Главная | Обратная связь

Ліквідаційна процедура

Відповідно до Закону арбітражний суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну проце­дуру у разі якщо:

• комітет кредиторів відхилив план санації і звернувся до ар­бітражного суду з клопотанням про визнання боржника банкру­том і відкриття ліквідаційної процедури (ч. 5 ст. 18 Закону);

• протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника в арбітражний суд не подано план санації боржника (ч. 6 ст. 18 Закону);

• якщо суми, вирученої від продажу майна боржника як ціліс­ного майнового комплексу, недостатньо для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі і мирова угода кредиторами не ук­ладена (ч. 12 ст. 20 Закону);

• за результатами розгляду звіту керуючого санацією збори кредиторів приймають рішення про звернення до арбітражного суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкрит­тя ліквідаційної процедури ( ч. 5 ст. 21 Закону);

• за результатами розгляду звіту керуючого санацією зборами кредиторів не прийнято жодне рішення або таке рішення не по­дано до арбітражного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня за­кінчення санації чи виникнення підстав для її дострокового при­пинення (ч. 6 ст. 21 Закону);

• арбітражний суд відмовив у затвердженні звіту керуючого чи такий звіт не був поданий у встановлений строк (ч. 11 ст. 21 Закону);

• у встановлені арбітражним судом строки (не більше шести місяців з дня прийняття арбітражним судом ухвали про припи­нення провадження у справі про банкрутство) не проведені роз­рахунки з кредиторами (ч. 15 ст. 21 Закону).

-189-

Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати два­надцяти місяців, проте цей строк може бути продовжений арбіт­ражним судом на шість місяців.

Наслідки визнання боржника банкрутом. З дня прийняття ар­бітражним судом постанови про оголошення боржника банкру­том і відкриття ліквідаційної процедури підприємство юридичне переходить у новий правовий статус — статус банкрута. Цей пра­вовий статус передбачає ряд особливих юридичних положень:

підприємницька діяльність банкрута завершується закінчен­ням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі мож­ливості її продажу;

строк виконання усіх грошових зобов'язань банкрута та зо­бов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), відсот­ків та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;

відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, пе­редбаченому Законом;

скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнано­го банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обме­жень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;

виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здій­снюється у випадках і порядку, передбачених Законом.

У постанові про визнання боржника банкрутом арбітражний суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора, а ним може бути особа, яка виконувала повноваження розпоряд­ника майна або (та) керуючого санацією боржника.

Ліквідатор з дня свого призначення здійснює відповідно до ст. 25 Закону такі повноваження:

приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів щодо забезпечення його збереження;

виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством;

аналізує фінансове становище банкрута;

-190-

виконує повноваження керівника (органів управління) банк­рута;

очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебітор­ської заборгованості банкруту;

має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, які звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі ст. 31 Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;

з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідацій­ної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про пра­цю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкру­та провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту;

заявляє у встановленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах кредиторів;

заявляє про відмову від виконання договорів банкрута в по­рядку, встановленому Законом;

вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повер­нення майна банкрута, що перебуває у третіх осіб;

передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню;

реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому Законом;

повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення ар­бітражним судом та надає державному органу з питань бан­крутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо під-приємств-банкрутів;

здійснює інші повноваження, передбачені Законом.

До складу ліквідаційної комісії включаються представники кредиторів, фінансових органів, а в разі необхідності — також представники державного органу у справах нагляду за страховою діяльністю, Антимонопольного комітету України, державного ор­гану з питань банкрутства, якщо банкрутом визнано державне підприємство, та представник органів місцевого самоврядування.

Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкру­та, які належать йому на праві власності або повного господар­ського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та ви­явлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів державного житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів

-191-

та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодав­ством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються у встановленому порядку.

Майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процеду­рі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством України. Для майна, що продається на аукціоні, оціночна вартість є початковою.

Після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих тор­гах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації опові­щення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з коміте­том кредиторів. При цьому продаж майна підприємств-банкру-тів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуван­ням вимог Закону України "Про приватизацію державного май­на" та інших нормативно-правових актів з питань приватизації.

У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбан­ня майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). По­рядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із За­коном України "Про приватизацію невеликих державних підпри­ємств (малу приватизацію)".

Продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповід­но до законів України.

Черговість спрямування коштів, одержаних від продажу май­на банкрута, на задоволення вимог кредиторів, встановлена ст. 31 Закону, згідно з якою:

у першу чергу задовольняються:

а) вимоги, забезпечені заставою;

б) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банк­рута, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

в) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутст­во в арбітражному суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:

витрати на оплату державного мита;

витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство;

витрати на публікацію в офіційних друкованих органах ін­формації про порядок продажу майна банкрута;

- 192-

г

витрати на публікацію в засобах масової інформації про по­новлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з ви­знанням мирової угоди недійсною;

витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, ке­руючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збере­женням майнових активів банкрута;

витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит прово­дився за рішенням арбітражного суду за рахунок їх коштів;

витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядни­ка майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаче­ному ст. 27 Закону.

Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено Законом;

у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'я­зань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до ста­тутного фонду підприємства), зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіта­лізації відповідних платежів у порядку, встановленому Кабіне­том Міністрів України, а також вимоги громадян — довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприєм­ницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не за­безпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виник­ли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;

у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внес­ків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства;

у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру на­дходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.

У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимо­ги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кож­ному кредиторові однієї черги.

У разі відмови кредитора від задоволення визнаної у встанов­леному порядку вимоги ліквідаційна комісія не враховує суму грошових вимог цього кредитора.

Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними. Так са-

— 1-3755

-193-

мо вважаються погашеними вимоги, не задоволені за недостат­ністю майна.

У разі якщо арбітражним судом винесено ухвалу про ліквіда­цію юридичної особи-банкрута, майно, що залишилося після за­доволення вимог кредиторів, передається власникові або уповно­важеному ним органу, а майно державних підприємств — відпо­відному органу приватизації для наступного продажу. Кошти, одержані від продажу цього майна, спрямовуються до Державно­го бюджету України.

Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до арбітражного суду звіт та ліквідаційний баланс з відпо­відними додатками.

Арбітражний суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів вино­сить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Ліквідатор повідомляє державний орган з питань банкрутства про завершення ліквідаційної процедури.

Мирова угода

Під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії прова­дження у справі про банкрутство.

Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів — членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кре­дитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, ви­словили письмову згоду на укладення мирової угоди.

Рішення про укладення мирової угоди від імені боржника приймається керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноважен­ня органів управління та керівника боржника і підписують її.

Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.

Мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забез­печених заставою, вимог другої та наступних черг, визначених статтею 31 Закону.

.. Мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає за­твердженню арбітражним судом, про що зазначається в ухвалі арбітражного суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затверджен-

ня арбітражним судом і є обов'язковою для боржника (банкру­та), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. Одностороння відмова від мирової уго­ди не допускається.

Мирова угода має містити положення про розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника; відстрочку чи розстроч­ку або прощення (списання) боргів чи їх частини.

Крім того, мирова угода може містити умови про виконання зобов'язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на акції боржника; задоволення вимог кредиторів іншими спосо­бами, що не суперечать закону.

Арбітражний керуючий протягом п'яти днів з дня укладення мирової угоди повинен подати до арбітражного суду заяву про затвердження мирової угоди.

Арбітражний суд має право відмовити в затвердженні миро­вої угоди у разі порушення порядку укладення мирової угоди, встановленого Законом, або якщо умови мирової угоди су­перечать законодавству.

Затвердження арбітражним судом мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство. З дня затвердження арбітражним судом мирової угоди припиняються повноваження арбітражного керуючого (розпорядника майна, ке­руючого санацією, ліквідатора).

За заявою будь-кого із кредиторів мирова угода може бути визнана арбітражним .судом недійсною, якщо:

боржником подані недостовірні відомості про своє майно в бухгалтерському балансі або в інших документах, що свідчать про фінансове та майнове становище боржника (банкрута);

виконання мирової угоди призведе боржника до банкрутства;

існують інші підстави для визнання угоди недійсною, перед­бачені цивільним законодавством України.

Визнання мирової угоди недійсною є підставою для понов­лення провадження у справі про банкрутство, про що арбітраж­ним судом виноситься ухвала, яка може бути перевірена в поряд­ку нагляду.

Мирова угода може бути розірвана за рішенням арбітражного суду у разі:

невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів;

провадження боржником дій, які завдають збитків правам та законним інтересам кредиторів.

У разі винесення арбітражним судом ухвали про відмову в затвердженні мирової угоди мирова угода вважається неукла-Деною.

-194-

-195-

г

Завдання та запитання на закріплення вивченого

1. Дайте визначення поняття банкрутства.

2. Дайте визначення поняття неплатоспроможності.

3. Хто може бути визнаний суб'єктом банкрутства?

4. Який орган здійснює державну політику щодо запобігання бан­крутству?

5. Які види позасудових процедур можуть провадитися з метою за­побігання банкрутству?

6. Що є підставою для застосування банкрутства до суб'єкта під­приємництва?

7. Хто може звертатися із заявою про порушення справи про бан­крутство?

8. З яких стадій складається провадження у справах про бан­крутство?

9. З якою метою проводиться підготовче засідання арбітражного суду?

10. Які питання належать до компетенції зборів кредиторів?

11. Хто організовує здійснення санації боржника?

12. В яких випадках арбітражний суд припиняє провадження у спра­вах про банкрутство?

13. В яких випадках арбітражний суд приймає постанову про ви­знання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру?

14. Які наслідки визнання боржника банкрутом?

15. Які повноваження здійснює ліквідатор?

16. Яка черговість задоволення претензій кредиторів встановлена Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"?

17. Що таке мирова угода і який порядок її укладання?

18. В яких випадках мирова угода може бути розірвана за рішенням арбітражного суду?

Розділ XIII Правове регулювання цін та ціноутворення