Главная | Обратная связь

ОСКАРЖЕННЯ ТА ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ 8 страница

Глава XXXVI. Касаційне провадження

закон застосовує тільки в тому разі, коли рішення є обгрунтованим, а порушення норм матеріального права, якщо і були при його вине­сенні, не вплинули на кінцевий висновок суду¹. На нашу думку, нині при наближенні процесуального законодавства до європейських стан­дартів правильним по суті є рішення, яке ухвалено з додержанням норм матеріального права. Додержання норм процесуального права, яким виступає належна судова процедура розгляду справи, є елементом змісту справедливості судового рішення.

Особливої уваги заслуговує також питання тлумачення рішення як справедливого, оскільки від правильного його визначення також за­лежить заборона скасування судового рішення. Цивільне процесуаль­не законодавство не розкриває змісту процесуальної справедливості, а лише передбачає заборону скасування правильного по суті і справед­ливого судового рішення. Справедливість судового рішення, визна­чена у ч. 2 ст. 337 ЦІІК, є вимогою Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Справедливість судового рі­шення в контексті зазначеної норми передбачає обов'язковість дотри­мання всіх процесуальних гарантій судового розгляду, тобто додержан­ня вимог процесуального права. Поряд з цим у контексті зазначеної Конвенції вимога справедливості рішення суду грунтується на праві особи на справедливий судовий розгляд відповідно до певних проце­суальних вимог та стандартів здійснення правосуддя, а не до звуження ролі суду в цивільному процесі.

Зміст справедливості судового рішення має безпосередній зв'язок з верховенством права та розкривається передусім крізь призму належ­ної судової процедури та публічного розгляду справи. У цьому контексті мається на увазі розгляд справ незалежним та безстороннім судом, утво­реним на підставі закону, у розумний строк та в умовах гласного від­правлення правосуддя. Обмеження гласності можуть бути викликані розумінням моралі, громадського порядку, національної безпеки, інте­ресами неповнолітніх, захистом приватного життя, а за окремих обста­вин — інтересів правосуддя². У рішенні у справі Посохов проти Росії Європейський суд з прав людини зазначив, що вираз «створений на під­ставі закону» стосується не лише регламентації самого існування суду в силу закону, а й законності складу суду. З наведеного положення ви-

¹ Цивільний процесуальний кодекс України [Текст]: наук.-практ. комент. /заред.
В. В. Комарова. - X.: Одіссей, 2001. - С 692.

² Див.: Фурсов, Д. А. Справедливость как фундаментальная ценность арбитраж­
ного и гражданского процесса [Текст] / Д. А. Фурсов // Рос. ежегодник гражд. и арбитр.
процесса. - 2006. - № 4. - С. 54.

Частіша третя. Оскарження та перегляд судових рішень

пливає, що право на справедливий судовий розгляд забезпечується лише у випадку, якщо розгляд справи відбувається «належним» судом, тобто судом, який має на це компетенцію, і законним складом суду, тобто складом суду, призначеним із додержанням вимог закону.

На підставі викладеного можна зробити висновок про те, що спра­ведливість судового рішення поєднує в собі вимоги щодо розгляду цивільної справи справедливим судом із застосуванням належної про­цедури, яка створена на підставі національного закону та відповідає міжнародним зобов'язанням держави.

Виходячи з проблематики, співвідношення визначення правиль­ності та справедливості рішення касаційним судом має деякі особли­вості. Висновок про наявність вказаних ознак касаційний суд має зробити на підставі аналізу матеріалів справи без дослідження доказів, що не були предметом розгляду судами першої та апеляційної інстан­цій, оскільки їх дослідження не входить до компетенції суду касаційної інстанції, про що вказується в Ухвалі колегії суддів у цивільних спра­вах Верховного Суду України від 16 вересня 2008 р.¹

Принциповою новелою для цивільного процесуального законодав­ства є ст. 338 ЦПК у редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Дана норма передбачає випадки для скасування судового рі­шення і передачі справи на новий розгляд. Складнощі у застосуванні ст. 338 ЦПК у новій редакції полягають у відсутності чітко визначених та законодавчо «окреслених» підстав для скасування судом касаційної інстанції рішення суду першої чи апеляційної інстанції та передачі справи на новий розгляд.

