ОСКАРЖЕННЯ ТА ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ 7 страница

¹ Бородин, М. Апелляционное и кассационное обжалование по ГПК Украины
(Текст] / М. Бородин // Рос. юстиция. - 2004. - № 1. - С. 57; Руденко, Н. В. Основы
теории представительства прокуратурой интересов государства в арбитражном суде
[Текст]: монография / Н. В. Руденко. - Алчевск : ДГМИ, Изд.-полиграф. центр «Ладо»,
1999.-С. 229-258.

² Гапєєв, Р. Підстави апеляційного скасування рішень господарських судів, у тому
числі за втручанням прокурора [Текст] / Р. Гапєєв // Підприємництво, госп-во і право. -
1004.-№ 12.-С 108.

' Див.: Бойко. Н. Специфика прокурорского «надзора» [Текст] ІН. Бойко // Юрид. практика. - 2006. - № 46 (464). -С. 11.

Частина третя. Оскарження та перегляд судових рішень

права, а й обґрунтувати з наведенням відповідних матеріалів (стат тична інформація, рішення судів, з яких вбачається неоднакове зас сування відповідного закону, та ін.), що касаційна скарга має б> допущена до розгляду судом касаційної інстанції¹.

У клопотанні, передбаченому п. 6 ч. 2 ст. 326 ЦПК, особа, яка пода касаційну скаргу, вимагає вирішити питання про скасування судового рішення (ухвали) з направленням справи на новий розгляд, з ухваленням нового рішення тощо. Разом з цим особа може заявити клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та про зупинення виконання рішення (ухвали), що оскаржується. У касаційній скарзі також зазначається перелік письмових матеріалів, що додається д скарги.

У випадку подання скарги представником особи, що незадоволена судовим рішенням, до касаційної скарги має бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника. Зміст ч. 4 ст. 326 ЦПК дозволяє зробити висновок про те, що вказані документи мають додаватись до скарги незалежно від того, чи містяться вони в матеріалах цивільної справи, яка є предметом розгляду суду касаційної інстанції. Таке положення правової норми обгрунтовуєтьс тим, що при надходженні касаційної скарги суддя-доповідач не ма можливості здійснити висновок про те, чи належна особа її підписала, оскільки касаційна скарга отримується судом касаційної інстанції без матеріалів цивільної справи. Остання, відповідно до ст. 328 ЦПК, ви-требовується суддею-доповідачем при оформленні касаційної скарги відповідно до вимог ст. 326 ЦПК.

Частина 5 ст. 326 ЦПК як вимогу до змісту містить обов'язко подання касаційної скарги з копіями відповідно до кількості осіб, 7_ беруть участь у справі. Аналогічна вимога встановлена цією нормо стосовно копій матеріалів, що додані до касаційної скарги, а також відносно копій оскаржуваних рішень (ухвал) судів першої та апеляційної інстанцій.

Виходячи із змісту лише касаційної скарги, неможливо зробити висновок про наявність порушень судом при винесенні оскаржуваних рішень (ухвал) норм матеріального чи процесуального права. Тому при надходженні справи суддя-доповідач перевіряє відповідність скарги виключно вимогам ст. 326 ЦПК. Одночасно із вирішенням питання

¹ Луспеник, Д. Українська модель касаційного оскарження судових рішень у цивільних справах: проблеми та перспективи удосконалення (спрощення) [Текст] / Д. Луспеник, Н. Сакара // Право України. - 2008. - № 7. - С 105.

8⁽)2

Глава XXXVI. Касаційне проваджений

про прийняття касаційної скарги до розгляду суддя-доповідач у разі задоволення заявленого особою клопотання зупиняє виконання рішення (ухвали), що оскаржується. У разі позитивного вирішення останнього виконання судового акта зупиняється на час розгляду справи судом касаційної інстанції, а при наступному скасуванні рішення (ухвали) і направленні цивільної справи на новий розгляд — до вирішення справи по суті.

