Главная | Обратная связь

Звіти груп про роботу.

Верлен закликає до музичності як найважливішого принципу нової поезії. Причому музичність трактується широко, як подо­лання в поезії всього, що заважає розкутості ліричного само­вираження: законів логіки та здорового глузду, усталених норм віршування, установки на віртуозність і змістовність, точність контуру. Поет — медіум, який чинить за інтуїцією, а не за логі­кою. Справжня поезія — відтворення невідтворюваного.

Вимоги автора надавати в поезії голос найтоншим, найне-виразнішим враженням та емоціям збіглися з пошуками моло­дих поетів, які, підхопивши вірш, перетворюють його на своє­рідний маніфест імпресіоністів та символістів. "Геть логічну зарозумілість вірша, нехай живе загадковий зміст звуків", — проголосять символісти, йдучи за Верленом.

Саме у Верлена вчитимуться символісти музичності, яка була для нього природною.

Учитель.

Чимало вніс поет у поетичну техніку. Ви­гадливість у побудові строфи, незвичність у римуванні. Невимушеність, сміливість, алітерація, асонансні рими, внутрішні рими, анжамбеман (невідповідність синтаксич­ної паузи ритмічній), розрив синтаксичної одиниці —усе це надає вишуканості його віршам і створює величезні труд­нощі для перекладу.

До збірки «Мудрість» (1881р.) увійшли вірші, напи­сані Верленом у в'язниці, де він навернувся до като­лицької віри, та одразу ж після звільнення. У «Муд­рості» Верлен звертається до Бога. Почасти другий глибинний план образу-символу посідає не людська душа, а Бог, відбувається перехід поета від «гуманістич­ного» до «релігійного символізму». Збірка «Мудрість» засвідчила зрілість верленівського символізму. У ній остаточно перемагає тенденція до об'єктивізації суб­'єктивного, між явищами встановлюються трансцеден-тальні відносини.

Після звільнення із в'язниці у січні 1875 р. Верлен вик­ладає в Англії, а повернувшись на батьківщину, — в ко­лежі Ретеля, організовує ферму. Та незабаром повертаєть-сядо свого колишнього невпорядкованого способу життя. Цьому періоду творчості поета притаманна двоїстість. Він немовби розривається між містичною спрямованістю своїх католицьких прозрінь і чуттєвими бажаннями. Помітно посилюються декадентські тенденції у пізніх поетичних збірках Верлена: «Кохання» (1888), «Паралельно» (1889), «Щастя»(1891), «Піснідля неї» (1891), «Оди на її честь» (1893).

Після смерті матері у 1886 р. Верлен залишився практично без засобів до існування. Він жив у злиднях, часто хворів.

Верлен став досить відомим одразу ж після виходу у світ серії його літературних портретів під загальною на­звою «Прокляті поети»( 1884), в якій відкрив широко­му загалу Теодора Корб'єра, Артюра Рембо, Стефана Малларме. У книжці був літературний портрет і самого Верлена під назвою «Бідний Ліліан»(«Раюте Ьеііап» — анаграма імені Поля Верлена). Бродяга та скандаліст несподівано постав у свідомості читача метром символізму. Від нього чекали наставлянь, публіч­них лекцій, спогадів. Він відгук­нувся на ці сподівання й опублі­кував прозові праці мемуарного та автобіографічного характеру: «Нотатки вдівця» (1886), «Мої лікарні» (1891), «Мої в'язниці» (1893), «П'ятнадцять днів у Гол­ландії» (1893), «Сповідь» (1895). У 1894р., незабаром після смерті Шарля Леконтаде Ліля, Верле­на проголосили «королем по­етів».

Коли у січні 1896 р. поет помер у безпросвітніх злид­нях, його труну супроводжував від церкви Сент-Етьєндю Мон на кладовище натовп літераторів і шанувальників його таланту.