Підставою для скасування ухвал судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушен­ня норм матеріального чи процесуального права, що призвели до по­становления незаконної ухвали, що перешкоджає подальшому прова­дженню у справі.

Частина 2 ст. 338 ЦПК закріплює, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направ­лення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесу­ального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Законодавство, таким чином, передбачає загальну норму, яка дозволяє кваліфікувати

¹ Ухвала колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 вересня 2008 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. reyestr.court.gov.ua/Review/2350845.

Глава XXXVI. Касаційне провадження

ті чи інші випадки порушення норм процесуального права як підставу для скасування рішення і передачі цивільної справи на новий розгляд. Наприклад, рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд у випадку порушення судом при розгляді справи норм процесуального права щодо оцінки доказів за умови впливу на закон­ність та обгрунтованість судового рішення. Застосування зазначеного повноваження сприяє не лише дотриманню законності судового рішен­ня, а й формуванню єдності судової практики. Проте реалізація визна­ченого повноваження не порушує позиції Ради Європи щодо меж розгляду цивільної справи касаційною інстанцією, яка викладена у Ре­комендації № R (95) щодо введення вдію і покращення функціональ­них систем і процедур оскарження по цивільних і торгових справах, що прийнята Комітетом міністрів держав — членів Ради Європи 07.02.1995 р.

Стаття 338 ЦПК не містить вичерпного переліку процесуальних порушень, які тягнуть безумовне скасування постановлених рішень з направленням справи на новий розгляд. У частині 2 вказаної статті йдеться про інші випадки порушення або неправильне застосування норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасуван­ня рішення суду. її застосування можливе за умови, якщо порушення судами норм процесуального права унеможливлює встановлення судом касаційної інстанції фактичних обставин, що мають значення для пра­вильного вирішення справи. При цьому важливо, щоб виявлені пору­шення впливали на результат розгляду справи та без їх усунення не­можливе було поновлення та захист порушених прав, свобод і законних інтересів.

До порушень норм процесуального права, про які йде мова у ч. 2 ст. 338 ЦПК, можуть належати також випадки провадження в цивільних справах за процесуальним законом України, який не є чинним на час розгляду справи.

Суд касаційної інстанції перевіряє за матеріалами справи правиль­ність застосування законодавства та не досліджує докази по справі. У зв'язку з цим слід погодитися з позицією О. О. Борисової, що до­тримання судом норм процесуального права впливає на обґрунтова­ність судового рішення. Такі порушення, як неправильне визначення судом предмета доказування, дослідження доказів з порушенням пра­вил, встановлених законом, можна віднести не до обґрунтованості рішення, а до його незаконності. Тому, оскаржуючи рішення суду з та­кого роду порушеннями, особа, яка подає скаргу, не порушуючи по-

Частіша третя. Оскарження та перегляд судових рішень

ложень закону про те, що суд вказаної ланки не вивчає фактичну сто­рону справи, у своїй скарзі зазначає не на неправильне визначення судом обставин, що мають значення для справи, а посилається на до­пущене порушення процесуального закону'.

Як наведено вище, зміст порушень норм процесуального права має обумовлений характер і не повинен відповідати вимозі законності су­дового рішення.

У зв'язку з цим у правовій літературі існує точка зору про те, що справа підлягає направленню на новий розгляд за наявності таких по­рушень, котрі не можуть бути усунені самою касаційною інстанцією без порушення прав і законних інтересів заінтересованих осіб, меж розгляду справи у вказаній інстанції та правил судочинства². Скасу­вання судового рішення касаційною інстанцією з направленням спра­ви на новий розгляд відбувається і при порушенні змагальних засад судочинства'. Мова йде про фактичну заборону переоцінки доказів касаційним судом, але скасування судового рішення відбувається за наявності порушень правил оцінки доказів та принципу змагальності в цілому відповідно до статей 10, 177 та 179 ЦПК. Поряд з цим рішен­ня суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд при незаконному незадоволенні заяви про відвід судді, що розглядає справу⁴. Річ у тім, що за правилами ч. 2 ст. 24 ЦПК заява про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. Зазначене свідчить про фактичну відсутність у сторін у цивільному процесі будь-якого права на відвід необ'єктивного й упередженого

¹ Борисова, Е. А. Проверка судебных актов по гражданским делам [Текст] / Е. А. Бори­
сова. - М.: Городец, 2006. - С. 224-225.