Обов'язковою передумовою подання касаційної скарги є сплата особою, яка подає скаргу, необхідної суми судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Невиконання цих умов тягне за собою винесення суддею-доповідачем ухвали про залишення позовної заяви без руху із наданням терміну для сплати вказаних платежів. При своєчасній сплаті останніх касаційна скарга вважається поданою в день первісного її подання. При їх несплаті скарга повертається особі судовою ухвалою, однак повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до касаційного суду за умови дотримання передбачених процесуальним законом строків на касаційне оскарження або поновлення цих строків судом касаційної інстанції. Якщо відповідно до законодавства особу звільнено від сплати судових витрат, до скарги необхідно додавати також документи, якими це підтверджується.

Визначені у процесуальному законодавстві вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги мають юридичне значення. У цивільному процесі, який грунтується на засадах змагальності та диспозитивності, набуває особливого значення зміст касаційної скарги, оскільки саме в межах зазначеного документа суд касаційної інстанції перевірятиме правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального або процесуального права. їх недодержання тягне настання процесуальних наслідків, передбачених ст. 121 ЦПК, які є обмеженими та розширеному тлумаченню не підлягають. Наприклад, особу не можна обмежити в реалізації права на касаційне оскарження з підстав, визначених у ст. 121 ЦПК, з приводу подання касаційної скарги російською мовою. Це суперечить ст. 10 Конституції України, відповідно до ч. З якої в нашій країні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Крім того, у нормах ЦПК забезпечено право осіб, що беруть участь у справі й не володіють мовою, якою провадиться судочинство, робити заяви, давати пояснення і показання, виступати в суді та заяв-

Частина третя. Оскарження та перегляд судових рішень

ляти клопотання рідною мовою, а також користуватися послуга перекладача¹.

Як бачимо, вимоги процесуального законодавства щодо юрид" ного значення форми та змісту касаційної скарги потребують значн майстерності юристів при підготовці таких документів. З огляду на варта уваги точка зору М. Сірого, котрий з метою забезпечення kf фікованої підготовки обґрунтувань касаційного оскарження пропої користуватися поширеною у світовій практиці моделлю, згідно з яко можливість виступати в касаційному суді й готувати обгрунтуван касаційного оскарження надається виключно висококваліфікован адвокатам, у тому числі тим, що мають наукові звання й ступені працюють у сфері юридичної науки².

§ 3. Підготовка справи до розгляду в суді касаційної інстанції та її розгляд

При підготовці справи до судового розгляду суддя-доповідач гот доповідь, у якій викладає обставини, необхідні для ухвалення рішен суду касаційної інстанції, з'ясовує питання про склад осіб, які бер; участь у справі, у разі необхідності вирішує питання про зупинен виконання рішення (ухвали). Суддею-доповідачем не може бути су/ який раніше брав участь у вирішенні цієї справи в суді першої чи ап ляційної інстанцій.

У межах підготовки справи до касаційного розгляду суддя-доповід готує письмову доповідь, де в розгорнутому вигляді викладає обст вини, необхідні для ухвалення рішення суду касаційної інстанції, з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі.

Оскільки питання про відповідність касаційної скарги вимога ст. 326 ЦПК вирішується суддею-доповідачем за правилами статей 32 та 328 ЦПК, то при підготовці справи до розгляду суддею дослід) ються матеріали справи та готується доповідь, у якій викладаютьс обставини, необхідні для ухвалення рішення суду касаційної інсташ та з'ясовуються питання про склад осіб, які беруть участь у справ Сам факт підготовки справи до розгляду свідчить про те, що оскар)

¹ Див.: Домбругова, А. Касаційне провадження у цивільному процесі [Текст]
А. Домбругова // Юрид. вісн. України. - 2005. - 22-28 січ. (№ 3). - С 14.

² Сірий, М. Система перегляду судових рішень в Україні: погляд у майбутнє [Тек
/ М. Сірий // Юрид. журн. - 2003. - № 3 (9). - С 117.

Глава XXXVI. Касаційне провадження

ване рішення (ухвала) переглядатиметься судом касаційної інстанції по суті. У доповіді суддя-доповідач викладає, які обставини справи слід з'ясувати для прийняття відповідного рішення судом касаційної інстанції. Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у розгляді справи касаційним судом, суддя-доповідач повинен виходити із визначених меж оскарження та з доцільності участі у справі зазначених суб'єктів.

