовим договором або записана ми М батьком дитини, а також перелік документів, що підтвер і/м , факти та додаються до заяви. Відповідно до загальних прайм і має бути оплачена судовим збором у порядку і розмірі, встанОІ законом, на підтвердження чого мають бути додані відповідні менти. Невиконання цих вимог тягне за собою процесуальні н передбачені ст. 121 ЦПК. Судовий збір за подання до суду \в надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатнос 11 їм | ляється (п. 10 ст. З Закону України «Про судовий збір»).
З метою забезпечення правильного та своєчасного розгли і\
суддя після відкриття провадження у справі зобов'язаний ш |
до вимог цивільного процесуального законодавства провес ги ш і • хідні дії з підготовки справи до судового розгляду. Так, елі і ви II предмет доказування та коло необхідних для розгляду справи її Важливим є залучення до справи заінтересованих осіб, том) і ) визначити їх процесуальний статус та повідомити цих осіб про і час розгляду справи; осіб, участь яких є обов'язковою, ви до суду повісткою.
Розгляд справи про надання неповнолітньому повної і пі и г дієздатності суд здійснює за участю заявника, одного чи обі (усиновлювачів) або піклувальника, а також органів опіки і н 11 (ст. 244 ЦПК).
Заявником за цією категорією справ є неповнолітня оі звертається до суду з вимогою про надання їй повної циві іі.ш
здатності. Заінтересованими особами в окремому проваджс І
ються такі суб'єкти, на права або обов'язки яких може тип і и
Ова XXXI. Справи про зміну правового статусу фізичної особи...
■ праві. Отже, заінтересованими особами у цих справах слід ■її і.ків, усиновлювачів або піклувальників, оскільки з надан-
... інолітній особі повної дієздатності у перелічених суб'єктів
РТЫ і щодо неї певні повноваження. Так, згідно із п. З ч. 1 ст. 77
мі надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності
шия над нею припиняється. У батьків, а також усиновлювачів
і їм їм права і покладає обов'язки щодо дитини, яку вони
и пі у такому ж обсязі, який мають і батьки, — п. 4 ч. З ст. 232
і ма, припиняються повноваження щодо надання згоди на
пин неповнолітньою особою певних правочинів тощо (час-
' І ст. 32 ЦК).
in и. представників органів опіки і піклування у розгляді цих "мГязковою (ст. 244 ЦПК). Орган опіки та піклування має і іучсний судом для надання висновку щодо заявленої вимоги Ц . моїх повноважень на підставі ч. З ст. 45 ЦПК. Така позиція мини обумовлена функціональними обов'язками органів опіки | и.иіня, що покладені на них законом. Недотримання судом при и і прави цієї вимоги є підставою для скасування рішення суду •і. і що ухвалене з порушенням норм цивільного процесуально-і які впливають на вирішення справи по суті. Тому в разі не-И ирі і' іавника органів опіки і піклування в судове засідання суд її підкласти розгляд справи. Ірі імет доказування за цими справами становлять перш за все
.... «мі факти, що відповідно до ст. 35 ЦК є підставою для надан-
ічниіі і ній особі повної цивільної дієздатності, тобто досяг-|'і пічною особою певного віку (шістнадцяти років ) та укла-ін іо трудового договору або запис неповнолітньої особи передбаченому законом, матір'ю чи батьком дитини. Утім
..... дходу до емансипації неповнолітнього не повинно бути,
спричинити порушення прав неповнолітнього. Для на-'іч повної цивільної дієздатності недостатньо встановити і шачені у ст. 35 ЦК факти. Виходячи з легального визначенім юї дієздатності фізичної особи, предмет доказування у цих ' і іановлять також факти, які свідчать про наявність у не-
........... іої особи волі, рівня зрілості та свідомості, достатніх для
ним тій, спрямованих на набуття цивільних прав та обов'язків,
Л ідатність усвідомлювати наслідки цих дій та нести само-
ІІМіи відповідальність. Ґрунтовною у зв'язку з цим є точка зору,
іпо по якої для визначення рівня розумової, психічної та мо-
Частина друга. Провадження у суді першої інстанції
ральної зрілості неповнолітнього слід залучати до участі фахівців у галузі психології та педагогіки1.
Факти, що становлять предмет доказування, мають буї 11 І під час судового розгляду. Заявник та заінтересовані осоои і надати суду необхідні докази. Ними можуть бути копія тр\ [Old говору (контракту) або трудова книжка, свідоцтво про наро | дитини, де неповнолітня особа записана матір'ю або батьком і документи про освіту, розмір заробітної плати або інших доході здоров'я та наявність майна, характеристика з місця найми роботи, довідки про те, що особа не перебуває на обліку в парі ному чи психіатричному диспансері тощо.
За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення, яким вольняє або відхиляє вимогу заявника про надання йому нони вільної дієздатності. Слід зауважити, що відмова суду в наданні повнолітній особі повної цивільної дієздатності не є перепік* повторного звернення до суду з такою вимогою через певний и жок часу, оскільки не виключається зміна обставин, що можі вплинути на вирішення цього питання. У разі задоволення вимоги неповнолітній особі надається повна цивільна ді< і (| з дня набрання рішенням суду законної сили. Відповідно до ч. і ЦК надана неповнолітній особі повна цивільна дієздатнісі і. п<п ється на всі цивільні права та обов'язки. При цьому необхідно і ти увагу на те, що особа, яка набула повної цивільної ді< ІДИ зберігає статус неповнолітньої особи. Цей факт певною мірок» <> лює обсяг наданої особі дієздатності, тому що неповнолітня 04 може набувати прав, які відповідно до закону пов'язані з др. ЩЩ певного віку. Так, особа, яка набула повної цивільної дієздап ПО може бути усиновлювачем (ч. 1 ст. 211 СК), опікуном або пікл^ ником (ч. 1 ст. 244 СК), добровільним представником у суп (і | ЦПК) тощо. Надання неповнолітній особі повної цивільної їх ті має незворотний характер. Повна цивільна дієздатність зберіг! у випадку, коли перестали існувати обставини, за яких вона б; на, тобто у разі припинення шлюбу, трудового договору або ПІ ємницької діяльності (ч. 2 ст. 34, ч. 5 ст. 35 ЦК).