² Див.: Павлова, Л. Н. Основания направления дела на новое рассмотрение судом
кассационной инстанции в арбитражном процессе [Текст] /Л. П. Павлова // Гражданское
судопроизводство в изменяющейся России : междунар. науч.-практ. конф. (14-15 сент.
2007 г.) / под ред. О. В. Исаенковой. - Саратов : Науч. кн., 2007. - С. 334.

³ Див.: Решетникова, И. В. Основания для отмены судебных актов через призму
состязательного судопроизводства [Текст] / И. В. Решетникова // Развитие процессу­
ального законодательства: к пятилетию действия АПК РФ, ГПК РФ и Федерального
закона «О третейских судах в Российской Федерации» : материалы междунар. науч.-
практ. конф., посвящ. юбилею Засл. деят. науки РФ, д-ра юрид. наук, проф. Т. Е. Або-
вой. - Воронеж, 15-16 февр. 2008 г. / под ред. Е. И. Носыревой. - Воронеж : Изд-во
Воронеж, гос. ун-та. 2008. - Вып. 4. - С. 165-173. - (Серия «Юбилеи, конференции,
форумы»).

⁴ Див.: Бардин, Л. Н. Нарушения Европейской конвенции по правам человека при
рассмотрении судами гражданских дел [Текст] /Л. Н. Бардин // Гражданское судопро­
изводство в изменяющейся России : Материалы междунар. науч.-практ. конф., 14-15
сент. 2007 г. / под ред. О. В. Исаенковой. - Саратов : Науч. кн., 2007. - С. 87.

 

Глава XXXVI. Касаційне провадження

судді, що вбачається несумісним з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Якщо при розгляді справи в апеляційному порядку суд припустив­ся порушень норм права, передбачених у ч. 1 та ч. 2 ст. 338 ЦПК, то касаційний суд за наявності цих порушень скасовує рішення (ухвалу) апеляційного суду та направляє справу для продовження розгляду на новий апеляційний розгляд¹. Випадки реалізації вказаного повнова­ження відбуваються за умови порушення вимог закону, зазначених у ч. 1 і ч. 2 ст. 338 ЦПК, які були допущені судом першої інстанції та не були усунені апеляційним судом або допущені місцевим та апеляцій­ними судами.

Важливим з позиції застосування функціональних повноважень касаційного суду є з'ясування правової природи і наслідків висновків суду касаційної інстанції та мотивів, якими він керувався при скасу­ванні судового рішення. Частина 4 ст. 338 ЦПК закріплює, що вони є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при повтор­ному розгляді справи. Проте таке положення законодавства потребує критичної оцінки.

Під висновками з приводу спірних правовідносин слід розуміти результати розгляду касаційної скарги, які мають значення для форму­вання та направлення судової практики. Мотиви скасування судового рішення — правові підстави рішення суду апеляційної інстанції.

Однак висновки і мотиви скасування судового рішення не у всіх випадках можуть бути правомірними й обов'язковими для виконання місцевим судом. Вони можуть стосуватися будь-яких питань, крім ви­падків, коли вони вирішують питання: 1) про достовірність чи недо-стовірність того чи іншого доказу; 2) про переваги одних доказів перед іншими, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встанов­леної сили; 3) про те, яке рішення мас бути прийнято судом першої інстанції при новому розгляді справи, оскільки незалежність судді при розгляді справи гарантована Конституцією держави та цивільним про­цесуальним законодавством.