При характеристиці ролі судді-доповідача вбачаються логічними твердження Л. Ф. Лесницької про те, що існуючий порядок у ряді випадків приводить до підміни колегіального розгляду скарги на рішення, що набрало законної сили. Мова йде про одноособове вирішення суддею-доповідачем питання про наявність чи відсутність підстав для скасування чи зміни судового рішення¹.

Разом з тим у ст. 332 ЦПК містяться певні юридично-технічні неточності та невідповідності. Згідно із ч. 1 ст. 332 ЦПК попередній розгляд справи має бути проведений у нарадчій кімнаті, а ч. 2 ст. 332 ЦПК передбачає проведення попереднього розгляду у формі судового засідання.

Судове засідання є процесуальною формою судового розгляду, а нарадча кімната та прийняття рішення в нарадчій кімнаті — частина судового засідання. Тому, на наш погляд, вимоги частин 1 та 2 ст. 332 ЦПК є очевидною неузгодженістю щодо умов та процедур проведення попереднього розгляду справи касаційним судом.

Попередній розгляд справи як окрема процедура касаційного провадження спрямований на з'ясування всіх необхідних обставин для правильного висновку про законність оскаржуваного рішення. Попередній розгляд справи проводиться у формі судового засідання без участі заінтересованих осіб колегією у складі трьох суддів. На особливість попереднього розгляду справи як окремої процедури, яка притаманна лише касаційному провадженню, вказує В. І. Тертишніков².

Проведення судового засідання у нарадчій кімнаті саме по собі викликає певні заперечення, оскільки функціональне призначення на-радчої кімнати зводиться до ухвалення рішення (ухвали) судом. Стаття 195 ЦПК закріплює правило про те, що нарадчою кімнатою має бути

¹ Лесницкая, Л. Ф. Некоторые проблемы пересмотра судебных постановлений в суде
общей юрисдикции [Текст] / Л. Ф. Лесницкая // Проблемные вопросы гражданского
и арбитражного процессов / под ред. Л. Ф. Лесницкой, М. А. Рожковой. - М. : Статут,
2008.-С. 362-363.

² Тертышников, В. И. Основы гражданского судопроизводства Украины [Текст] /
В. И. Тертышников. - Харьков : СПД ФЛ Н. Н. Вапнярчук, 2006. - С. 214.

Частина третя. Оскарження та перегляд судових рішень

спеціально обладнане для прийняття судових рішень приміщення, а для проведення судових засідань.

Відповідно до ч. З ст. 332 ЦПК у попередньому розгляді касацій-суд відхиляє касаційну скаргу та залишає оскаржуване рішення б змін за відсутності підстав для скасування судового рішення чи скас вує судове рішення за наявності підстав для обов'язкового скасуван судового рішення незалежно від доводів касаційної скарги без пров дення розгляду справи. Висновок щодо визначення підстав для зад волення касаційної скарги чи залишення в силі судового рішен~ грунтується на доповіді судді-доповідача після вивчення ним цивільн справи. Зазначена норма, як і цивільне процесуальне законодавст в цілому, не визначає перелік підстав, які тягнуть за собою обов'язко скасування судового рішення. На наш погляд, виходячи із змісту ч. ст. 335 ЦПК, такими підставами є порушення судами норм права в т випадках, коли касаційний суд може зробити висновок без урахуваїг пояснень учасників спірних процесуальних правовідносин та розпг справи в порядку ст. 333 ЦПК.

Частина 5 ст. 332 ЦПК передбачає випадки призначення справи судового розгляду. Справа призначається до розгляду і в тому випад якщо хоч один суддя із складу суду дійшов такого висновку.