Верлен посідає особливе місце у французькому сим­волізмі. Визнаний метр цього напряму, він усе ж не був його головою і теоретиком, як Малларме. Міцніше, ніж будь-хто із найзначніших символістів, Верлен пов'язаний з імпресіонізмом. Він намагався не стільки створювати символи, скільки передавати враження. Поетичний об­раз Верлена будується найчастіше із найбуденніших де­талей, із фрагментів побаченого та сприйнятого. Образ-символ Верлена позбавлений бодлерівського «сатанізму» та драматизму, як, утім, і гротескної загостреності, асоці­ативності, реформованості образу в Рембо. Новаторство Верлена — у наданні поетичному слову небаченої раніше музичності та сугестивності, у збагаченні ритміки вірша. Верлен був одним із перших, хто звернувся до «вільного вірша

Високо оцінив творчість Верлена Анатоль Франс: «Цьо­го поета не можна сприймати як людину із здоровим глуз­дом... Ви стверджуєте, що він божевільний? Я теж думаю так. Він божевільний поза будь-яким сумнівом. Але обе­режніше, тому що цей божевільний створив нове мистец­тво, і немає нічого неймовірного, якщо про нього колись заговорять, як говорять тепер про Франсуа Війона, на кот­рого він такий схожий. Це був найкращий поет свого часу». III. Підбиття підсумків уроку.

 

• Бліц -турнір (робота в групах).

— У чому новаторство П.Верлена як поета ?

— Що таке символізм ?

— Чим відрізняється символізм Бодлера і Верлена ?

— Що таке імпресіонізм ?

— Назвіть відомі вам збірки творів Верлена.

— Які головні мотиви його поезії?

— Розкрийте особливості верленівської поетики.

— Назвіть конкретні приклади використання сим­волів у поезіях Верлена.

 

Спікер групи доповідає учителю, наскільки правильні та глибокі відповіді робили члени його групи, скільки про­ведено консультацій з питань, що викликали труднощі, робить висновок про засвоєння матеріалів уроку його ма­лою групою.

 

• Робота в групах. Заповнення таблиці «Поетична творчість Верлена».

 

	Напрям	Найвідоміші	Головні	Новації,	Найважливіші
	в якому	поетичні збірки	мотиви	запроваджені у	принципи, ознаки
	працює		творчості	структуру,	символістської поезії
Поль				побудову поезії	(за Верленом)
Верлен	Символізм	«Сатурнічні	Туга, сум,	Алітерація,	Сугестія, музичність,
1844 - 1896		поезії»,	зневіра,	асонансі рими,	імпресіоністичність
		«Вишукані	«пейзажі	внутрішні рими,
		свята»,	душі».	анжамбеман,
		«Романси без		розрив синтакичної
		слів»,		одиниці.
		«Мудрість»,
		«Пісні для неї»,
		« Епіграми »та ін.

 

Учитель.

Традиційним для поезії символістів XIX — початку XX ст. був мотив апокаліпсису. Криза буття зна­ходила відображення в поезії символістів, у якій перева­жають загальний сум, відчай, песимізм, відчуття кінця світу. Ліричний герой почувається самотнім перед лицем Бога й космосу. Сумні пісні символістів стали виражен­ням духовної атмосфери епохи...

Сугестія — один із найважливіших принципів симво­лістської поезії. Французькі символісти започаткували створення таких образів і символів, які навіювали певні настрої, асоціації та аналогії. Поети давали змогу читачам самим «домислити і завершити написане». Поезія лише навіювала певні думки, настрої! підказувала шляхи до світу вічних ідей. Символісту треба малювати не предмет, а ефект, який той створює, поету — оспівувати не об'єкт, а враження й почуття, що він викликає у митця.

Символістсько-імпресіоністична поезія Верлена не дає відповідей на запитання. Головне для поезії — створити враження, настрій, викликати відповідні асоціації читачів, схвилювати їх мелодією.

Верлен — один із зачинателів символізму в євро­пейській поезії, саме він збагатив світову лірику тонкою асоціативною музичністю, новими віршованими засоба­ми. Поетичну майстерність Верлена високо цінували Леся Українка, Іван Франко, Василь Стефаник і Максим Рильський.

На сьогоднішньому уроці ми лише наблизилися до ве­ликої таємниці Всесвіту поетичної душі, яка завжди була загадкою для сучасників та нащадків, яка плакала і страждала, викликала сум і розпач — душі поета Поля Верлена.