Л. Ф. Лесницька зазначала, що судове рішення, на відміну від норм права, не має такого загального характеру, не утворює типових правил поведінки, а вирішує конкретний спір та має обов'язкову силу лише

¹ Див.: Сенін, Ю. Л. Порушення норм процесуального права як підстава для ска­сування судових рішень у касаційному порядку [Текст] / Ю. Я. Сенін // Вісн. Верхов. Суду України. - 2002. - № 6 (34). - С 23-25.

Частина третя. Оскарження та перегляд судових рішень

щодо конкретної справи. Виходячи з цього і слід розглядати питання про обов'язковість висновків і мотивів суду касаційної інстанції. їх обов'язковість має певні межі. Передусім вони мають обов'язкову силу лише щодо конкретної справи, по якій вони винесені. Крім того, і сто­совно конкретної справи, по якій вони надані, вони мають обов'язкову силу також у певних межах, які встановлені з урахуванням принципу незалежності суддів та підкорення їх тільки закону, а також свободи внутрішнього суддівського переконання при оцінці доказів¹.

При застосуванні норми щодо обов'язковості висновків і мотивів скасування судового рішення в апеляційному порядку необхідно вра­ховувати, що законодавство не містить наслідків її невиконання. У зв'язку з цим обов'язковість висновків і мотивів суду касаційної інстанції не слід сприймати як обов'язкову властивість рішення каса­ційного суду, хоча вони і є його складовими. Поряд з цим законодавець зазначив їх обов'язковість, у той час як обов'язковість судового рішен­ня визначається ст. 129 Конституції. Обов'язковість висновків і моти­вів не слід сприймати як обов'язкові вказівки касаційного суду. У зв'язку з цим, на наш погляд, ч. 4 ст. 338 ЦПК не має самостійного наванта­ження, а сам процесуальний закон не передбачає жодних наслідків, пов'язаних з обов'язковістю для суду першої чи апеляційної інстанції висновків і мотивів касаційного суду.

Розглядаючи судове рішення на предмет законності, суд касаційної інстанції при реалізації повноважень вправі скасувати судові рішення й ухвалити нове рішення або змінити рішення, не передаючи при цьо­му справу на новий розгляд за умови незастосування при розгляді справи місцевим чи апеляційним судом закону, що підлягав застосу­ванню, чи застосування того закону, який не поширюється на спірні правовідносини. Відповідно до ст. 341 ЦПК касаційний суд, відповід­но до ст. 380 ЦПК, вирішує питання про поворот виконання. Якщо ж питання про поворот виконання не було вирішене касаційним судом при розгляді справи, то за заявою відповідача питання про поворот виконання розглядає суд, у якому перебуває справа.

У зв'язку з цим істотний практичний інтерес має розмежування понять зміни й ухвалення нового рішення. Йдеться про те, що закон такого розмежування не передбачає. На нашу думку, встановивши, що помилка в застосуванні судом першої чи апеляційної інстанції норми матеріального права призвела до неправильного вирішення справи по

¹ Лесницкая, Л. Ф. Пересмотр решения суда в кассационном порядке [Текст] / Л. Ф. Лесницкая. - М. : Юрид. лит., 1974.-С. 151.

Глава XXXVI. Касаційне провадження

суті, касаційна інстанція має скасувати рішення суду й ухвалити нове. Це може статися тоді, коли виправлення судової помилки потребує зміни висновків суду щодо задоволення чи відмови в позові. Якщо ж помилка в застосуванні норми матеріального права вплинула лише на обсяг задоволення позовних вимог або стосувалась додаткових ви­мог, рішення суду може бути змінено.

Нове рішення суд касаційної інстанції вправі винести в тому ви­падку, коли судами обставини справи встановлені повно й правильно, але при кваліфікації спірних правовідносин допущена помилка в за­стосуванні норм матеріального чи процесуального права, крім тих порушень, про які мова йде у ст. 338 ЦПК.