У касаційному порядку справа розглядається колегією у скл? п'яти суддів без повідомлення осіб, які беруть участь у справі. У зв'яз з цим необхідно зазначити, що в раніше діючому цивільному проце альному законодавстві закріплювалось правило, що розгляд справ судом касаційної інстанції відбувався колегією у складі 2/3 палати. нашу думку, таке положення законодавства піддавалось справедлив' критиці в юридичній літературі¹, оскільки розгляд справи в касаційн му порядку меншим складом суду сприятиме більш оперативної» розгляду справи судом касаційної інстанції.

У разі необхідності особи, які брали участь у справі, можуть б) викликані для надання пояснень у справі. У цілому порядок судово розгляду в касаційному суді суттєво відрізняється від розгляду спра в судах першої та апеляційної інстанцій, де заінтересована особа п переджається про час та місце розгляду справи. Розгляд справи в суд першої чи апеляційної інстанції за відсутності таких осіб, яких не бул повідомлено про час та місце розгляду справи, є безумовною підставо

¹ Див.: Зейкан, Я. «Хвороби» цивільного процесу. Підстави і порядок перег. справ в касаційному порядку [Текст] / Я. Зейкан // Закон і бізнес. - 2003. - 1 л (№ 4). - С. 4.

Глава XXXVI. Касаційне провадження

для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд.

У суді касаційної інстанції справа розглядається, за загальним правилом, без повідомлення осіб, які беруть участь у справі. Частина 1 ст. 333 ЦПК передбачає, що зазначені особи можуть бути викликані в судове засідання касаційного суду для надання пояснень у справі в разі необхідності. Проте цивільне процесуальне законодавство не визначає переліку таких випадків. На наш погляд, обмеження для осіб, що беруть участь у справі, на участь у розгляді справи касаційним судом мають обгрунтований характер. Виходячи з цього не можна погодитися з думкою окремих науковців про необхідність закріплення на законодавчому рівні положення, згідно з яким кожний етап перевірки законності судового рішення, що набрало законної сили, має здійснюватись у судовому засіданні із заслуховуванням позицій осіб, які беруть участь у справі'.

Обмеження щодо участі в суді касаційної інстанції осіб, які брали участь у справі, можуть бути предметом критики з точки зору обмеження доступу до суду або полеміки щодо доцільності змін у ч. 1 ст. 333 ЦПК. На відміну від точки зору Я. Зейкана², ми вважаємо, що існуючі правила щодо участі у касаційному провадженні осіб, що брали участь у справі, не можна визнати обмеженням доступу до суду. При цьому ми виходимо з вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини. Так, у справах Монелля проти Швеції (рішення від 22 лютого 1984 р.) та Моріс проти Швеції (рішення від 2 березня 1987 р.) перед судом постало питання про можливість відступу від принципу відкритого розгляду справи, на якому особа може бути присутньою і відстоювати свої позиції, з урахуванням особливості національного процесуального права.

Суд постановив, що якщо розгляд у суді першої інстанції був гласним, відсутність участі особи в судах вищих інстанцій може бути ви-

¹ Див.: Лесницкая, Л. Ф. Некоторые проблемы пересмотра судебных постановле
ний в суде общей юрисдикции [Текст] /Л. Ф. Лесницкая // Проблемные вопросы граж
данского и арбитражного процессов / под ред. Л. Ф. Лесницкой. М. А. Рожковой. - М.:
Статут, 2008. - С. 362; Томина, А. П. Некоторые аспекты реализации принципа состя
зательности в кассационной и надзорной инстанциях по ГПК РФ [Текст] / А. П. Томина //
Актуальные проблемы российского права : сб. науч. тр. / отв. ред. И. М. Мацкевич. - М.:
І Іолиграф ОПТ, 2005. - Вып. I. - С. 210.

² Зейкан, Я. «Хвороби» цивільного процесу. Підстави і порядок перегляду справ
в касаційному порядку [Текст] / Я. Зейкан // Закон і бізнес. - 2003. - 1 лют. (№ 4). - С. 4.

24 Курс ішін.іі.н.ио процесу 897

Частина третя. Оскарження та перегляд судових рішень

правдана особливостями процедури. Якщо скарга зачіпає виключно питання права, а не факту, то, на думку Суду, вимоги гласного розгляду є дотриманими і тоді, коли заявнику не була надана можливість особисто бути заслуханим у касаційному суді¹.