 

Домашнє завдання.

Проаналізувати поезії П. Верлена. Визначити символічні образи його віршів. Дібрати репродукції картин, тексти поезій та творів, в яких наявний образ дощу.

10 клас

ТЕМА: Асоціативний аналіз поезії П.Верлена «Так тихо серце плаче...".

МЕТА: показати своєрідність поезії Верлена, наси­ченість її символами; формувати навички асоціативного аналізу поетичних творів; сприяти вихованню інтересу до модерністської поезії, особистісного ставлення до поетич­них творів цього напряму.

ОБЛАДНАННЯ: асоціативна схема «Дощ», репро­дукції картин, тексти поезій та творів, в яких присутній образ доту.

Легше душі боротися з важким стражданням,

ніж з тривалим сумом.

Ж.-Ж. Руссо

ХІД УРОКУ

І. Підготовка до сприйняття — збудження учнівськихасо-ціацій на явище, предмет, дію, які будуть відтворені у поезії.

• Виразне читання вчителем поезійП. Верлена «Осіння пісня» на музичному тлі з презентацією репродукцій картин із зображенням осінніх пейзажів.

Слово вчителя.

Ці сумні осінні пейзажі майже завжди акомпанували почуттям, світобаченню і світо­сприйняттю унікального й неповторного французького по­ета Поля Верлена. Вважається, що він один з тих митців, котрі приходять у цей світ не частіше, ніж раз у сто років.

Є така поезія Верлена,

Де поет себе питає сам

У гіркому каятті: „Шалений!

Що зробив ти із своїм життям".

Таким бачив поета один із кращих перекладачів його поезій українською мовою Максим Рильський. «У своїх віршах він умів наслідувати дзвони, відчував запахи фло­ри своєї вітчизни, з успіхом передражнював птахів і пере­бирав у своїй творчості всі переливи тиші, зовнішньої та внутрішньої, від зимової безмовності до літнього заціпе -ніння спекотного сонячного дня», — зауважив літерату­рознавець І. Гарін.

Поету дана чутлива душа й відкрите серце, які прий­мають найменші порухи живої природи та людських по­чуттів.

 

• Бесіда.

— Як ви гадаєте, що відрізняє поета від звичайних людей?

— Які асоціації викликав у вас образ альбатроса з поезії Ш. Бодлера?

— Чому Гофман у казці "МалюкЦахес..." поділяє всіх людей на митців та філістерів?

— Кого в сучасному світі називають поетами?

— Як, на вашу думку, бути поетом легко?

Учитель.

Роберт Берне перед смертю на аналогічне запитання відповів кореспондентам так:

"Чи знайдеться сумніша історія, ніж життя поета? Візьміть будь-кого з нас, наділіть його сильною уявою і ніжним світо­сприйняттям, вкладіть в нього непереборне устремління до вільної мрії, навіть примху як, наприклад, скласти із польових квітів вінок, віднайти місце, де ховається коник-стрибунець, стежачи за його співом, спостерігати за грою рибок у річці, залитій сонцем. Додайте справ, які постійно відволікають його від шляхів наживи, і водночас наділіть його прокляттям, спра­гою і тими насолодами, що потребують грошей, доповніть міру його нещасть, переконавши у силі підвищеного почуття влас­ної гідності, — і ви отримаєте істоту, майже так само нещасну, як поет!".

 

• Бесіда.

— У чому особливість поетичного світу Поля Вер­лена?

— Назвіть провідні мотиви його поезій.

Учитель.

Німецький поет Генріх Гейне, говорячи про поетів, стверджував: "Світ розколовся, і тріщина пройш­ла крізь серце поета". Бо поет — це людина, яка надзви­чайно тонко і глибоко відчуває, людина, яка прагне до кра­си відносин. Ось чому будь-який відступ від цієї гармонії - зло, жорстокість, несправедливість, бездуховність, фальш — боляче вражають серця митців і народжують вірші, повні відчаю та туги».

• Робота з епіграфом.