Реалізація закріпленого у ст. 341 ЦПК повноваження застосовуєть­ся у разі незастосування або неправильного застосування судами пер­шої та апеляційної інстанцій норм матеріального права. У випадку порушення та незастосування норм процесуального права, які вплива­ють на законність рішення, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду і передає справу на новий розгляд. У разі встановлення судом першої інстанції повно і правильно обставин справи при порушенні норм матеріального права суд касаційної інстанції повинен постано­вити нове рішення, не передаючи справу на новий розгляд. При вста­новленні порушень норм процесуального права, котрі не впливають на законність рішення, що оскаржується, та мають формальний харак­тер, суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити судове рішення.

Винести нове рішення суд касаційної інстанції повинен і в тому разі, коли судами першої та апеляційної інстанцій застосовано закон, який не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. У такому випадку, як зазначалося, суд скасовує попередні судові рішення та ухвалює нове.

Суд касаційної інстанції може змінити оскаржуване рішення. У пра­вовій літературі зазначалося, що зміну рішення може бути здійснено на підставі тільки таких мотивів, які випливають із матеріалів справи та перевірені судом першої інстанції. Змінюючи рішення, касаційний суд докладно обґрунтовує свої висновки та чітко викладає сутність зміни, наприклад, вказує змінену суму, що підлягає стягненню; новий порядок розподілення судових витрат і т. ін.¹ Відповідно до сучасного процесуального законодавства суд касаційної інстанції має право змі-

¹ Див.: Комиссаров. К. И. Полномочия суда второй инстанции в гражданском про­цессе [Текст] / К. И. Комиссаров. - М.: Госюриздат, 1961. - С. 74-75.

Частина третя. Оскарження та перегляд судових рішень

нити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувап нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змі нюється, є помилковим тільки частково. Суд касаційної інстанції ні вправі змінити рішення чи винести нове на підставі додаткових мате ріалів, які не розглядалися судами попередніх інстанцій, а подані вжі як додатки до касаційної скарги.

—_ § 5. Оскарження ухвал суду першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку

У процесі розгляду справи суд може постановляти різноманітні (під­готовчі, розпорядчі, окремі та ін.) ухвали. Цивільне процесуальне за­конодавство передбачає можливість оскарження не тільки судового рі­шення, а й судових ухвал суб'єктами права на касаційне оскарження.

Стосовно можливості оскарження ухвал суду першої інстанції п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК містить положення, згідно з яким ухвали можуть бути оскаржені до касаційного суду після їх перегляду в апеляційному по­рядку. Крім того, зазначена норма обмежує коло ухвал суду першої інстанції, які можуть бути об'єктом касаційного оскарження (лише ті, що вказані у пп. 1, 3,4, 13-18, 20,24-29 ч. 1 ст. 293 ЦПК після їх пере­гляду в апеляційному порядку). У зв'язку з цим слід зазначити, що в юридичній літературі зустрічаються пропозиції щодо відмови від можливості касаційного оскарження вказаних ухвал¹. Уявляється, що законодавча реалізація вказаної пропозиції може послужити підставою для необгрунтованого обмеження кола актів правосуддя щодо їх пере­вірки на предмет законності. У той же час не можна погодитися з дум­кою С. Я. Фурси, що будь-які ухвали суду першої та апеляційної ін­станцій мають переглядатися судом вищої інстанції, якщо сторона доведе, що з їх винесенням порушуються її права².

Можливість подання касаційної скарги на ухвалу суду першої ін­станції, що є об'єктом касаційного оскарження, обумовлюється мож­ливістю порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм

' Сердюк. В. Верховний Суд України у цивільному судочинстві: окремі проблеми і перспективи [Текст] / В. Сердюк // Юрид. вісн. України. - 2008. - 23-29 лют. (№8).-С. 1,5.

² Фурса, С. Я. Цивільний процес України: Проблеми і перспективи [Текст]: наук.-практ. посіб. / С. Я. Фурса. С. В. Щербак, О. І. Свтушенко. - К. : Вид. С Я. Фурса : КНТ, 2006. - С 35.