Прийняття касаційним судом рішення без усного розгляду існує і в окремих країнах СНД. Наприклад, згідно з практикою Касаційної палати Верховного суду Грузії касаційний суд застосовує це право й у випадках порушення матеріальних та процесуальних норм чи винесення рішення без порушення цих норм. Це має бути настільки очевидно, що відсутня необхідність у розгляді цього питання за участю сторін. Необхідно відмітити і ту обставину, що рішення без усного розгляду справи ухвалюється не одноособово суддею касаційного суду, а повним складом касаційної палати з трьох суддів².

Після відкриття судового засідання головуючим суддя-доповідач доповідає зміст оскаржуваного рішення та доводи касаційної скарги. Якщо в судовому засіданні присутні особи, які беруть участь у справі, вони дають пояснення в порядку, визначеному ч. 4 ст. 333 ЦПК. Зазначена норма не передбачає можливості дачі пояснень особами, відносно яких суд вирішив питання про їх права й обов'язки та котрі не належать до кола осіб, які беруть участь у справі. Вважаємо, що останні повинні мати право давати пояснення в засіданні суду касаційної інстанції як суб'єкти права на касаційне оскарження. Проте особливість касаційного провадження в частині обмеження участі при розгляді справи осіб, що беруть участь у справі, є однією з відмінних рис вітчизняної касації. Тому, як зазначалося, така обставина не є порушенням принципу, згідно із змістом якого учасники процесу мають право не лише бути вислуханими, а й бути почутими судом.

Можливість для осіб, які беруть участь у справі, наведення в суді касаційної інстанції тільки тих доводів у своїх поясненнях, які стосуються підстав касаційного розгляду справи, обумовлюється межами та підставами касаційного оскарження. Якщо особа бажає доповнити по суті чи змінити вимоги касаційної скарги, то вона вправі виконати такі дії протягом строку на касаційне оскарження відповідно до ст. 330 ЦПК. На етапі розгляду справи судом касаційної інстанції особа не наді-

¹ Конституція України [Текст]: наук.-практ. комент. / В. Б. Авер'янов, О. В. Бата
нов, Ю. В. Баулін та ін. ; редкол.: В. Я. Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевой та
ін. - X. : Право : Ін Юре. 2003. - С. 648-649.

² Див.: Хрусталь, В. Кассация в гражданском судопроизводстве [Текст]: автореф.
дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / В. Хрусталь. - Тбилиси : Тбилис. гос. ун-т
им. И. Джавахишвили, 2004. - С. 22.

Глава XXXVI. Касаційне провадження

лена можливостями вчиняти дії, визначені у ст. 330 ЦПК. При дачі своїх пояснень у судовому засіданні під час розгляду справи особа вправі давати пояснення з обмеженнями, визначеними у ч. 5 ст. 333 ЦПК.

За необхідності суд може оголосити перерву в розгляді справи або відкласти її розгляд. Зазначені процесуальні дії проводяться судом за правилами їх вчинення в суді першої інстанції. Оскільки норми, що регулюють касаційне провадження, не передбачають наслідків неявки до судового засідання заінтересованих осіб, викликаних у порядку ч. 1 ст. 333 ЦПК, то суд касаційної інстанції вправі відкласти розгляд справи. У випадку повторної неявки таких осіб у судове засідання касаційний суд вправі розглянути справу за наявними матеріалами або, за наявності підстав, скасувати оскаржуване рішення та залишити заяву без розгляду на підставі того, що належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин або повторно не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Особливість прояву цивільного процесуального права в касаційному провадженні відбивається у тому, що право розпорядження правами щодо ліквідації спору належить сторонам незалежно від того, хто з них є ініціатором звернення до касаційного суду. Порядок та наслідки вчинення сторонами вказаних дій регламентуються відповідними нормами провадження по справі у суді першої інстанції (статті 174, 175,205 ЦПК). У разі задоволення судом заяв про відмову від позову та про затвердження мирової угоди слід враховувати те, що затвердження судом мирової угоди як форма вирішення спору є спрощеною процесуальною процедурою, в якій не передбачено обов'язку доказування та оцінки доказів. Відповідно до статей 31 та 175 ЦПК сторони мають право на укладання мирової угоди на будь-якій стадії процесу. Заява про укладення мирової угоди між сторонами долучається до справи. До затвердження мирової угоди між сторонами суд роз'яснює їм наслідки відповідних процесуальних дій. Про затвердження мирової угоди суд постановляє ухвалу, якою одночасно закриває провадження у справі. Суд при закритті провадження у справі за вказаними підставами лише має перевірити, чи не порушує норм законодавства реалізація сторонами вказаних диспозитивних прав та чи не зачіпає їх реалізація прав та обов'язків осіб, які не були залучені до розгляду справи¹.

