 |
|
Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)
дачної освіти, привів її у відповідність до світових вимог. Фактично, ним були створені умови для задоволення потреб громадян у юридичній освіті та реалізації права на працю за здобутою спеціальністю, повне забезпечення потреб органів державної влади, правоохоронних органів, інших сфер юридичної практики у фахівцях-юристах.
У державній програмі розвитку вищої освіти на 2005-2007 pp. розкрито основні напрями розвитку потенціалу вищої освіти, усунення причин, які уповільнювали її адаптацію до соціально орієнтованої ринкової економіки, інтеграцію у європейський і світовий освітній простір, розширення доступу громадян до здобуття вищої освіти, підвищення якості вищої освіти, удосконалення механізмів управління і фінансування, здійснення заходів щодо соціального захисту учасників навчально-виховного процесу, посилення соціального партнерства з роботодавцями у сфері формування якісної та конкурентноспромож-ної робочої сили на ринку праці [274].
Державна програма розвитку освіти на 2006-2010 pp. спрямована на розширення обсягів охоплення населення освітою та інтеграцію України в європейський освітній простір [326].
Цей документ визначив, що існуюча модель управління освітою не повністю відповідає сучасним вимогам демократичності, а також не розв'язує проблеми у навчально-виховному процесі та підготовці науково-педагогічних кадрів. Саме тому метою Програми стало підвищення якості освіти і виховання, інноваційний розвиток, адаптація до соціально-орієнтованої ринкової економіки, інтеграція в європейський і світовий освітній простір, забезпечення рівного доступу до здобуття якісної освіти.
Програмою запропоновано змішану модель розвитку освіти в Україні, що базується на поєднанні переваг утворювальної і руйнівної моделей. В основу реформування освіти за змішаною моделлю покладено принципи інноваційного розвитку пріоритетних організаційних структур і надання певної допомоги тим з них, що здатні до саморозвитку. Така модель позитивно сприймалася
Історіографія, джерельна та методологічна база дослідження
громадськістю і не створювала соціальної напруженості. Упровадження інновацій потребувало менших зусиль для гармонізації нормативно-правової бази та розроблення організаційно-розпорядчого механізму діяльності навчальних закладів і найбільше відповідало сучасному стану суспільства та галузі освіти зокрема [326].
Це не повний перелік правових джерел, які є найважливішими при дослідженні обраної теми. Низка інших нормативних актів Кабінету Міністрів України лише побіжно висвітлюють досліджувану нами тему [272].
Наступну групу джерел складають нормативно-правові акти Президента України. Серед них варто приділити увагу указам. Саме у них міститься повніша інформація про досліджувану нами проблему. Так, зокрема, в Указі Президента України "Про Основні напрями реформування вищої освіти в Україні" розроблено стратегічні напрями розвитку вищої освіти. Цим документом започатковано удосконалення мережі ВНЗ, структури підготовки спеціалістів й ефективності їх використання, а також забезпечення якості освітньої діяльності [359].
Нормативно правові акти Президента України активізували роботу з обдарованою молоддю [364].
Національна програма правової освіти населення окреслила подальше створення необхідних умов для набуття широкими верствами населення правових знань і навичок у їх застосуванні, забезпечення доступу громадян до джерел правової інформації, а також визначила основні напрями правоосвітньої діяльності та першочергові заходи щодо їх реалізації [362].
Національна доктрина розвитку України у XXI ст., ухвалена другим Всеукраїнським з'їздом працівників освіти (жовтень, 2001), побудована відповідно до духу епохи, яка розгортається глобалізаційними й антиглобалізаційними процесами, утвердженням демократії і прав людини, ринкових відносин та інформаційних технологій, легітимізаці-єю на міжнародному рівні національних інтересів дедалі більшої кількості народів і держав, прискореною динамікою соціокультурних процесів, підйомом авторитету особи-