 

Глава XXXVI. Касаційне провадження

процесуального права. Так, Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Одеси від 1 лютого 2001 р. відмовлено ТОВ «Блек-Сі-Сервіс» (далі — ТОВ) у прийнятті позову про захист честі й гідності, відшко­дування моральної шкоди. У касаційній скарзі ТОВ порушується пи­тання про скасування ухвали як такої, що не відповідає вимогам ЦПК 1963 р.

Судова палата з цивільних справ Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала судді — скасуван­ню з тих підстав, що, відмовляючи у прийнятті позову, суддя виходив із того, що такий спір слід вирішувати в господарських судах.

З таким висновком судді Судова палата у цивільних справах Верхов­ного Суду України не погодилась, оскільки відповідно до роз'яснень, викладених у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1990 р. № 7 «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та органі­зації», у випадках поширення відомостей, що принижують репутацію організації, остання, якщо вона є юридичною особою, має право звер­нутися до суду з вимогами про їх спростування незалежно від того, якою особою (фізичною чи юридичною) поширено ці відомості.

Оскільки суддя постановив ухвалу, яка суперечить вимогам чин­ного ЦПК і роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України з питань про захист честі, гідності та ділової репутації, ухвала підлягає скасу­ванню з направленням матеріалів до суду першої інстанції для вирі­шення питання про прийняття позовної заяви виходячи з вимог цивіль­ного процесуального законодавства.

Судова палата з цивільних справ Верховного Суду України ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Одеси від 1 лютого 2001 р. скасу­вала, а матеріали справи повернула в суд першої інстанції для вирі­шення питання про прийняття позовної заяви¹.

Об'єктом касаційного оскарження можуть бути також ухвали апе­ляційного суду, які перешкоджають подальшому провадженню у спра­ві. С. Ю. Кац характеризував ухвали як такі, що мають поперетинаючий та запобіжний зміст².

Важливим з погляду дотримання вимог законності в актах право­суддя є аналіз повноважень касаційного суду, що застосовуються ним

¹ Ухвала Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від
23 травня 2002 р. [Текст] // Вісн. Верхов. Суду України. - 2003. - № 3 (37). - С 21.

² Кац, С. Ю. Возбуждение производства в порядке надзора по гражданским делам
[Текст] / С. Ю. Кац. - М. : Юрид. лит., 1965. - С. 21.

Частина третя. Оскарження та перегляд судових рішень

за результатами розгляду касаційних скарг на ухвали суду першої або апеляційної інстанції. Крім рішення судів першої або апеляційної ін­станції, об'єктом касаційного оскарження виступають ухвали, визна­чені у п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК. Цивільне процесуальне законодавство (ст. 342 ЦПК) містить коло повноважень суду касаційної інстанції, які він реалізовує при перегляді ухвали суду першої чи апеляційної інстан­ції. Перш за все касаційний суд вправі залишити в силі винесену ухва­лу та відхилити касаційну скаргу, якщо при її винесенні було дотри­мано норми процесуального права.

При порушенні процесуального порядку розгляду питання, щодо якого винесено ухвалу, касаційний суд скасовує ухвалу та передає питання на розгляд суду першої або апеляційної інстанції. Наприклад, при задоволенні заяви про забезпечення позову та винесенні ухвали відносно цього суд повинен враховувати, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Проте в будь-якому ви­падку забезпечення позову щодо юридичної особи неможливе, коли воно припиняє її господарську діяльність. У разі недотримання таких умов судом першої (апеляційної) інстанції ухвалу про забезпечення позову суд касаційної інстанції вважає такою, що винесена з порушен­ням процесуального порядку, встановленого законодавством. Тому ухвала в подібних випадках підлягає скасуванню з направленням пи­тання на новий розгляд до суду першої інстанції з вказівкою вирішити питання про доцільність вжиття заходів до забезпечення позову¹.

Цивільне процесуальне законодавство не визначає, який склад суду першої чи апеляційної інстанцій буде розглядати процесуальні питан­ня після направлення справи на новий розгляд. Це означає, що після скасування ухвали відповідні питання можуть вирішуватись як попе­реднім, так і іншим складом суду. На нашу думку, на законодавчому рівні доцільно передбачити розгляд питання, за яким винесено ухвалу, яку скасовано, в іншому складі суду.