¹ Див.: Кац, С. Деякі норми ЦПК УРСР потребують удосконалення [Текст] / С Кац. Г. Ключко, Ю. Чуйков // Рад. право. - 1974. - № 6. - С 68-69.

29*

Частина третя. Оскарження та перегляд судових рішень

Цивільне процесуальне законодавство не закріплює право відпс відача при перегляді рішення (ухвали) судом касаційної інстанції ві знати позов. Це обумовлюється тим, що касаційний суд не розгляд* спір по суті, а переглядає винесені за результатами розгляду спраї рішення чи ухвали.

У юридичній літературі пропонується обмежити позивача в ре< зації окремих процесуальних прав на стадії нового розгляду справ» після скасування рішення судом касаційної інстанції (надавати доі змінювати предмет чи підстави позову)¹. Вважаємо, що реалізаі в цивільному процесуальному законодавстві такої пропозиції не повні на бути безмежною, а можлива з урахуванням висновків і мотивів суі касаційної інстанції, з яких скасоване рішення.

Діяльність касаційного суду спрямована на забезпечення законне сті рішень суду першої та апеляційної інстанцій, на виправлення суде вих помилок, які вплинули на правосудність судового рішення. Закої ність судового рішення полягає як у дотриманні судом при винесеї рішення або ухвали норм матеріального та процесуального права, тг і в належному тлумаченні норм права.

Після розгляду справи суд касаційної інстанції оголошує про прї йняте рішення (ухвалу) особам, які беруть участь у справі. Рішені і ухвала суду касаційної інстанції набирають законної сили з момент їх оголошення. З цього ж моменту скасовані рішення та ухвали суі першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу. Після зі кінчення касаційного провадження справа протягом десяти днів повертається до суду, який її розглядав.

—^— § 4. Повноваження суду касаційної

інстанції. Підстави для скасування рішень та ухвал у суді касаційної інстанції

Здійснення касаційною інстанцією того чи іншого наданого законом повноваження стосовно розглядуваного судового акта залежить від наявності чи відсутності в матеріалах справи певних помилок (порушень), які законодавство вважає підставами до скасування чи зміни рішення.

¹ Див.: Песков, В. Пересмотру - «правовую определенность». О необходимости ограничения прав истца при новом рассмотрении дела в хозяйственном процессе [Текст] / В. Песков // Юрид. практика. - 2007. - 27 нояб. (№ 48). - С. 21.

Глава XXXVI. Касаційне провадження

Повноваження судово-касаційного органу ширше, ніж повноваження апеляційної інстанції, оскільки в порядку касації можуть бути скасовані не тільки судові акти місцевого суду, а й рішення суду касаційної інстанції. Повноваження суду, який розглядає справу в порядку касації, розширеному тлумаченню не підлягають. Суд касаційної інстанції, наприклад, не вправі, скасувавши рішення, зупинити провадження у справі.

У системі повноважень суду касаційної інстанції вирішальне значення мають повноваження, які застосовуються Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ за результатами розгляду касаційної скарги і відбивають не лише його компетенцію, а й природу самої діяльності касаційного суду. Вони закріплені у ст. 336 ЦПК.

