Главная | Обратная связь

Поняття та функції ціни. Політика ціноутворення

Основу ціни як економічної категорії становить вартість това­ру, величина якої визначається суспільне необхідними затратами праці. Як зазначав відомий український економіст М. І. Туган-Барановський, "ціна вільно виробленого товару визначається ти­ми видатками на його виробництво, які дають змогу виробити товару стільки, скільки його потребує ринок"¹. Разом з тим ціна є вираженням узгодженого продавцем і покупцем грошового або іншого майнового еквівалента, який покупець згоден заплатити за переданий йому товар (роботи, послуги).

Суб'єктивістські та волюнтаристські уявлення щодо ціноутво­рення, які мали місце в нашій країні, коли ігнорувалися вимоги об'єктивних економічних законів (передусім закону вартості та закону розподілу за працею), зумовили те, що ціни лише фіксу­вали рівень витрат того чи іншого виробництва, який склався. У багатьох випадках цей рівень був досить далеким від суспільне необхідних витрат. Відірвані від об'єктивної вартісної бази ціни, таким чином, перестали відповідати суспільне необхідним затра­там праці і по суті перетворилися на планово-обліковий вимірю­вач. Цілком зрозуміло, що така система цін не могла застосову­ватися в умовах реформування економіки, фундаментальним мо­ментом якого у сфері ціноутворення є найповніше відображення У нових цінах суспільне необхідних затрат праці.

За такої умови ціна щонайкраще виконує властиві їй функції У період побудови ринкових відносин, а саме:

1) функцію обліку і виміру затрат суспільної праці. Виконую­чи її, ціна виступає одним з найважливіших показників народно-

Тугон-Барановський М. І. Політична економія: Курс популярний. — К.: Наук, думка, 1994. — С. ПО.

-197-

господарського виробництва, є орієнтиром для прийняття госпо­дарських рішень;

2) функцію пропорційності та рівноваги в господарстві. Саме через ціну здійснюється зв'язок між виробництвом і споживан­ням, пропозицією і попитом. В умовах пропорційного розподілу засобів виробництва і праці між галузями рівновага на ринку підтримується за допомогою цін, що відповідають суспільне не­обхідним затратам;

3) стимулюючу функцію. У народному господарстві ціни мо­жуть сприяти або перешкоджати збільшенню виробництва і спо­живання тих або інших товарів. Так, занижені ціни, які не забез­печують нормальну рентабельність або завдають збитків, не заін­тересовують підприємства нарощувати обсяги виробництва. Ра­зом з тим завищені ціни, які дають змогу отримати надмірний прибуток, створюють для підприємства незаслужені економічні привілеї і водночас можуть спричинити розширення виробниц­тва, що не відповідає суспільним потребам;

4) розподільчу функцію, пов'язану з можливістю відхилення ціни від вартості. Так, встановлення високих цін на певну про­дукцію (товар) дає змогу державі перерозподіляти кошти, вста­новлюючи дотації на інші товари (послуги)¹.

Ринкові перетворення в економіці спрямовані на кардинальну перебудову не лише існуючої системи цін і методології їх вста­новлення, а й організації самого процесу ціноутворення. Підви­щення відповідальності господарюючих суб'єктів за результати своєї господарської діяльності, з одного боку, і необхідність реор­ганізації в діяльності органів ціноутворення та контролю за ціна­ми, — з іншого визначили лінію на демократизацію політики ці­ноутворення.

Політика ціноутворення є складовою загальної економічної та соціальної політики України і спрямована на забезпечення:

рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, організацій та адміністративно-територіальних регіонів держави;

збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг;

протидії монопольним тенденціям виробників продукції, то­варів та послуг;

об'єктивних співвідношень у цінах на промислову та сіль­ськогосподарську продукцію, що забезпечує еквівалентність обміну;

розширення сфери застосування вільних цін;

¹ Див.: Политическая зкономия: Учебник для вузов // В. А. Медведев, Л. Й. Абалкин, О. Й. Ожерельев й др. — М.: Политиздат, 1990. — С. 556—557.

- 198 -

підвищення якості продукції;

соціальних гарантій насамперед для низькооплачуваних та малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсацій­них виплат у зв'язку зі зростанням цін і тарифів;

створення необхідних економічних гарантій для виробників;

орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень цін світового ринку.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про економічну само­стійність Української РСР"¹ політика ціноутворення на території України належить до її компетенції і визначається її законодав­ством. Головну роль у цьому законодавстві відіграє Закон Украї­ни "Про ціни і ціноутворення" від 3 грудня 1990 р.², який визна­чає основні принципи встановлення та застосування цін і тари­фів та організацію контролю за їх додержанням на території України. Закон поширюється на всі підприємства та організації незалежно від форм власності, підпорядкованості й методів орга­нізації праці та виробництва.