Суд касаційної інстанції при розгляді скарги на судову ухвалу вправі також змінити її або скасувати і вирішити питання по суті, не передаючи його на розгляд того суду, ухвалу котрого оскаржено. Зміст зазначеної норми є новелою для цивільного процесуального законо­давства. Аналогічне правило у ЦПК 1963 р. не містилося. Так, п. 5

¹ Ухвала судової палати з цивільних справ Верховного Суду України від 10 вересня 2003 р. [Текст] // Вісн. Верхов. Суду України. - 2004. - № 1 (41). - С 5.

Глава XXXVI. Касаційні' провадження

ч. 1 ст. 337 ЦПК 1963 p. передбачав, що суд вправі змінити ухвалу, не передаючи справу на новий розгляд, якщо по справі не вимагалось збирання або додаткової перевірки доказів. Стаття 374 ЦПК Російської Федерації закріплює право касаційного суду скасувати ухвалу суду першої інстанції повністю або частково та вирішити питання по суті. При цьому ст. 374 ЦПК РФ не містить будь-яких умов, завдяки яким суд касаційної інстанції реалізує вказане повноваження.

Вважаємо, що правова регламентація п. З ч. 1 ст. 342 ЦПК суперечить правовій природі судових ухвал, оскільки вони виносяться лише при вирішенні питань процесуального характеру. Виходячи з цього не мож­на однакові повноваження касаційного суду реалізовувати при перегля­ді в касаційному порядку судових рішень та ухвал. Повноваження, що містяться у п. З ч. 1 ст. 342 ЦПК, доцільно застосовувати при перегляді рішення, котрим цивільна справа вирішується по суті позовних вимог. Крім того, таке повноваження при перегляді судової ухвали не перед­бачено у ч. 2 ст. 336 ЦПК, яка закріплює перелік повноважень суду ка­саційної інстанції при розгляді ним скарги на судову ухвалу.

Питання для самоконтролю

1. Якою є природа касаційного провадження?

2. Які особи є суб'єктами права касаційного оскарження та яким є порядок його здійснення?

3. Які судові акти визнаються об'єктами оскарження судових рішень у касаційному порядку?

4. Які існують етапи розгляду справи в суді касаційної інстан­ції⁴?

5. Які існують підстави для скасування рішень судом касацій­ної інстанції?

6. У чому полягають процесуальні особливості перегляду су­дових ухвал у касаційному провадженні?

7. Чи можливий перегляд власного рішення судом касаційної інстанції?

8. Як визначається законна сила рішення суду касаційної ін­станції та його остаточність?

9. Якими є межі розгляду справи судом касаційної інстанції?

Частина третя. Оскарження та перегляд судових рішень

Глава XXXVII

ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ ВЕРХОВНИМ СУДОМ УКРАЇНИ

§ 1. Загальна характеристика перегляду судових рішень Верховним Судом України

Цивільний процесуальний кодекс України у гл. З розд. 5 ЦП К у дакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбач можливість перегляду судових рішень Верховним Судом України з п^: став і в порядку, встановлених ЦПК України. Аналогічним чином пе гляд судових рішень Верховним Судом України регламентується у та ГПК України.

Відповідно до ст. 125 Конституції України, Верховний Суд Укра*'~ є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисди щодо всіх інших судів загальної юрисдикції (у тому числі вищ і повноважний переглядати рішення цих судів, змінювати чи скасо вати їх у разі наявності для цього підстав. Позбавлення таких повн важень може зробити неможливим здійснення Верховним Судом Ук їни правосуддя як органом судової влади. Вдосконалення процесуальн правового становища Верховного Суду України здійснено у Рішен Конституційного Суду України за конституційним поданням 46 н родних депутатів України щодо офіційного тлумачення термінів «н' вищий судовий орган», «вищий судовий орган», які містяться у ст. 1 Конституції, терміна «касаційне оскарження», що міститься у ст. 1 Конституції¹.