Реалізуючи свої повноваження, суд касаційної інстанції здійснює перевірку судових рішень щодо дотримання вимог законності при розгляді справи в суді першої чи апеляційної інстанції. Тому саме в належній реалізації повноважень касаційним судом виявляється соціальне призначення касаційного провадження, метою якого є усунення судової помилки або навмисного порушення порядку провадження й вирішення справи.

Виходячи з того, що об'єктом перевірки в касаційному порядку є рішення й ухвали місцевих та апеляційних судів, ці повноваження застосовують відповідно до об'єктів касаційного перегляду. Перелік зазначених у ст. 336 ЦПК повноважень є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, а їх коло обмежується переглядом судових актів лише в аспекті відповідності їх законодавству без права виявлення ступеня їх обгрунтованості.

Касаційний суд вправі відхилити скаргу при визнанні, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таке повноваження застосовується за умови, якщо рішення, що оскаржується, не містить порушень вимог законодавства, які тягнуть скасування судового рішення. За даними судової статистики, динаміка застосування даного повноваження постійно збільшується, що визначає позитивну тенденцію підвищення кількості ухвалення законних рішень з боку місцевих та апеляційних судів. Протягом 2008 р. вказане повноваження реалізовано Верховним Судом України у 4,3 тис. справ¹, а у

¹ Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2008 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.scourt.gov. ua/cIients/vs.nsf/0/9DD E825F47DlFAF3C225766A0041BF8D'?OpenDocument&CollapseView&RestrictToCateg ory=9DDE825F47DlFAF3C225766A0041BF8D&Count=500&.

Частина третя. Оскарження та перегляд судових рішень

2009 р. відхилено касаційні скарги із залишенням рішення без зміни в у 4,8 тис. справ¹. Упродовж першого півріччя 2010 р. відхилено касаційні скарги із залишенням рішення без зміни в 2,3 тис. справ².

Фундаментальною ознакою можливості залишення в силі рішення, що оскаржується, є заборона скасування правильного по суті і справедливого рішення з одних лише формальних міркувань. У зв'язку з цим теоретичне та практичне значення має дослідження поняття та змісту формальних міркувань, за наявності яких закон пов'язує неможливість скасування правильного по суті і справедливого судового рішення. На нашу думку, під формальними міркуваннями слід розуміти не закріплені як підстави для скасування чи зміни судового рішення порушення норм матеріального чи процесуального права, крім статей 338-342 ЦПК. До формальних міркувань, з якими закон пов'язує неможливість скасування судового акта, також належать порушення строків розгляду цивільної справи й інші випадки порушення законодавства, які не призвели та не могли призвести до винесення неправосудного рішення по справі. Висновок про зміст формальних міркувань, за наявності яких рішення не підлягає скасуванню, підтверджується матеріалами судової практики. Так, 13 лютого 2007 р. у задоволенні скарги було відмовлено, оскільки наведені у скарзі порушення норм процесуального права не є такими, що призвели до неправильного вирішення справи, а тому не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Згідно з ч. 2 ст. 337 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Тому колегія суддів дійшла справедливого висновку про те, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права³.

Намагання законодавця наблизити вітчизняне право до вимог зазначеної Конвенції породжує питання визначення змісту правильного по суті судового рішення, про що також ідеться у ч. 2 ст. 337 ЦПК. В. І. Тертишніков у 2001 р. визначав, що поняття «правильне рішення»

¹ Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції у 2009 р. (за
даними судової статистики) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.scourt.
gov.ua/clients/vs.nsf/0/09F805995C5F5CA6C2257752002Al96D?OpenDocument&Colla
pseView&RestrictToCategory=09F805995C5F5CA6C2257752002A196D&Count=50()&.

² Аналіз роботи судів загальної юрисдикції у І півріччі 2010 р. (за даними судової
статистики) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/
vs.nsf/0/DB726E471C0C7D96C22577CB0043223F?OpenDocument&CollapseView&Re
strictToCategory=DB726E471C0C7D96C22577CB0043223F&Count=500&.

³ Ухвала апеляційного суду Вінницької області від 13 лютого 2007 р. [Електронний
ресурс]. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/700327.

⇐ Предыдущая 28 29 30 31 323334 35 36 37 Следующая ⇒